Постанова 4801 № 930/1565/20

Справа № 930/1565/20 Провадження № 22-ц/801/799/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 рокуСправа № 930/1565/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Денишенко Т.О., Копаничук С.Г., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, в с т а н о в и в: В липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 17.07.2011 року вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_1 . Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у його свідоцтві про народження записаний відповідач. Дитина проживає разом із матір`ю та знаходиться на повному її утриманні, що потребує значних матеріальних витрат. Позивач працює бухгалтером у селищній раді, однак коштів не вистачає щоб забезпечити нормальні потреби дитини та її духовний розвиток. Відповідач на даний час проживає окремо, створив нову сім`ю та не бажає у добровільному порядку виконувати свій батьківський обов`язок, кошти на утримання сина не надає. Як зазначає позивач, що батько дитини хоч офіційно не працює, однак отримує стабільний високий дохід та може надавати матеріальну допомогу, а тому просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, в розмірі 4000 гривень. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 ( три тисячі) гривень, від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень судових витрат понесених нею на професійну правничу допомогу, а також на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок ) гривень 80 копійок. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність обставинам справ, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити розмір стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 аліментів , а саме ј частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття. На апеляційну скаргу надійшов відзив, в якому ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони по справі мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). Дитина проживає разом з матір`ю, що підтверджується довідкою Ситковецької селищної ради Немирівського району № 02.23.604 від 08.07.2020 року (а.с.7). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку та за станом свого здоров`я має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 2 даної норми матеріального права передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів, суд зважає на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні неповнолітньої дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності та враховує вік дитини, на утримання якої стягуються аліменти, відсутність у дитини самостійного доходу чи заробітку. Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) ОСОБА_1 отримав за лютий місяць 2021 року заробітну плату в розмірі 9 403,51 грн (а.с. 37). Отже, колегія апеляційного суду оцінює матеріальний стан відповідача як задовільний та достатній для сплати аліментів на дитину у визначеному судом розмірі. Доводи апелянта щодо необхідності визначення аліментів у частці від від усіх видів доходів, а не у твердій грошовій сумі, оскільки окрім заробітної плати в нього відсутні інші джерела доходу, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Слід зазначити, що на день розгляду справи судом першої інстанції доказів того, що відповідач працевлаштований та отримує заробітну плату надано не було. Такі докази відсутні в матеріалах і на день розгляду справи судом апеляційної інстанції. Додана до апеляційної скарги як на підтвердження своїх вимог довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття), в якій зазначено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2021 року складає 9 403,51 грн, до уваги апеляційним судом не приймається, оскільки з даної довідки не можливо встановити чи працює ОСОБА_1 на підприємстві, яке видало зазначену довідку, коли прийнятий на роботу та на якій посаді. За таких підстав зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_1 отримує заробітну плату не можна, а тому визначити розмір аліментів у процентному відношенні до отриманого заробітку не представляється можливим. Стосовно витрат, які на думку відповідача зменшують його дохід та позбавляються можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, то колегія апеляційного суду враховує таке. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матір відповідача ОСОБА_5 є особою пенсійного віку та отримує пенсію. Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно того, що непрацездатна матір відповідача потребує матеріальної допомоги, стороннього догляду та періодичного лікування, а отримувана нею пенсія або інший дохід не забезпечують її потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків, а також, що остання перебуває на утриманні відповідача відповідно до статей 59-61 ЦК України. Доказів, які б свідчили про те, що присуджена сума аліментів є непомірним тягарем для відповідача матеріали справи не містять. Батьки мають рівний обов`язок по утриманню дітей. З урахуванням того, що на час розгляду справи дитина проживала з матір`ю, то несення нею більше витрат на утримання сина презюмується, тому присуджена судом сума аліментів перебуває у межах справедливого балансу дотримання найкращих інтересів дитини, з урахуванням фінансових можливостей батьків. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Визначаючи розмір аліментів, районний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров`я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, інші обставини та обґрунтовано визначив розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Т.О. Денишенко С.Г. Копаничук