Постанова 4803 № 183/4031/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4277/21 Справа № 183/4031/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до батька ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на період навчання, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення учбового закладу, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця. Позов мотивовано тим, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є відповідач по справі. Позивач зазначає, що є студенткою 3 курсу денної форми навчання факультету «Міжнародних економічних відносин» Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, у зв`язку з чим потребує навчання, фактично проживає у гуртожитку, навчається на денній формі навчання, не має можливості працювати, внаслідок чого знаходиться на утриманні своєї матері, а батько категорично відмовляється надавати їй допомогу. Крім того, позивач зазначає, що її матір зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки, що продовжує навчання, однак Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 14 липня 2020 року скасував рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року та відмовив у задоволенні позову матері. Таким чином, позивач наполягає на тому, що потребує матеріальної допомоги батька на період свого навчання, оскільки матір взяла на себе всі витрати, пов`язані з її навчанням, хоча сама отримує досить невелику заробітну плату, а батько, маючи постійний та стабільний дохід, може також надавати їй допомогу на навчання. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання на період її навчання, у розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 27 липня 2020 року до закінчення навчання тобто до 30 червня 2022 року включно, а за умови продовження навчання - не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцятитрирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що повнолітня ОСОБА_2 , у зв`язку з продовженням навчання навчальному закладі потребує матеріальної допомоги, оцінюючи в сукупності всі подані докази, суд вважав необхідним задовольнити її частково, зобов`язавши сплачувати відповідача на користь дочки, у зв`язку з її навчанням, аліменти на період навчання у розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до закінчення навчання, а за умови продовження навчання - не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцятитрирічного віку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 досягла повноліття. Відповідно до довідки № 91102/26 від 05.12.2018 року ОСОБА_2 навчається на факультету «Міжнародних економічних відносин» Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, на денній формі навчання, термін навчання до 30 червня 2022 року (а.с.5). Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18), зареєстрований разом з батьком в смт.Черкаське (а.с. 20). Суд першої інстанції взяв до уваги подані відповідачем докази щодо майнового стану та стану здоров`я матері дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (а.с. 21-22), однак ці докази не спростовують ту обставину, що відповідач, не дивлячись на наявність статусу учасника бойових дій (а.с. 23), за станом свого здоров`я чи за своїм майновим станом взагалі не має можливості надавати допомогу своїй дочці, що продовжує навчання. Зважаючи на те, що повнолітня ОСОБА_2 , в зв`язку з продовженням навчання навчальному закладі потребує матеріальної допомоги, оцінюючи в сукупності всі подані докази, суд вважав необхідним задовольнити її частково, зобов`язавши сплачувати відповідача на користь дочки, у зв`язку з її навчанням, аліменти на період навчання у розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до закінчення навчання, а за умови продовження навчання - не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцятитрирічного віку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За правилами ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги та спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Відповідно до ст. 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. За змістом ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. Встановивши, що донька сторін досягла повноліття, продовжує навчання та задовольняючи частково позовні вимоги і стягуючи з відповідача аліменти на користь позивача у розмірі 1/8 частини від його доходів та заробітку суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що відповідач зобов`язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу донці саме у такому розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції щодо навчання доньки зроблений на підставі довідки від 05 грудня 2018 року, тобто вона вже може і не навчатись, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки доказів того, що позивачка закінчила навчання, матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував його матеріального стану, оскільки на його утриманні знаходиться дружина та син, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко