Постанова Черкаський апеляційний суд № 690/200/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/742/21Головуючий по 1 інстанції Справа №690/200/20 Категорія: 306010000 Линдюк В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретар Гончар Н.І., Сіренко Ю.В. Попова М.В. учасники справи: позивач (скаржник) - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.01.2021 (повний текст складено 15.01.2021, суддя в суді першої інстанції Линдюк В.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, в с т а н о в и в : у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену депутатом Ватутінської міської ради ОСОБА_2 на позачерговій сесії Ватутінської міської ради, що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «нові власники ходили по ринку і змушували підприємців убирати свої прилавки, змушували убирати контейнера, погрожували, що вони перенесуть їх, а даже навіть, дійшло до того, що одному із підприємців, пан ОСОБА_1 сказав, я поставлю твою палатку в туалеті»; «крім того, не маючи жодних документів на оренду земельної ділянки, вони зносили прилавки людей, які стояли там по двадцять років, мало того, вони не маючи жодних документів, вони викидали в інтернет оголошення, що запрошують в часи карантину, запрошують до себе на спілкування, а в разі не прийдете ваші мафи та кіоски будуть демонтовані», зобов`язати ОСОБА_2 на наступній сесії Ватутінської міської ради спростувати її як недостовірну, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування зазначив, що він є законослухняним громадянином, який має добру репутацію серед містян, займається благодійністю та виділяє кошти для потреб міста, надає спонсорську допомогу місцевій футбольній команді, підтримує ініціативи депутатів, направлені на поліпшення благоустрою міста. Позивач спільно з ОСОБА_4 придбали Ватутінський міський ринок для його поліпшення та приведення у відповідність до санітарних норм та умов. Однак на позачерговій сесії Ватутінської міської ради Черкаської області ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач, будучи депутатом міської ради, всупереч вимог законодавства поширювала спірну інформацію, не переконавшись її правдивості, стосовно того, що позивач вчиняв протиправні дії, яку він просить визнати недостовірною та спростувати її. Публічний виступ відповідача призвів до формування негативної громадської думки, руйнування позитивного іміджу та репутації позивача, поставив під сумнів дотримання ним законодавства України, а також його високі моральні якості, чим йому заподіяно моральної шкоди. Вказані обставини обумовили звернення з цим позовом до суду. Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди залишено без розгляду. Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.01.2021 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. Суд вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими, так як він не довів порушення поширеною інформацією його немайнових прав. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 16.03.2021 подав через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що під час судового розгляду відповідач визнавала факт поширення нею спірної інформації. Показання свідків, на яких ґрунтуються слова відповідача, є плутаними та суперечливими. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 давали показання щодо подій, які відбулися вже після сесії міської ради ІНФОРМАЦІЯ_2. Також вказана інформація не могла бути зафіксована у зверненнях до відповідача дві 05.02.2020 та від 05.04.2020, так як відповідні події за показаннями свідків відбулися після ІНФОРМАЦІЯ_2. Свідок ОСОБА_5 та відповідач є засновниками ряду громадських організацій, отже він не є незалежним від відповідача. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_7 про те, що вона не підписувала письмових звернень до відповідача від 05.02.2020 та від 05.04.2020. Поширена інформація є негативною щодо репутації позивача, що вбачається з її змісту, та знижує повагу до нього, що, зокрема, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 . У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що згідно протоколу позачергової 86-тої сесії VII скликання Ватутінської міської ради Черкаської області, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2, одним із питань порядку денного було «Про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки від 07.12.2007», під час обговорення якого, виступила депутат Ватутінської міської ради ОСОБА_2 (відповідач). Під час свого виступу ОСОБА_2 інформувала присутніх на даній сесії, що «нові власники… ходили по ринку і змушували підприємців убирати свої прилавки, змушували убирати контейнера, погрожували, що вони перенесуть їх, а даже навіть, дійшло до того, що одному із підприємців, пан ОСОБА_1 сказав, я поставлю твою палатку в туалеті… крім того, не маючи жодних документів на оренду земельної ділянки, вони зносили прилавки людей, які стояли там по двадцять років, мало того, вони не маючи жодних документів, вони викидали в інтернет оголошення, що запрошують в часи карантину, запрошують до себе на спілкування, а в разі не прийдете ваші мафи та кіоски будуть демонтовані» (спірна інформація). Відповідно до звернення від 05.02.2020 на ім`я голови Ватутінської міської незалежної спілки підприємців ОСОБА_2, підписаного від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , вказані особи повідомляють, що 04.02.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали попереджувати про знесення їх прилавків та контейнерів, так як планують будувати дорогу по ринку, деяким підприємцям погрожували дати місця в туалеті, а також своїми діями перешкоджали їм здійснювати підприємницьку діяльність. Згідно змісту копії звернення від 05.04.2020 на ім`я голови Ватутінської міської незалежної спілки підприємців ОСОБА_2, підписаного від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , вказані особи повідомляють, що 05.04.2020 під час карантину ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не маючи документів на земельну ділянку колишнього колгоспного ринку виставили в соціальній мережі оголошення, яким запрошують в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та повідомляють про демонтаж МАФів та кіосків. Додатком до даного звернення вказано копію оголошення - «Шановні жителі м. Ватутіне! Доводимо до відома всіх власників торгових точок про проведення реконструкції на ринковій площі. Всіх власників МАФів та кіосків до кінця квітня просимо звернутися за телефоном НОМЕР_1 або в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Якщо у вказаний термін звернення не надходитимуть, МАФи та кіоски будуть демонтовані. Адміністрація базару» За фактами, викладеними у зверненні від 05.04.2020, відповідач, як депутат Ватутінської міської ради, 06.04.2020 та 13.04.2020 зверталася до начальника Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області з відповідними депутатськими зверненнями №№ 512, 517, про що свідчать відмітки вхідної кореспонденції. Відомості щодо результатів розгляду даних депутатських звернень суду не надано. Згідно рішення Ватутінської міської ради від ІНФОРМАЦІЯ_2 №86-1/VII вирішено замінити сторону в діючому договорі оренди земельної ділянки площею 8 519 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення додаткової угоди про заміну орендаря з Ватутінський колгоспний ринок на ТОВ «Ватутінський міський ринок». Засновниками ТОВ «Ватутінський міський ринок» є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій. Позивач у справі вважає, що спірна інформація, яка за його доводами є недостовірною, містить негативні відомості щодо його особи та посягає на його честь, гідність та ділову репутацію, отже її слід визнати недостовірною та спростувати, а також відшкодувати завдану позивачу внаслідок поширення неправдивої інформації про його особу моральну шкоду. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України). Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Пленумом ВСУ у п.п.1, 4, 6, 15, 19 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив про те, що Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності та честі, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації; ця інформація стосується позивача; поширена інформація є недостовірною; поширення інформації порушує особисті немайнові права. Згідно ст. 277 ЦК України та ч.3 ст. 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести, зокрема, те, що внаслідок поширення недостовірної інформації було порушено його особисті немайнові права. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Далі, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Отже, суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, зазначена обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. При виконанні своїх повноважень депутат місцевої ради керується Конституцією України та законами України. Так пунктом 3 частини 1 статті 11 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що депутат місцевої ради має право порушувати перед, зокрема, керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення. Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Згідно до вимог ч.4 ст.30 ЗУ «Про статус депутата місцевих рад» вбачається, що депутат не несе відповідальність за виступ на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу та наклеп. Отже, враховуючи зміст повноважень відповідача, як депутата місцевої ради, та суть висновків КСУ у рішенні від 10.04.2003 №8-рп/2003 про те, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу тих чи інших відомостей, які за доводами заявника є негативною інформацією, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особи, позовні вимоги, заявлені в цій справі, не мають під собою правового підґрунтя. Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення від 06 жовтня 2015 року у справі «Карпюк та інші проти України» (Karpyuk and others v. Ukraine). З аналізу фактичних обставин цієї справи вбачається, що відповідач, отримавши письмові звернення осіб про можливе порушення позивачем норм законодавства, будучи депутатом місцевої ради, на її сесії доповіла зміст відповідної інформації та повідомила про те, що з цього приводу вона звернулася до начальника Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області з відповідними депутатськими зверненнями . Вказані обставини скаржником під сумнів не ставляться. Таким чином відповідач, як депутат місцевої ради, реагуючи на письмове звернення громадян та в силу наданих законодавством повноважень на звернення до правоохоронних органів із депутатським зверненням (ст.ст.11, 13 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад») мала право на порушення відповідних питань щодо правомірності тієї чи іншої діяльності особи позивача під час сесії місцевої ради. При цьому таке обговорення, як і звернення, не може бути розцінено як таке, що посягає на честь та гідність особи, що відповідає правовим висновкам ВС від 20.06.2018 у справі №755/7842/16-ц та від 17.07.2019 у справі №756/363/16ц, адже відповідач реалізував своє право, передбачене Конституцією України і ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» у формі письмового звернення та направлення його органу, який наділений компетенцією щодо перевірки викладених у ньому обставин. Реалізація відповідачем свого гарантованого Конституцією України і законами права на викладення у зверненні до компетентного органу, уповноваженого здійснити перевірку такої інформації, так само, як і безпосередньо зміст цієї інформації, не може бути підставою для її спростування. Слід врахувати, що в статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності. Відповідно до статей 34, 40 Конституції України та роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи» усі громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте, в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. Таким чином з обставин справи вбачається не дифамаційні (такі, що порушують право особи на недоторканість честі, гідності та ділової репутації), правовідносини, а ті, що виникають внаслідок реалізації депутатом місцевої ради наданих законодавством повноважень порушувати перед правоохоронними органами питань про відповідність тих чи інших дій осіб нормам законодавства. У протилежному випадку діяльність депутата стосовно реагування на звернення до нього громадян чи громадських об`єднань з приводу порушення їх прав втрачала б сенс у разі, якщо це призводило до обговорень, які містять негативні відомості про особу, яка, як стверджується, порушила вимоги законодавства. Отже висновки суду першої інстанції в цій справі про необґрунтованість позовних вимог є вірними. При цьому позивач у справі сам стверджує, що він, як власник міського ринку, є відомою та публічною особою, тобто особою про діяльність якої обізнані широкі верстви населення у відповідному населеному пункті, отже, відповідно, межі критики стосовно нього є досить широкими, адже його діяльність виставлена на оцінку великій кількості людей. Усі апеляційні посилання скаржника на те, що показання свідків, на яких ґрунтуються слова відповідача, є плутаними та суперечливими, їх надано стосовно подій, які мали місце після поширення спірної інстанції, а також про необ`єктивність ряду свідків та факт не підписання письмових звернень до відповідача їх автором, не свідчать про те, що право позивача на недоторканість його ділової репутації, а також честі та гідності як фізичної особи, було порушено внаслідок реалізації відповідачем, як депутатом місцевої ради, своїх законних повноважень внаслідок отримання інформації про можливе порушенням вимог законодавства певною особою. При цьому неточності у джерелі отримання відповідачем звернень громадян чи їх змісту не усуває в неї обов`язку відреагувати на них у визначеному законодавством порядку шляхом зачитування на сесії міської ради для прийняття з даного приводу після публічного обговорення депутатами відповідного спільного рішення. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.01.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - відхилити. Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.01.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 27.04.2021. Суддя-доповідач Судді