Постанова 4855 № 640/2548/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2548/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: Головне управлінням ДПС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути на користь ГУ ДПС у м. Києві податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 114 759,44 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 22.11.2016 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків та зборів до бюджету, за результатами якої складено акт від 22.11.2016 року №10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки). В акті перевірки зазначено, що платником податку не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи та відображено отриманий дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного ПАТ «Дельта Банк» за 2014 рік в сумі 364 689,81 грн. Таким чином, контролюючим органом за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 61 753,73 грн. Лист з актом від 22.11.2016 року № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , направлений на адресу позивача, повернуто за закінченням терміну зберігання. На підставі висновків викладених в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 року № 0000611306, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 61753,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15 608,42 грн. Податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 року № 0000611306 отримано ОСОБА_1 24.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0206808963407. Водночас, вказані суми ОСОБА_1 у встановлені терміни не було сплачено. 10.11.2017 року відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було прийнято податкову вимогу № 102613-17 про сплату податкового боргу ОСОБА_1 на суму 114 759,44 грн. та направлено відповідачу у визначений законом спосіб. Податкова вимога від 10.11.2017 року № 102613-17 отримана ОСОБА_1 15.12.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0411619512065. Однак, визначені контролюючим органом суми податкової заборгованості у встановлений термін відповідачем сплачені не були. Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку сума податкового боргу не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивач як контролюючий орган довів наявність підстав для стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2017 № 0000611306 та податковою вимогою від 10.11.2017 №102613-17, що набуло статусу узгодженого, водночас, відповідачем не надано доказів порушення наведених вимог ПК України щодо формування податкової вимоги в зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання та здійснення стягнення коштів. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. У відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Відповідно до п

8. Підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі № 805/2788/17-а. Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 травня 2018 року у справі № 820/7182/16 зазначено, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів. Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року. Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, анульована заборгованість з процентів, комісії, пені не підлягає оподаткуванню. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №813/330/16. Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що внаслідок направлення запиту 22.09.2016 № 11900/10/26-51-13-04-17 щодо безнадійного боргу з листа ПАТ «Дельта Банк» від 13.10.2016 № 8306 встановлено обставини списання безнадійного боргу за кредитом шляхом укладання договору про припинення зобов`язань, внаслідок чого ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід за ознакою « 126» - додаткове благо, відповідно до пп. «д». пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України включається до загального оподаткованого доходу платника податку. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу на суму 114 759,44 грн. В свою чергу, судом апеляційної інстанції, для повного та всебічного розгляду апеляційної скарги та перевірки рішення суду першої інстанції було витребувано додаткові докази у справі, а саме: інформацію у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про укладення кредитного договору ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк» у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та у Головного управління ДПС у м. Києві лист ПАТ «Дельта Банк» від 22.09.2016 року № 11900/10/26-51-13-04-17 та лист ПАТ «Дельта Банк» від 13.10.2016 року №8306, які зазначені в акті перевірки від 22.11.2016 року № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 . На виконання вимог ухвали суду, ГУ ДПС у м. Києві надало копію листа запита від 22.09.2016 № 11900/10/26-51-13-04 до ПАТ «Дельта Банк» та копію листа-відповіді ПАТ «Дельта Банк» від 13.10.2016. У наданому листі відсутня інформація щодо отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага. Також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було надано інформацію про набуття права вимоги за Договором про надання кредиту № 11183419000 від 13.07.2007, що укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором AT «УкрСиббанк» та зазначено про відсутність інших укладених договорів між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Під час розгляду даної справи, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні документи щодо суми прощеного боргу. Крім того, встановлено, що розрахунок суми, з якої складається податкове зобов`язання (чи включено до суми доходу позивача, штраф, пеня, відсотки, тощо), не проводився і такого розрахунку податковий орган до суду надати не може. В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведення самостійно розрахунків обчислення грошового зобов`язання не входить до компетенції суду, оскільки таке обчислення відноситься до компетенції податкового органу, а суд лише має перевірити правильність таких розрахунків. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції в описовій частині рішення допущено описку: замість ПАТ «Дельта - Банк» помилково зазначено - ПАТ «Альфа Банк», проте вказана обставина не виплинула на прийняття рішення суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення саме з цієї підстави. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено « 26» квітня 2021 року.