Постанова 4855 № 320/10515/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10515/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (повний текст складено 07 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати відповідача прийняти до виконання виконавчий лист, виданий Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020 в адміністративній справі №П/320/451/20, яким допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 і розпочати примусове виконання судового рішення на підставі цього виконавчого документа. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що поданий позивачем виконавчий лист не відповідав вимогам закону, а тому державним виконавцем правомірно винесено повідомлення про його повернення стягувачу без виконання. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що не зважаючи на те, що позивачем як стягувачем за вказаним виконавчим документом були здійснені всі дії для примусового виконання даного виконавчого документу, відповідач повідомленням від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 повернув виконавчий документ стягувачу простим поштовим відправленням, виходячи з того, що виконавчий документ не відповідає вимогам, встановленим п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за кодом юридичної особи 00034051 зареєстрований не Генеральний прокурор, а Офіс Генерального прокурора. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20 (а.с.15-24), з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 про виправлення описки в судовому рішенні (а.с.26-28), за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019. Допущено негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 змінено в мотивувальній частині та в абзаці 5 резолютивної частини судового рішення змінено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі « 303701 грн 20 коп.» на « 339089, 92 грн (триста тридцять дев`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 92 коп.». В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 залишено без змін. 25.09.2020 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №П/320/451/20 із вимогою: допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 (а.с. 25). На підставі вказаного виконавчого листа 03.10.2020 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2020 (а.с.29-30). 12.10.2020 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено повідомлення №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме - виконавчого листа №П/320/451/10, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020 на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до виконавчого листа боржником є Генеральний прокурор за кодом ЄДРПОУ 00034051. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 00034051 зареєстровано Офіс Генерального прокурора (а.с. 31-33). Вважаючи вказане повідомлення про повернення виконавчого документа протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем помилково повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки наявність всіх необхідних реквізитів виконавчого документу, вимоги до яких передбачені п.1-7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», не є підставою вважати, що вказаний виконавчий лист №П/320/451/20, виданий Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, не відповідає вимогам, які пред`являються до виконавчого документу. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Пунктом 1 ч.1 ст.3 наведеного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України. Частиною 4 наведеної статті передбачено випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження). Зі спірного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 вбачається, що підставою для повернення виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 №П/320/451/20 визначено, що відповідно до виконавчого листа боржником є Генеральний прокурор кодом ЄДРПОУ 00034051, а згідно з витягом з ЄДРПОУ за вказаним кодом зареєстровано Офіс Генерального прокурора. Колегія суддів звертає увагу, що боржником за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 №П/320/451/20 є Генеральний прокурор. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про прокуратуру» Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має двох перших заступників та заступників, а також заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.9 наведеного Закону Генеральний прокурор представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями; призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Таким чином, боржником у виконавчому листі Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 №П/320/451/20 є посадова особа, яка очолює Офіс Генерального прокурора та наділена повноваженнями вирішувати кадрові питання з призначення прокурорів на адміністративні посади - Генеральний прокурор, який, саме як посадова особа, не має власного коду ЄДРПОУ та, на переконання суду, у виконавчому документі не міг бути зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта особи, яка обіймала вказану посаду, оскільки, особа на таку посаду призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України, а тому у виконавчому листі вірно зазначено код ЄДРПОУ відповідного органу, в якому створена така адміністративна посада, а саме Офісу Генерального прокурора. Приймаючи оскаржуване повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець не врахував зазначені обставини та формально підійшов до вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання. Таким чином, повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України в частині належної обґрунтованості, тобто урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, що свідчить про його протиправність. Будь-яких інших підстав для повернення виконавчого документа спірне повідомлення не містить, а судом не встановлено, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування вказаного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 №П/320/451/20. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду Текст постанови виготовлено 26 квітня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма