Постанова 4874 № 906/682/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року Справа № 906/682/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Соколовська О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 р. у справі № 906/682/20 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 28.12.2020 р.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир) про стягнення 1 235 871, 08 грн за участю представників сторін: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 806 897, 03 грн пені, 169 718, 85 грн 3% річних та 259 255, 20 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 12.09.2017 р. № 5112/1718-БО-10 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 р. у справі № 906/682/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 403 448, 52 грн пені, 169 718, 85 грн 3 % річних, 259 255, 20 грн інфляційних втрат, 18 538 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 403 448, 51 грн пені. Суд першої інстанції, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені на 50 %. Судове рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Суд першої інстанції, на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, враховуючи інтереси сторін, їх майновий стан та компенсацію втрат від інфляції і стягнення річних, зменшив пеню на 50%. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 403 448, 51 грн пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов в частині пені повністю. . Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені до 50 % прийняте з порушенням норм ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи. В даному випадку відповідачем не доведено реального фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого скрутного майнового стану, чим було порушено положення ст. ст. 73, 74 ГПК України. Тобто, суд першої інстанції лише із формулювання про скрутний матеріальний стан зробив висновок про те, що фінансове становище відповідача є саме таким. Скаржник вказує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.03.2021 р. об 14:30 год. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 22.03.2021 р. по 05.04.2021 р. включно, судове засідання 25.03.2021 р. об 14:30 год. у справі №906/682/20 не відбулося. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2021 р. об 16:30 год. Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що у даній справі наявні виняткові обставини, що дають підстави для зменшення судом розміру пені. Позивачем не надано переконливих доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору. Крім того, просить суд врахувати, що предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність. Представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслав до суду клопотання. в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки не зможе з`явитися в судове засідання, так як перебуває на стаціонарному лікуванні, інші працівники товариства здійснюють свої трудові обов`язки в режимі дистанційної роботи. Посилається на положення постанови КМ України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями. Розглянувши в судовому засіданні 22.04.2021 р. клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). За приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). Колегія суддів вказує, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, заявник жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Одночасно, заявник мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх вимог. Апеляційний суд приймає до уваги те, що інші представники позивача (з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Отже, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі представника позивача, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення його про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позиція заявника достатньо повно була викладена у апеляційній скарзі, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Також суд звертає увагу на викладені в листі Ради суддів України від 16.03.2020 р. № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають, у тому числі, можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків. В судове засідання 22.04.2021 р. позивач та відповідач не забезпечили явку повноважних представників, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як встановлено апеляційним господарським судом, 12.09.2017 р. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (відповідач, споживач) укладено договір №5121/1718-БО-10 постачання природного газу (т. 1, а. с. 13-22), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. За умовами п.1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. За умовами п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95 559 920, 94 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р., від 30.11.2017 р., від 31.12.2017 р., від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., від 31.03.2018 р., від 30.04.2018 р. (т. 1, а. с. 25-31). Відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, а саме "Операції по договору "5121/1718- БО-10" з 01-09-2016 по 31-05-2019" (т. 1. а.с. 33-38). У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу за договором від 12.09.2017 р. № 5121/1718-БО-10 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 806 897, 03 грн пені, 169 718, 85 грн 3% річних та 259 255, 20 грн інфляційних втрат. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення 403 448, 51 грн пені у зв`язку із зменшенням її заявленого розміру на 50 % на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, в іншій частині судове рішення не оскаржується. Відтак, апеляційний суд, враховуючи визначений позивачем предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржником в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині задоволення позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини, які носять характер договору поставки та регулюються розділом 3 глави 54 ЦК України. Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст.655 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача: 169 718, 85 грн - 3 % річних, 259 255, 20 грн - інфляційних втрат. Суд першої інстанції, за клопотанням відповідача, зменшивши розмір пені до 50 %, стягнув з відповідача 403 448, 52 грн пені. Колегія суддів вказує, що частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Апеляційний господарський суд констатує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд повинен виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судом повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо. Суд першої інстанції, з урахуванням наведених вище положень законодавства, та того, що КП "Житомиртеплокомуненерго" є підприємством комунальної форми власності та не є кінцевим споживачем природного газу, виробляє теплову енергію для потреб споживачів - бюджетних установ та організацій, інших споживачів, є збитковим підприємством, про що свідчить звіт про фінансовий стан, беручи до уваги співвідношення заподіяних збитків позивачеві та заявлених до стягнення сум, скрутний фінансовий стан відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %. Апеляційний суд приймає до уваги, що стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення і здійснення оплати поставленого позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Колегія суддів зазначає, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, а відтак беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, суд першої інстанції лише частково задовольнив клопотання відповідача, який просив зменшити розмір пені на 90 % від заявленої суми та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50 %, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін. Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги об`єктивні обставини, які призвели до виникнення заборгованості, мету придбання газу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50 % та задоволив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 403 448, 52 грн. При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання договірних зобов`язань матеріали справи не містять. В свою чергу, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також апеляційним судом враховується, що стягнення на користь позивача пені в розмірі 50 % від заявленої суми, 3% річних та інфляційних втрат певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 236, 238 ГПК України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеними нормами, з урахуванням наявних у справі доказів. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі в цій частині такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих рішень, тому його висновки є вірними. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 р. у справі № 906/682/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 р. у справі № 906/682/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складено 27 квітня 2021 р. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Гудак А.В.