Постанова 4856 № 240/18450/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18450/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 22 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звернулась в суд з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними та скасувати розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 №509 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території військового містечка №3 орієнтовною площею 0,25 га по вул. Леваневського,1, м. Новоград-Волинський; - зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення від 23.07.2020 №1633 Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території військового містечка №3 орієнтовною площею 0,25 га по вул.Леваневського,1, м. Новоград-Волинський. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 №509 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки" Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території військового містечка №3 орієнтовною площею 0,25 га по вул.Леваневського,1, м. Новоград-Волинський. Зобов`язано Житомирську обласну державну адміністрацію повторно розглянути звернення від 23.07.2020 №1633 Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території військового містечка №3 орієнтовною площею 0,25 га по вул.Леваневського,1, м.Новоград-Волинський. Стягнуто на користь Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України судові витрати в сумі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної державної адміністрації. Не погодившись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник порушує питання про скасування рішення та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано, що на даний час відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 0,2500 га, а також зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інше речове право - право оперативного управління майном за позивачем. У відзиві відповідач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України якщо згідно положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 23.07.2020 позивач звернувся до Житомирської обласної державної адміністрації з листом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки військового містечка №3 орієнтовною площею 0,25 га по вул.Леваневського,1, м. Новоград-Волинський. Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 №509 Новоград-Волинській КЕЧ району у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району орієнтовною площею 0,25 га по вул. Леваневського,1, м. Новоград-Волинський відмовлено з таких підстав: 1) відсутній документ, що підтверджує повноваження Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на представництво інтересів Міністерству оборони України; 2) відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці; 3) відсутні відомості щодо приналежності зазначеної земельної ділянки до земель оборони. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи норми чинного законодавства та обґрунтування підстав відмови Новоград-Волинській КЕЧ у розпорядженні Житомирської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 №509 суд дійшов висновку, що такі підстави відмови у передачі земельної ділянки є надуманими, та такими, що суперечать положенням ч.3 ст.123 ЗК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року №586-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №586-XIV). Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року №586-XIV (далі - Закон №586-XIV) місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Згідно статті 6 Закону №586-XIV встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Пунктом сьомим частини 1 статті 13 Закону №586-XIV закріплено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Приписами пунктів 7, 11 статті 21 Закону №586-XIV передбачено, що місцева державна адміністрація, зокрема: розпоряджається землями державної власності відповідно до закону, погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до пункту 4 статті 28 Закону №586-XIV для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації, зокрема, мають право: давати згідно з чинним законодавством обов`язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (стаття 41 Закону №586-XIV). Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Положеннями частини 5 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частини 2 статті 123 Земельного кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 ЗК України. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Водночас за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення технічної документації відповідач стверджує, що позивачем не надано документу, що підтверджує повноваження позивача на представництво інтересів Міністерства оборони України, відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці та на відсутність відомостей щодо приналежності зазначеної земельної ділянки до земель оборони. Однак згідно матеріалів справи, Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звертаючись до відповідача з відповідним клопотанням долучала до нього: - копію довідки з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, що вказує на те, що Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району є структурним підрозділом Міністерства оборони України; - відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2020, що свідчить, що балансоутримувачем державного майна (будинків багатоквартирних за адресою: вул. Леваневського,1, м. Новоград-Волинський) є Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України; - викопіювання з плану населеного пункту із нанесенням меж земельної ділянки військового містечка №3, що свідчить про зазначення бажаного місце розташування та розміру земельної ділянки позивачем. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Водночас, отримання дозволу на документації із землеустрою не є рішенням про надання її у власність. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 25.06.2020 у справі № 509/594/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування". Таким чином, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не має наслідком надання земельної ділянки у власність, тому на етапі надання такого дозволу ЗК України вимагає наявність погодження землекористувача. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підстав відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, що передбачені положеннями Земельного Кодексу України, відповідачем в оскаржуваному розпорядженні від 10.09.2020 №509 не наведено, а тому таке рішення є протиправним. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.