Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/1056/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1116/21 Справа № 187/1056/19 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря - Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий алгоритм», Комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіцина Ігоря Анатолійовича, Територіальної громади міста Кам`янського Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і протиправним рішення суб`єкта владних повноважень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Правовий алгоритм», КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіцина І.А., Територіальної громади міста Кам`янського Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і противоправним рішення суб`єкта владних повноважень. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що вона на підставі договорів дарування від 05.12.2017 року є власником бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будинку відпочинку А-2 загальною площею 160,3 кв.м.; кухні Б-1 загальною площею 15,7 кв.м.; будинку відпочинку В-1 загальною площею 14,5 кв.м.; сараю Г-1 загальною площею 6 кв.м.; сараю Д-1 загальною площею 15,7 кв.м.; огорожі №1, воріт № 2, цоколю №3, підпірної стінки № 4, хвіртки №5, тротуар І. 19 вересня 2018 року Петриківським відділом поліції Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за її заявою було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження №12018040520000498 з правовою кваліфікацією за ознаками статті 356 КК України за фактом заволодіння третіми особами належним позивачу на праві власності об`єктом нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 і її було 21.09.2018 року було визнано потерпілою. На даний час проводяться необхідні слідчі дії з метою повного, швидкого та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, встановлення винних осіб та підстав притягнення їх до кримінальної відповідальності. Їй стало відомо, що зазначена база відпочинку перебуває на даний час у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий алгоритм». Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на бази відпочинку за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де найменування та опис деяких об`єктів нерухомості є ідентичними з об`єктами нерухомо бази відпочину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої в АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності позивачу. Досудовим розслідуванням встановлено, що підставою для реєстрації прав власності було рішення державного реєстратора КП «Криничанське бюро технічно інвентаризації» Прокопович Г.М. від 08.01.2018 року на бази відпочинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Арбітражним керуючим ОСОБА_2 слідчому наданий інформаційний лист, в якому зазначено, що Курилівською селищною радою рішення щодо присвоєння поштових адрес АДРЕСА_3 не приймалося, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана ОСОБА_2 до державного реєстратора у неробочий день. Позивач посилається на те, що зареєстровані за ТОВ «Правовий алгоритм» бази відпочинку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2018 року, посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., але вона не є стороною зазначеного договору. Просила суд визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті Державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Прокопович Г.М. від 08.01.2018 р. на бази відпочинку розташовані за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий алгоритм» належне їй на праві приватної власності базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .Судові витрати з у розмірі 2 890,52 грн. покласти співвідповідачів по справі.10.03.2020 року в підготовчому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила та доповнила свої вимоги, просив суд визнати скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.01.2018 року прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., за яким право власності на бази відпочинку розташовані за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Правовий алгоритм» та припинити право власності за відповідачем. Покласти на співвідповідачів по справі судові витрати зі сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3658,92 грн., за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 384,20 грн. (том 1 а.с.4-7,92-95,138-140,166-168). Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «Правовий алгоритм», КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіцина І.А., Територіальної громади міста Кам`янського Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і противоправним рішення суб`єкта владних повноважень - відмовлено (том 1 а.с.235-237). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.1-9). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом 1 інстанції встановлено, 05 грудня 2017 року відповідно ухвали Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.02.2013 року щодо заяви неотримання коштів було внесені рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Чаплинської сільради Петриківського району Медведєвої С.В. про державну реєстрацію права власності на 1/1 частину на ОСОБА_3 на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 212,2 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.199). 08 січня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Криничанське БТІ» Прокопович Г.М. були винесено рішення № 39127115 та за № 39127089 про державну реєстрацію права власності, форма власності комунальна на бази відпочинку, які розташовані в АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_2 (том 1 а.с.122-123). 16 січня 2018 року приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І.А. було внесений запис про державну реєстрацію права власності відповідно договору купівлі-продажу від 16.01.2018 року за ТОВ «Правовий алгоритм» на базу відпочинку, розташованого в АДРЕСА_4 (том 1 а.с.15). 19 січня 2018 року ОСОБА_3 подарував позивачу ОСОБА_1 1/2 частину бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 212,2 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_4 , що підтверджується договором дарування (том 1 а.с.189). 02 лютого 2018 року ОСОБА_4 подарувала позивачу ОСОБА_1 1/2 частину бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 212,2 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору дарування та витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 9,10, 190). 19.09.2018 року позивач звернулась із заявою до Петриківського ВП Номовосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про те, що невстановлена особа незаконно заволоділа майном, яке розташоване по АДРЕСА_1 і було порушено кримінальне провадження № 12018040520000498 по ст. 356 КК України (самоправство). Як вбачається із постанови прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 право власності на ОСОБА_3 було зареєстровано 05.12.2017 року на підставі ухвали суду Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська від 19.02.2013 року про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дорожник» про стягнення грошової заборгованості та заяви щодо неотримання коштів. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 року Комунальне підприємство «Дорожник» визнано банкрутом і ліквідатором підприємства було призначено ОСОБА_2 якому було достовірно відомо про наявність невиконаного судового рішення. 12 грудня 2017 року відбувся аукціон із продажу майна боржника - КП «Дорожник» і переможцем аукціону та покупцем майна, а саме бази відпочинку, яка розташована по АДРЕСА_1 стало ТОВ «Правовий алгоритм». Реалізоване ліквідатором ОСОБА_2 майно, а саме бази відпочинку по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_2 фактично є майном, власником якого на момент реалізації був ОСОБА_3 , а на даний час є ОСОБА_1 , але зі зміненою адресою з АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 (том 1 а.с.49). Кримінальне провадження перебуває в провадженні СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, що підтверджується листом із прокуратури (а.с.14) і з пояснень позивачки в суді остаточного рішення по вказаній кримінальній справі немає. Відмовляючи в позовних вимогах ОСОБА_1 , суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем в судовому порядку не оскаржувалось прилюдні торги з реалізації бази відпочинку власником якого стало ТОВ "Правовий алгоритм", акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів не скасовано, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та протокол проведення прилюдних торгів в судовому порядку позивачкою не оскаржувалось. Позивач в суді не довела, що прилюдні торги які були проведені 12 грудня 2017 року з реалізації вказаного нерухомого майна - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було проведено з порушенням порядку їх проведення, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку та скасовувати рішення державного реєстратора КП «Криничанське БТІ» Прокопович Г.М. від 08.01.2018 року та рішення від 16 січня 2018 року винесене приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І.А. щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості ТОВ « Правовий алгоритм». Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду 1 інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини. За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 статті 321 ЦК України). Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Разом з тим, ч. 2 ст. 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень. Ця норма спрямована на захист інтересів добросовісного набувача, який придбав у такому порядку майно, а отже, не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов. Судом першої інстанції встановлено, що 12 грудня 2017 року проведені прилюдні торги з реалізації вказаного нерухомого майна - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована по АДРЕСА_1 , а також по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 . В постанові від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи з аналізу правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за їх результатами акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, вирішуючи питання про наявність підстав для витребування майна у відповідача, застосовуючи ч. 2 ст. 388 ЦК України, колегія суддів враховує, що захист прав добросовісного набувача від витребовування майна, яке придбано ним в порядку виконання судових рішень, можливий лише у разі, якщо процедура продажу відповідала вимогам закону. Якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнано судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 359/8126/16-ц. Отже, з врахуванням того, що прилюдні торги, на яких було реалізовано спірне майно, не оскаржувалися та не були визнані судом недійсними, спірне майно, придбане на прилюдних торгах, на даний час не може бути витребувано у ТОВ "Правовий алгоритм". Оскільки вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є похідною від вимог про витребування з чужого незаконного володіння об`єктів нерухомого майна, відтак вказані вимоги задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги, що прилюдні торги не проводилися, а тому немає правових підстав для їх оскарження, колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки заявника ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені належними доказами. Позивач ОСОБА_1 в суді не довела, що прилюдні торги які були проведені 12 грудня 2017 року з реалізації вказаного нерухомого майна - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована по АДРЕСА_1 , а також по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 було проведено з порушенням порядку їх проведення, а тому, як правильно вказав суд першої інстанції, позбавлений можливості надати оцінку та скасовувати рішення державного реєстратора КП «Криничанське БТІ» Прокопович Г.М. від 08.01.2018 року та рішення від 16 січня 2018 року винесене приватним нотаріусом Криворізського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І.А. щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості ТОВ «Правовий алгоритм». Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Також слід зазначити, що згідно зі ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об`ємі з`ясував права та обов`язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: