Постанова 4850 № 200/9578/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року справа №200/9578/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача особисто, представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 р. (у повному обсязі складено 31 грудня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/9578/20-а (головуючий І інстанції суддя Хохленков О.В.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп., В С Т А Н О В И В: 13.10.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269, 69 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 3-6). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 200/9578/20-а позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 року № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп. Вирішено питання відшкодування судових витрат (а.с. 128-131). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до даних АIС «Податковий блок» та даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості «нежитлове приміщення» загальною площею 543, 9 кв.м. за адресою в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 76044597 та витягом № 230743163. Відповідач вважає, що на позивача не розповсюджується пільги встановленої п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки буквальний аналіз цієї норми (на думку апелянта) свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності. Апелянт зазначає, що ресурс державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має даних щодо віднесення зазначеного об`єкту до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Таким чином вважає, що, керуючись пп. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України відповідачем було правомірно сформовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, враховує наступне. Позивачем у справі є ОСОБА_1 який є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 , виданого Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області 23.04.1998 року (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9-10). За витягом з реєстру платників єдиного податку вбачається, що до переліків видів господарської діяльності позивача відноситься, зокрема, індивідуальна мистецька діяльність (код згідно КВЕД), виробництво господарських і декоративних керамічних виробів (код 23.41). Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що позивачу належить на праві власності об`єкт нежитлової нерухомості керамічних цех, загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м. (а.с. 8). В Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності № ДЦ-142163351869 від 30.11.2016 року будівництво керамічного цеху та складу і навісу по вул. Григорія Данилевського, 114тА у м. Слов`янську Донецької області, код об`єкту 125.9; II категорія складності, вказано: вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації (а.с. 82-85). Технічний паспорт № 618 від 05.11.2016 року свідчить: нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м. (а.с. 87-96). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 200/13814/19-а було визнано, що нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м., не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно (а.с. 13-15). Рішення набрало законної сили 24.06.2020 року. Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за 2019 рік від 10.01.2020 року ФОП ОСОБА_2 вказано від діяльності за кодом ВЕД 90.03 (а.с. 44-45). Податковим повідомленням рішенням від 12.05.2020 року № 0221376-5533-0522 ОСОБА_1 повідомлено про суму податкового зобов`язання в розмірі 2269,00 грн. за 2019 рік податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за кодом 18010300 (а.с. 11). Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). За унормуванням підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Щодо можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, суд зазначає наступне. З податкової декларації вбачається, що за три квартали 2019 року та за 2019 рік в графі 09 код згідно з КВЕД позивачем самостійно зазначено 90.03. Відповідно до національного класифікатора України ДК 009:2010 код КВЕД 90.03 індивідуальна мистецька діяльність, відноситься до групи 90 діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг. Тобто, ця діяльність не пов`язана з процесом виробництва. Разом з тим, позивач пояснив, що вказав в декларації в графі види підприємницької діяльності код КВЕД 90.03 та не вказав інший код КВЕД 23.41 - діяльність з виробництва господарських і декоративних керамічних виробів, з підстав того, що комп`ютерна програма по заповненню податкової декларації не допускає можливість вказувати декілька кодів економічної діяльності. Є можливість вказати тільки один вид. Але, позивач пояснив що діяльність з виробництва господарських і декоративних керамічних виробів фактично він здійснює. В підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучений сертифікат відповідності серії ВГ за № UA 1.029.0021336-17 з терміном дії з 28.12.2017 року по 27.12.2019 року, який видано ФОП ОСОБА_2 на виробництво посуду керамічного в асортименті, що виготовляється серійно з 28.12.2017 року до 27.12.2019 року з Додатками, паспортами якості, рахунки фактури, висновок про походження товару № 0117 від 21.06.2019 року по договору № 28 від 19.06.2019 року з ИП Шефнер, республіка Беларусь (а.с. 115-116). У відповідності до п. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу (на момент спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу України окреслено: податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»). Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Аналогічна правова позиція щодо застосування цих норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 року у справі № 820/3556/17 та від 30.03.2020 року у справі № 814/1469/18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України). Крім того, як вже зазначалось раніше, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 200/13814/19-а було визнано, що нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м., не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року це рішення суду першої інстанції залишено без змін і набрало законної сили. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (п. 4 ст. 78 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. За унормуванням ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принцип юридичної визначеності, в свою чергу, є складовою принципу верховенства права. Тому правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися. І таким чином, його право було порушено. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269, 69 грн. скасовано правомірно. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 р. у справі № 200/9578/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв