Ухвала КАС ВС № 9901/226/19

УХВАЛА 26 квітня 2021 року Київ справа №9901/226/19 адміністративне провадження №П/9901/557/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Єзерова А.А., Желєзного І.В., Стеценка С.Г., Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Єзерова А.А., Желєзного І.В., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., перевіривши заяву ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року, подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач, заявник) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (надалі також - відповідач), третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України (надалі також- Національна академія), у якому просив: - визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 5 квітня 2019 року № 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України"; - поновити його на посаді президента Національної академії з 6 квітня 2019 року та допустити в цій частині негайне виконання. За наслідками розгляду цієї справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 19 травня 2020 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував Указ Президента України від 5 квітня 2019 року № 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України". Поновив ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії з 6 квітня 2019 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії звернув до негайного виконання. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року набрало законної сили. 24 листопада 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому він просив: зобов`язати Президента України у десятиденний строк із дня отримання ухвали подати звіт про виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі №9901/226/19. В цьому клопотанні, заявник зазначив, що протягом тривалого періоду безпідставно не виконується рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року, чим порушуються його права та інтереси. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення від 19 травня 2020 року та ухвалою від 1 лютого 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення. Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 березня 2021 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 лютого 2021року залишила без змін. 2 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 5 статті 383 КАС України. 26 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла повторна заява ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року в порядку статті 383 КАС України. У заяві позивач просить: -постановити окрему ухвалу про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої Президентом України як суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, та вирішити питання щодо притягнення його до відповідальності; -окрему ухвалу за результатами розгляду цієї заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої Президентом України як суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, направити Президентові України для вжиття ним заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли невиконанню судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк та прийняти цю заяву до розгляду. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 16 липня 2020 року Верховним Судом видано виконавчий лист щодо виконання від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19. Заявник неодноразово звертався до Національної академії з приводу виконання судового рішення, але отримував відповіді про відсутність у третьої особи відповідних повноважень. 22 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашинін О.А. подав від імені позивача до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про примусове виконання судового рішення. 30 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 63451376. 23 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашинін О.А. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із адвокатським запитом за вих. №20/11-23/1 щодо отримання інформації про хід виконавчого провадження № 63451376. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 4 грудня 2020 року надана відповідь на зазначений вище адвокатський запит, з якої заявнику стало відомо, що 30 листопада 2020 року головним державним виконавцем Рубель І.В. висунуто вимогу Президентові України за вих. № 20.1/63451376/8 щодо негайного виконання виконавчого листа, виданого Верховним Судом 16 липня 2020 року у справі № 9901/226/19. Окрім цього, ОСОБА_1 звертався із заявами щодо виконання судового рішення до Президента України, а 24 грудня 2020 року до відповідача звернулись також Голова Федерації професійних спілок України та Голова Профспілки працівників державних установ України із листом за вих. № 02/01-15/906 "Про поновлення ОСОБА_1 на посаді президента Національної академії державного управління при Президентові України", але станом на дату подання цієї заяви судове рішення не виконане. Враховуючи викладене вище, заявник зазначив, що такі дії Президента України, виражені у формі бездіяльності, свідчать про відсутність у нього наміру щодо виконання судового рішення, що в свою чергу порушує право ОСОБА_1 на судовий захист. Перевіряючи відповідність заяви ОСОБА_1 вимогам, встановленим статтею 383 КАС України, Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 4 наведеної статті встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. З матеріалів справи судом встановлено, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19 травня 2020 року набрало законної сили 22 червня 2020 року, а 16 липня 2020 року по цій справі видано виконавчий лист. 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання судового рішення. Виконавче провадження №63451376 про примусове виконання рішення Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі №9901/226/19 відкрито за заявою ОСОБА_1 постановою державного виконавця від 30 жовтня 2020 року. Зазначену постанову було надіслано сторонам виконавчого провадження до відома та виконання. У зв`язку з відсутністю інформації щодо виконання рішення суду, державним виконавцем боржнику скеровано вимогу від 30 листопада 2020 року, в якій зазначено про необхідність негайно виконати вимоги виконавчого листа №9901/226/19, виданого 16 липня 2020 року Верховним Судом. Судом також встановлено, що позивач 24 листопада 2020 року звертався до Верховного Суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України. Така заява була аргументована невиконанням судового рішення, в тому числі, в межах здійснення примусового виконавчого провадження. Заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України позивач подав до суду 22 квітня 2021 року. Щодо строків звернення до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, ОСОБА_1 вказує, що 10 - денний строк для подання цієї заяви ним не пропущений, позаяк строк для примусового виконання судового рішення закінчиться 20 травня 2023 року. При цьому, як зазначив заявник, ані статтею 383 КАС України, ані судовою практикою не визначено вичерпний та/або примірний перелік випадків, які свідчать про обізнаність особи про порушення своїх прав у зв`язку з невиконанням судового рішення. Незважаючи на винесення державним виконавцем 30 листопада 2020 року вимоги, позивач усвідомлював, що подальше виконання рішення суду буде проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 обчислює десятиденний строк на звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України із дня отримання стягувачем засвідченої судом копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 березня 2021 року (12.04.2021). З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 зазначив, що звертається до суду із цією заявою в межах встановленого законом строку, а у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку, що цей строк пропущений, просить його поновити. Відповідно до частин 1 та 4 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Отже, визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині 1 цієї статті, є дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України пов`язане саме із оскарженням дій та бездіяльності відповідача при примусовому виконанні судового рішення, на користь чого свідчать приписи пунктів 6-8 частини 2 статті 383 КАС України, за якими позивач має зазначити у заяві зокрема: відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження. Тобто, перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними із примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили. В цій справі судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач міг дізнатися після спливу 10 робочих днів, встановлених державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду та безумовно повинен був дізнатись зі змісту листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 4 грудня 2020 року, з якого, як зазначає ОСОБА_1 , стягувачу стало відомо, що 30 листопада 2020 року головним державним виконавцем Рубель І.В. висунуто вимогу Президентові України за вих. № 20.1/63451376/8 щодо негайного виконання виконавчого у справі № 9901/226/19. Така вимога направлена на адресу боржника саме через невиконання рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження. Отже, в грудні 2020 року позивач був обізнаний про порушення його права при виконанні судового рішення у цій справі, але із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України заявник звернувся до суду лише 22 квітня 2021 року. Обставини, з якими заявник пов`язує початок перебігу для нього строку звернення із цією заявою (перегляд Великою Палатою Верховного Суду ухвали про відмову в задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення), не спростовують того, що ОСОБА_1 було відомо про порушення його прав при примусовому виконанні судового рішення у грудні 2020 року. Таке порушення позивач обґрунтовує саме бездіяльністю відповідача. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що поважними визнаються лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи. При цьому, строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб позивач, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено невиконанням судового рішення, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною заявою, доводи позивача наведені ним на підтвердження поважності причин пропуску, встановленого частиною 4 статті 383 КАС України строку на звернення із заявою, не є такими, що свідчать про наявність непереборних обставин, що перешкоджали звернутись ОСОБА_1 із заявою у встановлені строки. Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником подана заява, яка не відповідає вимогам частини 4 статті 383 КАС України. Відповідно до частини другої пункту 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 5 статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку на звернення із заявою, через що заява ОСОБА_1 , подана у порядку статті 383 КАС України, підлягає поверненню. Керуючись статтями 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку. Заяву ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року, подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України, повернути заявнику. Копію ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Головуючий суддя Л.В. Тацій Судді А. А. Єзеров І.В Желєзний Т.Г. Стрелець С. Г. Стеценко