Постанова 4801 № 930/425/20

Справа № 930/425/20 Провадження № 22-ц/801/800/2021 Категорія: 46 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27 квітня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В., розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2021 року, ухвалене суддею Науменком С.М., дата складення повного тексту якого не зазначена, у справі № 930/425/20 за позовом ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я, - встановив: ОСОБА_2 звернувся в районний суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я, в обґрунтування якого посилався на те, що 21.10.2016 близько 23 год 30 хв ОСОБА_1 , використовуючи нікчемний привід, а саме конфлікту ситуацію, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та демонструючи явну зневагу до них, усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, з мотивів явної неповаги до суспільства, умисно, грубо порушуючи громадський порядок та загальні норми поведінки, проявляючи особливу зухвалість з хуліганських спонукань, умисно наніс йому послідовно два удари кулаком лівої руки в ділянку голови зліва. Від нанесених ударів він втратив рівновагу, але останній продовжуючи свої хуліганські дії, умисно наніс йому ще удар кулаком лівої руки в ділянку щелепи справа, внаслідок чого він впав на лівий бік об бетонну плитку, вдарившись при цьому об неї лівим колінним суглобом та лівим плечем. Не зупинившись ОСОБА_1 знову умисно наніс йому ще один удар кулаком лівої руки в ділянку живота від чого він впав спиною на поверхню у виді бетонної плитки. Такими хуліганськими діями ОСОБА_1 йому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді «синців в ділянці правої щоки, правої вушної раковини, саден в ділянці правої вушної раковини, що справа, лівого плечового суглобу, лівої та правої кисті, 2-го та 4-го пальця правої кисті, лівого колінного суглобу, лівої гомілки, поверхневої рани в ділянці правої щоки», які згідно висновку експерта № 238 від 14.11.2016 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Ухвалою Гайсинського районного суду від 18 листопада 2019 року, яка вступила в закону силу 25 листопада 2019 року, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу було закрито. Цивільний позов, поданий ОСОБА_2 в межах вказаного кримінального провадження, був залишений без розгляду і рекомендовано звернутись до суду про відшкодування збитків в порядку цивільного судочинства. Внаслідок вчинення зухвалих протиправних дій відносно нього зі сторони відповідача він проходив лікування у різних лікувальних установах/спеціалістів, за що було витрачено у загальній сумі 2 000 гривень, які він просив стягнути із відповідача. Крім того, йому було заподіяно і значну моральну шкоду, розмір якої він оцінив у сумі 30 000 гривень. Моральна шкода полягає у тому, що через тілесні пошкодження, які він отримав внаслідок вчинених злочинних дій, виникли психо фактори, що спричинили негативні емоції і переживання, призвели до погіршення стану здоров`я, викликали необхідність тривалого лікування. Крім того, ця подія призвела до тяжких фізичних, моральних страждань, порушила нормальний ритм життя. В результаті цієї події він тривалий час не мав змоги працювати, не виконував звичних йому робіт і занять, що також суттєво впливає на глибину його моральних страждань. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 164 грн 56 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмір 840,80 грн та на користь ОСОБА_2 судові витрати та на оплату правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. Не погодившись із рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення в частині стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 10 000 грн та ухвалити у цій частині нове рішення стягнувши 1 (одну) грн моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди не є значним, враховуючи висновки експертизи та суму витрат понесених на лікування, а відтак розмір моральної шкоди значно завищений та підлягає зменшенню. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується 32 000 грн, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн) , спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено наступні обставини справи. Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 296 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020120000825, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України закрито. Ухвала суду в справі про закриття кримінального провадження від 18 листопада 2019 року, як така, що набула законної сили, відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої її ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Рішення суду оскаржується відповідачем в частині стягнення з нього на користь позивача 10 000 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється. Задовольняючи частково позов в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що саме протиправними діями відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 були завдані легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, останньому і завдана моральна шкода, а тому прийшов до висновку, що достатнім для її відшкодування буде сума 10 000 грн. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є здоров`я, життя, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3, 4 постанови від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у частині доведеності належними та допустимими доказами вини відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між отриманими позивачем легкими тілесними ушкодженнями та діями відповідача, і завдання такими діями позивачеві моральної шкоди. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що внаслідок кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1 було завдано шкоди здоров`ю позивачеві ОСОБА_2 . Суд визначив розмір компенсації моральної шкоди у сумі 10 000 грн враховуючи завданий позивачеві фізичний біль та страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, його душевні страждання, характер та обсяг таких фізичних, душевних та психічних страждань, характер немайнових втрат, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди. З таким висновком і застосуванням норм матеріального права погоджується колегія апеляційного суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди не є значним, тілесні ушкодження мають ступінь «легких», а відтак розмір моральної шкоди значно завищений, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права, оскільки відповідно до частини 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. При вирішені питання щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення апеляційний суд бере до уваги принцип справедливості при визначенні співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам і вважає, що суд першої інстанції також обґрунтовано виходив із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який встановлює фактичні обставини справи, оцінює надані сторонами докази, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди і доводи апеляційної скарги відповідних висновків суду першої інстанції не спростовують. Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко В.В. Спрун