Постанова 4850 № 200/14061/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року справа №200/14061/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А., Сіваченко І.В. при секретарі судового засідання Кобець О.А. за участю сторін по справі: позивач: не з`явився відповідач: Сенников А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Логойда Т.В.) від 17 січня 2020 року по справі №200/14061/19-а, повний текст складений 17 січня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 року №0001531-5533-0541, яким їй визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 35 033,43 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи. Судом першої інстанції не було враховано обставини, які викладені в позову, а саме, що в розрахунку податкового зобов`язання відсутня інформація про адресу місцезнаходження об`єктів оподаткування. Відповідно до п.7.1.2 ст.7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов`язково визначається такий елемент як об`єкт оподаткування. Крім того, відповідно до пп. 266.2.2 «є» п.266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості, згідно з Державним класифікатором. Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Позивач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивачеві на праві приватної власності належить об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 941,0кв. м; дата державної реєстрації права власності - 19.12.2011 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ( ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та не заперечуються позивачем. Відповідачем згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до пп. 266.7.32 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 року №0001531-5533-0541, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 35033,43 грн.. Вказане податкове повідомлення рішення винесено виходячи з наявної у контролюючому органі інформації про вказане нерухоме майно позивача, відмінне від земельної ділянки, яка міститься у базі податкового органу - ІС «Податковий блок» («Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), та ставок податку для об`єктів такої нежитлової нерухомості, що встановлені рішенням Андріївської сільської ради Слов`янського району Донецької області від 19.06.2017 року №7/24-387. Рішенням Андріївської сільської ради від 19.06.2017 року № 7/24-387 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у новій редакції з 01.01.2018 року, яким встановлено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування. Судом також встановлено, що Андріївська сільська рада (с. Андріївка Слов`янського р-ну, Донецької обл.) є радою об`єднаних територіальних громад, в тому числі села Сергіївка Слов`янського р-ну Донецької обл. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015р. податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України). Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п.266.5.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. За приписами п. 58.1 ст. 58 вказаного Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року N 1204, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за N 124/28254, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, згідно п.2 якого у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: "Ф" - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1). Пунктом 9 цього Порядку також передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, до спірного податкового повідомлення-рішення було додано розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які належать позивачу, за 2018рік, у якому визначено, зокрема, тип об`єкта - нежитлова будівля, дата державної реєстрації права власності - 19.12.2011 рік, загальна площа об`єкта/об`єктів, кв.м - 941,00, розмір частки у праві спільної власності, кв.м в залежності від періоду володіння - 941,00, ставка податку (% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року) 1,00%, 37,23 грн., сума податку - 35 033,43 грн. Колегія суддів вважає, що не зазначення у розрахунку адреси об`єкта нерухомого майна , не свідчить про відсутність самого об`єкта оподаткування та не є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Посилання позивача на положення п.7.1.2 ст.7 Податкового кодексу України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наведеною нормою визначено загальні засади встановлення податків. У спірних правовідносинах відповідачем згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України було визначено суму податкового зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, в якому правильно обчислено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, виходячи з площі об`єкта нежитлової нерухомості, що належить позивачу, з урахуванням ставки податку та за наявності підстав для такого нарахування позивачу як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Посилання позивача на положення пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного. У п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, зокрема, є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України). Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Тобто, ключовим критерієм при визначенні податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Колегія суддів вважає, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пов`язано не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року по справі №200/14061/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року по справі №200/14061/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 червня 2020 року. Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 02 червня 2020 року підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко