Постанова Київський апеляційний суд № 359/1155/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року місто Київ Справа № 359/1155/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15327/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О. В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року про відмову в задоволені заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами (постановлену у складі судді Муранової-Лесів І. В., повний текст складено 16 червня 2023 року) у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами, заінтересована особа ОСОБА_3 ВСТАНОВИВ У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою про видачу судового наказу, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. 18 лютого 2021 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення зави до суду, тобто з 10.02.2021 та до досягнення дітьми повноліття. 05.04.2023 через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від представника ОСОБА_2 , адвоката Лакуста Д.І. надійшла заява, в якій заявник просить: скасувати за нововиявленими обставинами судовий наказ у справі № 359/1155/21, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 18.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення зави до суду, тобто з 10.02.2021 та до досягнення дітьми повноліття. Заява обґрунтована тим, що 18.02.2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано вищевказаний судовий наказ. 23.01.2023 ОСОБА_2 довідався про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів із постанови приватного судового виконавця виконавчого округу міста Алмати Журамбек Б.Ж., яку було оскаржено боржником. Зазначає, що 21.03.2023 адвокатом Лакуста Д.І., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , було отримано примірник судового наказу. Боржник переконаний, що судовий наказ було видано всупереч вимогам чинного законодавства, та такий порушує його законні права та інтереси. Звертають увагу, що шлюб між сторонами фактично було розірвано відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/6776/19 від 23.10.2019. ОСОБА_6 не проживає за адресою, яку було зазначено ОСОБА_3 при звернення із заявою про видачу судового наказу, з 2014 року і по сьогодні заявник проживає в Республіці Казахстан за адресою: АДРЕСА_1 , про що було відомо стягувачу. Про судовий наказ боржнику не було відомо до отримання примірника наказу адвокатом. Крім того зазначають, що 04.04.2023 боржнику стало відомо, що стягувач звернулася з позовом про поділ майна подружжя. Також вказують, що ОСОБА_2 з 01.11.2022 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . 24.05.2021 боржником було укладено Договір позики на загальну суму 1 400 000 гривень строком до 31.01.2031, що впливає на можливість здійснювати оплату аліментів в розмірі, в якому вимагає стягувач. Також зазначає, що станом на дату видачі Бориспільським міськрайонним судом Київської області наказу про стягнення аліментів місце проживання дітей не було визначено, а відповідне рішення було винесене Бориспільським міськрайонним судом Київської області 24.11.2022 року (справа №359/12763/21), тобто майже через два роки після видачі судового наказу. Заявник вважає, що суд своєю ухвалою мав відмовити стягувачу у видачі судового наказу, а також, що сама ж видача судового наказу покладає на боржника необґрунтований обов`язок з оплати заборгованості з аліментних платежів, про необхідність сплати яких боржник не знав і не міг знати. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року в задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів - відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 15 вересня 2023 року направив на електронну адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 про скасування за нововиявленими обставинами судового наказу у справі № 359/1155/21, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 18.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 10.02.2021 та до досягнення дітьми повноліття. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 фактично був позбавлений можливості взяти участь у розгляді питання щодо видачі судового наказу та висловити власні заперечення, оскільки заявник достеменно знаючи про те, що він не проживає на території України не повідомила про такі обставини суд. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував наведені ОСОБА_2 обставини, які не були відомі суду при винесені судового наказу і які мають істотне значення для вирішення даного питання. Зазначає, що рішення суду яким визначено місце проживання дітей з матір`ю було ухвалено через два роки після звернення заявника із заявою про видачу судового наказу. Тобто на момент звернення, було відсутнє рішення суду, що встановлювало факт проживання дітей з матір`ю. Крім того, суд не врахував ні матеріальний стан ОСОБА_2 , ні ту обставину, що на його утримані перебувають інші особи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. 03 жовтня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_3 адвоката Сацик Р. В, у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу. Вказує, що наведені апелянтом обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України. Зазначає, що факт проживання дітей з ОСОБА_3 на момент звернення із заявою про видачу судового наказу та на момент його видачі апелянтом не спростовується, як і не спростовується та обставина, що між стягувачем та боржником не досягнуто домовленості щодо участі батька в утриманні дітей. Посилається на те, що сам факт наявності у боржника грошових зобов`язань не може бути підставою для перегляду судового наказу, крім того наявність договору позики не підтверджена жодним доказом. Вказує, що наявність шлюбу не спростовує наявність двох дітей та не ставить під сумнів батьківство боржника відносно них. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Лакуста Д. І. просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року з підстав викладених в апеляційній скарзі, та скасувати за нововиявленими обставинами судовий наказ у справі № 359/1155/21. ОСОБА_3 та її представник у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись судом завчасно та належним чином. Згідно статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як визначено ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2021 ОСОБА_3 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу, за змістом якої повідомила, що перебувала з боржником ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2019 у справі №359/6775/19, та від якого в них народилися двоє дітей: дочка ОСОБА_9 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю та знаходяться на її повному утриманні, а боржник добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Згідно з інформацією реєстраційної служби Бориспільської міської ради (а.с.19) станом на 16.02.2021 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 18.02.2021 Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано судовий наказ у справі № 359/1155/21 (а.с. 20) про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення зави до суду, тобто з 10.02.2021 та до досягнення дітьми повноліття (а.с.42-48). Суд звертав увагу, що та обставина, що на момент звернення ОСОБА_3 до суду із заявою при видачу судового наказу, а також на момент видачі судового наказу, діти сторін проживали зі стягувачем, що відповідачем не спростовано, як і не спростовується та обставина, що між стягувачем та боржником не було досягнуто домовленості щодо участі батька в утриманні дітей. Суд першої інстанції вказував, що сам факт наявності у боржника грошових зобов`язань, які впливають на його матеріальний стан, не може в силу вимог цивільного процесуального законодавства бути підставою для перегляду судового наказу про стягнення аліментів . Інші наведені заявником обставини не мають істотного значення та не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи, які були встановлені у виданому Бориспільським міськрайонним судом судовому наказі. Суд також звертав увагу, що відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В частині першій статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. З аналізу вищенаведеної норми закону вбачається, що суд видає наказ про стягнення аліментів в частці від доходу платника аліментів лише за умови що така вимога не пов`язана з оспорюванням батьківства та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Отже, законодавець чітко визначив, які обставини виключають видачу судового наказу про стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів. Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, вона не мотивована обставинами, які у відповідності до вимог закону виключають підстави для видачі судового наказу про стягнення аліментів у частці від доходу. Зокрема в заяві відсутні посилання на те, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку оспорив батьківство, або існує спір щодо встановлення батьківства іншою особою. Аналіз наведених обставин та положень закону свідчить про те, що суд першої інстанції обґрунтовано видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). Звертаючись до суду як із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, так і з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилався на те, що при видачі наказу суд не врахував, матеріальне становище заявника, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває його дружина, а також що платник аліментів на момент видачі судового наказу не проживав та території України, про що було відомо ОСОБА_3 та про що остання не повідомила суд. Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Аналізуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, на які посилається заявник як на нововиявлені обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні закону. Посилання скарджника на ту обставину, що заява про видачу судового наказу мала бути подана за місцем його перебування є безпідставною, оскільки відповідно до ст. 162 ЦПК України заяви про видачу судового наказу подаються до суду першої інстанції за загальними правилами підступності, встановленими ЦПК. Так відповідно до ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. При звернені з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_3 вказано, що заява подана за її місцем реєстрації. Доводи скаржника про те, що з 2014 року він проживає у Республіці Казахстан, не приймаються судом до уваги, оскільки ОСОБА_2 є громадянином України, у встановленому законом порядку не знятий з місця реєстрації, крім того така обставина не спростовує обов`язку ОСОБА_2 , як батька, приймати участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх дітей. Крім того, ОСОБА_2 не спростовує той факт, що на момент подачі заяви про видачу судового наказу діти проживали разом із матір`ю. Не надає також доказів, що діти в період дії судового наказу проживали з ним та знаходились на його утриманні. навпаки зазначає, що він проживав в іншій країні і не надає доказів жодної своєї участі в утриманні двох дітей. Посилання, як на нововиявлені обставини, що на утримані ОСОБА_2 перебуває його дружина є не доведеними. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 пояснив, що дружина не працює, але не зазначив об`єктивних перешкод для такого працевлаштування. Навіть за умови, якщо суду і були б відомі ці обставини (утримання своєї дружини), то розмір аліментів визначений судом у відповідності до вимог закону (ст. 182 СК України) не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Так, згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, цивільному процесуальному закону та має бути збалансована з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а зводяться до власного тлумачення заявником норм права та незгоди із судовим рішенням. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року про відмову в задоволені заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 листопада 2023 року. Головуючий О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська