LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803199/4421/20

від 22.04.2021 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4448/21 Справа № 199/4421/20 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу , - в с т а н о в и л а: У липні 2020 року приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі- ПрАТ «СГ «ТАС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, мотивуючи тим, що 07 грудня 2016 року між ними та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №А 499920, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07 липня 2017 року в м.Нікополь на проспекту Трубників сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СГ «ТАС». Вказували, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст.124 КпАП України). У зв`язку з наявністю договору страхування, власник пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до них із заявою про настання страхового випадку. З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду та рахунок №100711 від 11 липня 2017 року, згідно якого вартість ремонту пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 284 864,17 грн. Однак між страхувальником та позивачем було укладено мирову угоду, відповідно до якої страхове відшкодування за завдану шкоду буде складати 150 000,00 грн. Зазначали, що 28 липня 2017 року позивачем виплачено 147 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням, та погашено борг страхувальника по страховому внеску у розмірі 3 000 грн., тобто всього витрати позивача на страхове відшкодування склали 150 000 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» згідно полісу АК/4598020, тому вони звернулись до страхової компанії винуватця ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Посилаючись на те, що ПрАТ «СК «УНІКА» задовольнило їх заяву про виплату страхового відшкодування частково на суму 76 024,49 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь матеріальну шкоду в порядку регресу у сумі 73 975,51 грн. та судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2 102 грн.. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року позовні вимоги ПрАТ «СГ «ТАС» задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що його ліміт відповідальності становив 100 000 грн., а тому страховик повинен був виплатити саме 100 000 грн., виплата матеріальної шкоди повинна була здійснюватись з врахуванням зносу деталей, які замінуються на пошкодженому автомобілі. Акт огляду та рахунок складений на його підставі не може слугувати належним доказом матеріальної шкоди у розмірі 284 864,17 грн. В матеріалах даної справи відсутні докази понесення потерпілою стороною реальних витрат (збитків). Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивач по справі не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 73 975,51 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 07 грудня 2016 року між ПрАТ«СГ «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №А 499920, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07 липня 2017 року в м.Нікополь на проспекту Трубників сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту №А 499920 від 07 грудня 2016 року. Згідно постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст.124 КпАП України). У зв`язку з наявністю договору страхування, власник пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку. З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду та рахунок №100711 від 11 липня 2017 року, згідно якого вартість ремонту пошкодженого автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 284 864,17 грн. Однак між страхувальником та позивачем було укладено мирову угоду, відповідно до якої страхове відшкодування за завдану шкоду буде складати 150 000 грн. 28 липня 2017 року позивачем виплачено 147 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням, та погашено борг страхувальника по страховому внеску у розмірі 3 000 грн., тобто всього витрати позивача на страхове відшкодування склали 150 000 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застраховано в ПрАТ «СК «УНІКА» згідно полісу АК/4598020, позивач звертався до страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Однак ПрАТ «СК «УНІКА» задовольнило заяву позивача про виплату страхового відшкодування частково, а саме на суму 76 024,49, що покриває лише частину витрат позивача понесених у зв`язку з ДТП. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ«СГ «ТАС», суд першої інстанції виходив з того, що вони є законними, обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу (пункт 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика)). Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі сплати страхового відшкодування. Зокрема, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. За змістом статей 9,22-28,35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою. Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов`язання по відшкодуванню шкоди. З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля складає 284 864,17 грн. (а.с.16,17) та внаслідок мирової угоди потерпілим визнано матеріальний збиток у розмірі 150 000 грн. (а.с.18). Позивач, як страховик, виплатив потерпілій особі (власнику застрахованого майна) в якості страхового відшкодування 150 000 грн. (147 000 грн. в грошовій формі + 3 000 грн. борг страхувальника по страховому внеску), після чого звернувся до страховика винної у ДТП особи з відповідною заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, та їх заява була задоволена частково на суму 76 024,49 грн., що покрило лише частину заподіяної внаслідок ДТП шкоди. Доводи апеляційної скарги фактів встановлених судом першої інстанції не спростовують Посилання апеляційної скарги на те, що ліміт відповідальності за майнову шкоду було визначено у розмірі 100 000 грн., а тому страховик безпідставно виплатив лише 76 024,49 грн., чим збільшив обсяг його відповідальності, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки саме відповідач є винною у ДТП особою. Доводи, що не доведено завдання шкоди у розмірі 150 000 грн. відхиляються, оскільки згідно з актом огляду та рахунок від 11 липня 2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля складала 284 864,17 грн., втім між страховиком та власником застрахованого автомобіля було досягнуто мирової угоди якої визначено розмір збитку у розмірі 150 000 грн. Підстав для застосування до виниклих правовідносин частини 4 ст.1193 ЦК України якою передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення колегія суддів не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року було відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі. За таких обставин з апелянта слід стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі у розмірі 3 153 грн. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»