Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 163/3293/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 163/3293/20 пров. № А/857/6396/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б., за участі секретаря судового засідання Гром І.І., представник позивача: не з`явився представник відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10 березня 2021 року у справі № 163/3293/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №1816/20500/19 від 29.05.2019 року,- суддя в 1-й інстанції - Чишій С.С., час ухвалення рішення - 09 год. 49 хв, місце ухвалення рішення - м. Любомль, дата складання повного тексту рішення - 12.03.2021,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі також Волинська митниця, відповідач) та просив визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 29.05.2019 № 1816/20500/19, якою визнано винним гр. ОСОБА_1 у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при ввезенні транспортного засобу «Сітроен» на митну територію України, ним було подано необхідні документи, які не викликали сумніву як щодо порядку їх заповнення так і щодо їх змісту у відповідача. Вважає, що отримані від литовських митних органів документи, не є самодостатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості його провини у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 10 березня 2021 року позов задоволено. Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 29 травня 2019 року в справі про порушення митних правил № 1816/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 1816/20500/19 закрито. Заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог з додатком повернуто позивач. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 420 гривень 40 копійок, зайво сплачений ним згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 03.12.2020 року № 0.0.1928981584.1. Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Волинська митниця Держмитслужби, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України. Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких, митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Апелянт вважає, що позивач вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення митних платежів, оскільки згідно поданої позивачем фактури від 15.11.2018, вартість купленого позивачем автомобіля складає 4900 Євро, однак в результаті опрацювання звернення митних органів Литовської Республіки встановлено, що спірний ТЗ було продано за 5700 Євро. Представник позивача надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав визначення розміру митних платежів підрозділом митниці без винесення рішення про коригування митної вартості або за результатами документальної невиїзної перевірки незаконним, оскільки воно не відповідає положенням ст.ст.55,295,351-354 МК України. Також, суд зробив правильний висновок про те, що службова записка підрозділу митниці може використовуватись для службових цілей, однак не відповідає ознакам допустимого доказу в справі про порушення митних правил. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що 27.11.2018 посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/019505, де декларантом (митним брокером) ПП «ВЕСТБРОК», м.Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48 являвся громадянин ОСОБА_2 за договором з громадянином України ОСОБА_1 «про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів та транспортних засобів» ФО-002571 від 21.11.2018 року, проведено митне оформлення товару «легковий автомобіль марки «CITROEN», моделі «С4», ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна - невизначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1560 см3, потужність - 84 kW, тип кузова - хетчбек, колісна формула - 4x2, колір- коричневий, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, дата введення в експлуатацію - 16.07.2015р., Категорія ТЗ І за документами виробника - М1», що був у використанні, який відповідно до рахунку-фактури від 15.11.2018 № б/н був проданий компанією «Credipar», 72000 Le Mans, 55 Rue Albert Einstein в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 за ціною 4900 Євро. За митне оформлення даного транспортного засобу було сплачено митних платежів в загальній сумі 57576 гривень 64 копійки. В рамках міжнародної угоди митні органи Литовської республіки 04.03.2019 звернулись до митних органів України про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки незакінченої процедури експорту транспортного засобу, автомобіля марки «CITROEN», моделі «С4», ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 за експортною митною декларацією MRN №18LTLC0100EK149521 та рахунком-фактурою (Pazyma-Saskaita) №KES 3397 від 19.11.2018 щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу. При вивчені наданих митними органами Литовської Республіки товаросупровідних документів встановлено, що автомобіль марки «CITROEN», моделі «С4», ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 був проданий компанією UAB «KESTIDA», Nemuno, 6, Taurage, LT в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 за ціною 5700 Євро, що за курсом Національного банку України станом на 27.11.2018 року, тобто на момент митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/019505 склало суму 180695 гривень 73 копійки. З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно вартості в литовській експортній митній декларації за митне оформлення автомобіля при його митній вартості у 180695,73 гривень необхідно було сплатити митні платежі у загальній сумі 66724,28 гривень, тобто різниця між платежами, які було сплачено і платежами, які необхідно було сплатити становить 9147 гривень 64 копійки. 26.04.2019 року Головним державним інспектором відділу Волинської митниці ДФС Підгайним О.В. складено протокол про порушення митних правил № 1816/20500/19 щодо ОСОБА_1 , згідно якого останнім вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення необхідних до сплати податків та зборів в сумі 9147 грн. 64 коп. шляхом подання до митного оформлення документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості транспортного засобу. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. За результатами розгляду протоколу, заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом Василем Миколайовичем винесено постанову по справі про порушення митних правил № 1816/20500/19 від 29.05.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 27442 грн. 92 коп.. Позивач, вважаючи це рішення протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, оскаржив його в суді. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, відповідачем не доведена. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (далі - МК України). Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною четвертою статтею 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно статті 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Положеннями статті 495 Кодексу визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів. Як вбачається з досліджених письмових доказів, наданих представником відповідача, зокрема, копії електронної декларації № 18 LTLC0100EK149521, що була подана Литовській митниці, у графі 22 зазначено митну вартість транспортного засобу марки «CITROEN», модель С4, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 (а.с.57-59). Однак, під час здійснення електронного митного декларування зазначеного транспортного засобу на території України ОСОБА_1 було вказано митну вартість 4900 Євро на підставі рахунку-фактури (Pazyma-Saskaita) №KES 3397 від 19.11.2018 року, за змістом якого вартість транспортного засобу становить 4900 Євро. Між тим, як вбачається із змісту цього рахунку, при виїзді з митної території Литовської республіки він не був поданий для відмітки митного контролю. Натомість було подано довідку-рахунок (Акт передачі-прийому) № 3397 від 19.11.2018, за змістом якого встановлюється, що вартість транспортного засобу марки «CITROEN», модель С4, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 становить 5700 Євро (а.с.60-61). Відповідно до статті 485 МК України порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа. При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, необхідно також врахувати норми законодавства, які регулюють питання митного оформлення товарів (транспортних засобів). Так, згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Частиною другою ст.264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст. 335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. Згідно із частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. А відповідно до частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається закінченим після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень. Таким чином, у випадку виконання особою дій, визначених законодавством України, та надання митним органом дозволу на користування та/або вивозу товару митне оформлення вважається завершеним. З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, митне оформлення автомобіля марки «CITROEN», модель С4, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 за митною декларацією ІМ40ДЕ № №UA 205100/2018/019505 проведено декларантом (митним брокером) ОСОБА_2 . При цьому, відповідно до графи 9 згаданої митної декларації, відповідальним за фінансове врегулювання є ОСОБА_3 , графи 8 одержувачем зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_3 , тобто позивач. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кодон України. Згідно зі статтею 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме замовник, в цьому випадку ОСОБА_1 , несе відповідальність за достовірність даних (відомостей), що заявлені у наданих митному органу документах. Таким чином, відповідальною особою у цих правовідносинах щодо подання органу доходів і зборів документів, які містять неправдиві відомості щодо вартості ТЗ, з метою ухилення від сплати митних платежів (за ст. 485 МК України), є саме позивач ОСОБА_1 , як замовник брокерських послуг. Факт недостовірності задекларованих даних про вартість розглядуваного ТЗ за МД ІМ 40 ДЕ №UA 205100/2018/019505 від 27.11.2018, підтверджується матеріалами справи. За результатами перевірки було встановлено, що митним брокером позивача задекларовано недостовірну інформацію про вартість спірного ТЗ. Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин є підстави вважати, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі) Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі декларантом свідомо, з метою зменшення митних платежів при декларуванні ввезеного транспортного засобу, в декларації МД ІМ 40 ДЕ №205100/2018/019505 заявлено неправдиві відомості, що вплинуло на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. У матеріалах адміністративної справи відсутні і за період апеляційного розгляду справи судом не отримано доказів того, що задекларовані відомості про вартість спірного ТЗ за вказаною МД, є достовірними, а висновки митного органу є необ`єктивними. Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження Волинської митниці про правомірність оскарженої постанови; ця постанова винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції статті 485 МК України. Отже, відсутні підстав для скасування цієї постанови та закриття провадження у справі. З врахуванням наведеного, а також приписів статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10 березня 2021 року винесене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому це рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст.250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 10 березня 2021 року у справі № 163/3293/20 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №1816/20500/19 від 29.05.2019 року - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року