Постанова 4855 № 757/64664/19-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/64664/19-а Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Василенко Я. М., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, у якому просила (з урахуванням уточнень): - визнати протиправним та скасувати рішення 41-ї чергової сесії Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області VII скликання від 22 листопада 2019 року, яким позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту про надання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,085 га, розташованої по АДРЕСА_1 (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України) - згідно наданого картографічного матеріалу; - зобов`язати розглянути заяву та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,085 га, розташованої по АДРЕСА_1 - згідно наданого картографічного матеріалу; - зобов`язати розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 118-122 Земельного Кодексу України; - зобов`язати утриматися від передачі у власність земельних ділянок у порядку ст. 118-122 Земельного Кодексу України будь-кому-іншому до набуття чинності рішенням суду за цим адміністративним позовом. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 з позовом до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема тим, що відповідачем порушено право позивачки на отримання земельної ділянки в порядку передбаченому положеннями статті 118-122 Земельним Кодексом України, позаяк вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про надання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також ведення особистого селянського господарства. Вказано, що нею було виконано всі вимоги, зокрема, щодо надання графічних матеріалів (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Крім того, зазначено, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача стосується заяви щодо отримання земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки (без визначення площі) для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч.2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 листопада 2019 року позивачка звернулася до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області із заявою № 394/02.10 від 04.11.2019 року про надання земельної ділянки, в якій просив розглянути та задовольнити заяву про надання безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та для будівництва житлового будинку розташованих у с. Хотянівка Вишгородського району Київської області; надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. 22 листопада 2019 року під час 41-ої сесії Хотянівською сільською радою за наслідком розгляду вказаної вище заяви було відмовлено у її задоволені. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи наявним право на отримання земельної ділянки за вказаною вище адресою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідної заяви щодо намірів отримання земельної ділянки площею 0,085 га позивачем суду надано не було, а відтак оскаржуване рішення стосується заяви позивача від 06.11.2019 щодо намірів отримання земельної ділянки загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, без визначення площі, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частино 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закону № 280 визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону № 280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. В свою чергу, положеннями Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 року у справі №812/1264/17. Позивачка 06.11.2019 року звернулася до відповідача із заявою (вх. №344/02-10) про надання земельної ділянки у власність. Суд першої інстанції вірно вказав, що з копії заяви та доданих до неї матеріалів, вбачається, що позивачка просила розглянути та задовольнити її заяву про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування житлового будинку у с. Хотянівка Вишгородського району Київської області орієнтовним розміром 2 га. Одночасно ОСОБА_1 просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Натомість, з позовної заяви вбачається, що позивач посилається на ту обставину, що у вказаній заяві йшлося про земельну ділянку площею 0,085 га. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що відповідної заяви щодо намірів отримання земельної ділянки площею 0,085 га позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, а відтак, оскаржуване рішення відповідача стосується заяви позивача від 06.11.2019 (вх. №394/02-10) щодо намірів отримання земельної ділянки загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, без визначення площі, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Вказана обставина також підтверджується копією протоколу №41 від 22.11.2019 засідання Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області VII скликання, де розглядалася заява позивачки від 06.11.2019 (вх. №394/02-10). Відповідно до його змісту рішенням сільської ради заяву позивача було не задоволено, а з виступу голови постійної комісії по земельним питанням ОСОБА_2 вбачається, що вільної земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Хотянівка немає. З протоколу № 41 сесії Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 22.11.2019 вбачається, що відповідачем було розглянуто заяву позивача від 06.11.2019. Суд попередньої інстанції доречно зауважив, що у заяві від 06.11.2019 не було визначено площу бажаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, чим фактично порушено вимоги до заяви передбачені статті 118 Земельного кодексу України, відповідно до яких заявник має вказати орієнтовний розмір бажаної земельної ділянки, що свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів України у сфері земельних відносин. Вказане в сукупності свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, який вказав на відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення 41-ї чергової сесії Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області VII скликання від 22 листопада 2019 року, а відповідно й інших позовних вимог, які є похідними. Оцінюючи твердження апеляційної скарги щодо протиправних висновків суду першої інстанції при невірному обранні ефективного способу захисту порушеного права, судова колегія відхиляє такі посилання, позаяк суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а отже не встановив порушеного права позивачки в межах спірних правовідносин, що виключає застосування будь-якого способу захисту з огляду на відсутність порушення прав чи інтересів особи. В частині клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, яке було подано до суду апеляційної інстанції в день розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що позивачці стало відомо про те, що на одній із сесій Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області земельну ділянку, про передачу якої вона просила, було передано у власність у межах норм безоплатної приватизації іншій особі - ОСОБА_3 . Колегія суддів зазначає, що вищевказана обставина не була підставою звернення позивачки з позовом до суду, не досліджувалась судом першої інстанції та не стосується предмету даного спору, в межах якого оскаржується рішення 41-ї чергової сесії Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області VII скликання від 22 листопада 2019 року та правомірність дій відповідача при розгляді заяви саме ОСОБА_1 , а не інших осіб. В силу імперативних положень ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень законодавства у сфері земельних відносин отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування особі, яка звернулась із відповідним клопотанням. Суд зазначає, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом. Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 підлягає врахуванню судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень. Так, у клопотанні позивачка просила витребувати докази, а саме: - рішення 41-ї чергової сесії Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області VII скликання від 22 листопада 2019 року; - оригінали протоколів пленарних засідань Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області з 22.11.2019 по 10.12.2020 - пояснення з посиланням на закони та докази щодо правомірності відмови у наданні земельної ділянки площею 0,08 га. Згідно з ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачкою не вказано на об`єктивну неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції та їх взаємозв`язок з неправомірними, на її думку, висновками суду першої інстанції. Окрім того, матеріали справи містять копії протоколів 41-ї та 43-ї чергової сесії Хотянівської сільської ради, та витягів з них (а.с. 51-79). Таким чином, судова колегія дійшла переконання про необґрунтованість клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в суді апеляційної інстанції, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 308 КАС України, а відповідно про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання. Аналогічних висновків колегія суддів дійшла і щодо клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві та поясненнях, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 28.05.2021.