Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8524/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8524/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 (суддя Дєєв М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби в якому просило визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UА110130/2020/000043/1 від 18.03.2020, №UА110130/2020/000048/1 від 24.03.2020 та №UА110130/2020/000050/1 від 25.03.2020. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Дніпровською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 р. у справі № 160/8524/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи відповідача наведені у апеляційній скарзі, стверджуючи, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 23.10.2019 року №F/177, укладеного між ТОВ «ОМЕГА» та компанією «Talya Fresh Tarim Ithalat Ihracat Sanayi Ve Ticaret Limited Sirketi» (Турція), з метою митного оформлення товару «Помідори свіжі, кабачки свіжі, перець свіжий, перець чілі Capsicum annuum L, врожаю 2020 року» Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації: №UA 110130/2020/008472 від 18.03.2020 року, №UA 110130/2020/008996 від 23.03.2020 року, №UA 110130/2020/009242 від 25.03.2020 року. Дніпровською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2020/000043/1 від 18.03.2020 року, №UА110130/2020/000048/1 від 24.03.2020 року та №UА110130/2020/000050/1 від 25.03.2020 року. Так, у рішенні №UА110130/2020/000043/1 від 18.03.2020 року зазначено зокрема: - декларантом до митного оформлення надано: митну декларацію країни відправлення від 13.03.2020 року №20070700ЕХ005498. Відповідно інформації даного документу, в графі 44 Fatura зазначено наступний номер фінансового документу - 20243160110886010656230. Даний документ до митного оформлення не надано; - відповідно до пункту 1.2 контракту від 23.10.2019 року №F/177 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційного рахунку від 13.03.2020 року №IHR2020000000209 відсутнє посилання на специфікацію №18, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Також у цьому документі, що надавався митним органом при перетині товаром митного кордону України, відсутня інформація щодо видів та сортів овочів. У рішенні №UА110130/2020/000048/1 від 24.03.2020 року зазначено, зокрема: - декларантом до митного оформлення надано: митну декларацію країни відправлення від 17.03.2020 року №20070100ЕХ005742. Відповідно інформації даного документу, в графі 44 Fatura зазначено наступний номер фінансового документу - 20243160110886010699091. Даний документ до митного оформлення не надано; - відповідно до пункту 1.2 контракту від 23.10.2019 року №F/177 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційного рахунку від 17.03.2020 року №IHR2020000000218 відсутнє посилання на специфікацію №19, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Також у цьому документі, що надавався митним органом при перетині товаром митного кордону України, відсутня інформація щодо видів та сортів овочів. У рішенні №UА110130/2020/000050/1 від 25.03.2020 року зазначено, зокрема: - декларантом до митного оформлення надано: митну декларацію країни відправлення від 19.03.2020 року №20070100ЕХ005962. Відповідно інформації даного документу, в графі 44 Fatura зазначено наступний номер фінансового документу - 2024316011088601073653/1. Даний документ до митного оформлення не надано; - відповідно до пункту 1.2 контракту від 23.10.2019 року №F/177 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційного рахунку від 19.03.2020 року №IHR2020000000225 відсутнє посилання на специфікацію №20, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Також у цьому документі, що надавався митним органом при перетині товаром митного кордону України, відсутня інформація щодо видів та сортів овочів. Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення до суду. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно зі статтями 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Приписами частини 1 статті 51, частини 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Перелік додаткових документів, які зобов`язаний подати декларант або уповноважена ним особа у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари визначені частинами третьою, четвертою статті 53 цього кодексу. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Пунктом першим частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. За правилами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, відповідно до вказаних правових норм, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, до них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Законодавчими нормами чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Приписи вказаних правових норм зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Дослідивши подані скаржником посилання на те, декларантом до митного оформлення надано: митні декларації країни відправлення від 13.03.2020 року №20070100EX005498, від 17.03.2020 року № 20070100ЕХ005742, від 19.03.2020 року №20070100ЕХ005962, а відповідно інформації даних документів, в графі 44 Fatura зазначено наступні номера фінансового документу - 20243160110886010656230, 112431160110886010699091, 202431160110886010736503/1. Дані документи до митного оформлення не надані.» Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як зазначено позивачем, що вищезазначена розбіжність виникла в результаті технічної помилки з боку продавця товару - компанія TALYA FRESH TARIM 4ALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIKRETI. Туреччина. Колегія суддів зазначає, що як вірно визначено судом першої інстанції, що зазначення номерів інвойсів 20243160110886010656230, НОМЕР_1 , 202431160110886010736503/1 замість «IHR2020000000209 від 13.03.2020 року, IHR2020000000225 від 19.03.2020 року, IHR2020000000218 від 17.03.2020 року не впливає на митну вартість товару, її числові показники і не є ані окремою, ані достатньою підставою для митного органу не приймати документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту або ж зазначати такі відомості як підставу для коригування митної вартості. Щодо доводів скаржника стосовно того, що відповідно до пункту 1.2 контракту від 23.10.2019 року № F/177 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданих до митного оформлення комерційні рахунки від 13.03.2020 року № IHR 2020000000209, від 19.03.2020 року № IHR 2020000000225, від 25.03.2020 року № IHR 2020000000218 відсутнє посилання на специфікації № 18, 19, 20 згідно яких сформована оцінювана партія товару. З матеріалів справи вбачається, що інвойси від 13.03.2020 року №IHR 2020000000209, від 19.03.2020, № IHR 2020000000225, від 25.03.2020 № IHR 2020000000218 містять посилання на контракт F/177 від 23.10.2019 року, тому відсутність посилання у інвойсах на Специфікації №18 від 13.03.2020, № 19 від 17.03.2020, № 20 від 19.03.2020 не є розбіжністю, оскільки вказана специфікація є невід`ємною частиною цього Контракту. Таким чином, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт чи його специфікацію не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі лані. Щодо відсутності інформації стосовно видів та сортів овочів, як правильно вказано судом першої інстанції, відповідачем не зазначено яким чином відсутність у інвойсах та специфікаціях інформація щодо сорту товару може вплинути на визначення числових значень питної вартості товарів. Крім того, надаючи оцінку оскарженим рішенням відповідача суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зі змісту оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, у ньому не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів. На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, з викладених обставин, вбачається, що поданих позивачем документів, було цілком достатньо, для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України, відповідач не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Щодо доводів митного органу про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини не підтверджує неправильність чи недостовірність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Суд першої інстанції, оцінюючи встановлені обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з посиланням на відповідні національні та міжнародні нормативно-правові акти колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням вимог Митного кодексу України. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров