Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/1141/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/1141/25 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В. Провадження №33/807/280/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ст.485 МК України ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю представника особи, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 - адвоката Ковальської Я.М., представника Запорізької митниці Ткача В.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою представника Запорізької митниці Катрич К.Ю. з доповненнями на постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2025 року, адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , про порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України, закрито у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення. Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про порушення митних правил №0013/UA112000/2025 від 23 січня 2025 року, під час здійснення перевірочних заходів щодо дотримання вимог законодавства України при ввезенні на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортних засобів, Запорізькою митницею було направлено запит від 24 червня 2024 року №7.20-4/20-01/7/2199 на адресу Волинської митниці та відповідно до відповіді наданої Волинською митницею від 03 липня 2024 року №7.3-2/23-01/7/7347 встановлено, що 11 вересня 2022 року громадянкою України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України, автомобіль «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (країна реєстрації - РL) через пропуску "Устилуг - Зосин" митного поста "Устилуг" Волинської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_3 . Запорізькою митницею отримано лист В/Ч НОМЕР_3 від 10 серпня 2024 року №1563/2787, яким митницю було повідомлено, що автомобіль «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 військовою частиною не отримувався і на балансі військової частини не перебуває. Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 вересня 2024 року №101/8334, зазначений автомобіль в Збройних Силах України не зареєстрований. Додатковим листом Волинської митниці від 20 вересня 2024 року №7.3-2/28-07/7/10361 встановлено, як підставу для ввезення на митну територію України автомобіля «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , серед інших документів надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року, де в розділі 6 «Отримувач» вказано ЗСУ В/Ч НОМЕР_3 , в розділі 9 «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб: «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 . Відповідно до ст.1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 року №1192-Х1V, гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам. За результатами перевірки встановлено, що транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , в порушення вимог Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 року №1192-ХІУ громадянкою ОСОБА_1 використано не за цільовим призначенням та не сплачені митні платежі, які б підлягали сплаті у разі митного оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг. З метою визначення суми несплачених митних платежів, управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил направлено службову записку від 13 січня 2025 року №20/20-01/313 на адресу управління контролю та адміністрування митних платежів. Згідно службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Запорізької митниці від 15 січня 2025 року №15/15-01/352 розрахунок митних платежів на дату ввезення на митну територію України 11 вересня 2022 року транспортного засобу «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , становить 156357,89 грн. (з яких ввізне мито - 10811,49 грн.; акциз - 101467,61 грн.; ПДВ - 44078,79 грн. Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів при ввезенні товару т/з «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 на загальну суму 156357,89 грн. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї представник Запорізької митниці Катрич К.Ю. просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою громадянку ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст.485 МК України. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду справи суд не надав належну оцінку доказам, наявним у цій справі. На думку апелянта, судом першої інстанції помилково зроблений висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил за ознаками ст.485 МК України. Так, зі змісту постанови убачається, що суд дійшов висновку про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 , зазначивши, що митницею не доведено факту наявності умислу в діях правопорушника. Натомість, апелянт вказує, що для кваліфікації дій за ст.485 МК України не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки Посилається на те, що в постанові суду взагалі відсутня позиція суду щодо події і складу порушення митних правил та не зазначена позиція і доводи Запорізької митниці. Крім того, в постанові зазначено, що « ОСОБА_1 передала вказаний автомобіль ОСОБА_2 , який в свою чергу, 15 вересня 2022 року на території міста Запоріжжя передав транспортний засіб військовослужбовцю ОСОБА_3 ». Зазначене твердження ОСОБА_1 суперечить вимогам ч.3 ст.3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 року №1192-ХІV, в редакції, яка діяла на момент ввезення транспортного засобу, а саме: «зміну отримувача гуманітарної допомоги та її переадресування можливо здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами…». Вказує, що ОСОБА_2 взагалі не є ані донором, ані отримувачем транспортного засобу відповідно до положень Закону Крім того, в порушення ч.1 ст.3 вказаного Закону відсутня пропозиція донора, що підтверджує факт незаконного ввезення транспортного засобу з ухиленням від сплати митних платежів. Також, супровідний лист ГО «ВОГНИК Запоріжжя» від 07 вересня 2022 року №2099 був наданий Голові Волинської обласної військової адміністрації. Зазначений лист не містить жодних резолюцій посадової особи Волинської обласної військової адміністрації щодо його опрацювання, а також надсилання його гр. ОСОБА_1 або митному органу до виконання. Вищезазначене свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 мало бути відомо про те, що цей супровідний лист не міг бути підставою для подання митному органу декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року, а також для зазначення в ній отримувачем військової частини НОМЕР_3 . Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 , порушуючи Закон при ввезені транспортного засобу, була обізнана про те, що вона ухиляється від сплати митних платежів. Судом встановлено, що « ОСОБА_1 виступала виключно як водійка». Однак, зазначене Судом не відповідає дійсності з наступних підстав. Гр. ОСОБА_1 при ввезенні транспортного засобу «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 подала митному органу України в зоні діяльності Волинської митниці декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року, тобто здійснила декларування гуманітарної допомоги в спрощеному режимі імпорту. Гр. ОСОБА_2 в даній справі взагалі стороння особа. Він не є ні донором, ні відправником, ні отримувачем, ні набувачем гуманітарної допомоги. Таким чином, ОСОБА_1 у випадку декларування транспортного засобу «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , виступала як декларант та несе відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі відповідно до положень МК України. В постанові суду зазначено, що «факт отримання транспортного засобу підтверджується листом Громадської організації «ВОГНИК Запоріжжя» №087/25 від 06 червня 2025 року, та актом отримання транспортного засобу від 15 вересня 2022 року». Апелянт вказує, що вищезазначені твердження суду спростовуються такими фактами та документами. По-перше, на час ввезення транспортного засобу «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 на митну територію України, а саме 11 вересня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_3 був ОСОБА_4 . В своїх поясненнях від 29 липня 2025 року він зазначає, що письмових або усних доручень особовому складу щодо самостійного отримання транспортних засобів в якості гуманітарної допомоги не надавалося…. з його сторони ніяких відносин з ГО «Вогник», БФ «ОБЕРІГ» з метою отримання транспортних засобів в якості гуманітарної допомоги не було… Також, повідомив, що ніяких доручень щодо закупівлі за власні кошти транспортних засобів, які би використовувались як службовий транспорт у військовій частині, ним не надавались. По-друге, Акт приймання військового майна від 15 вересня 2022 року не має юридичної сили, оскільки він підписаний лише представником військової частини ОСОБА_5 , який загинув на початку 2023 року, та відсутні дані щодо особи, яка передала транспортний засіб. У зв`язку з чим, відсутня будь-які особа, яка би підтвердила справжність цього Акту. Крім того, аргументи захисника та свідка ОСОБА_2 про те, що транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , був переданий військовослужбовцю, не заслуговують на увагу, оскільки факт передачі транспортного засобу як гуманітарної допомоги не належить до предмета доказування в цій справі, яким є протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Також, відповідно до пояснення ОСОБА_4 від 29 липня 2025 року, він не мав ніяких відносин з ГО «ВОГНИК», тобто військова частина не зверталась до зазначеної громадської організації і не очікувала на транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Таким чином, враховуючи пояснення ОСОБА_6 від 29 липня 2025 року, відомості, зазначені в листі Громадської організації «ВОГНИК Запоріжжя» №087/25 від 06 червня 2025 року не є достовірними, ОСОБА_7 не був особою, уповноваженою на прийняття гуманітарної допомоги та наявність Акту приймання військового майна від 15 вересня 2022 року не є доказом у справі. Судом в постанові зазначено, що «органом митного контролю України не доведено факт використання ОСОБА_1 транспортного засобу, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Матеріали справи не містять інформації, що транспортний засіб був проданий на території України, або використаний у цивільному обороті чи то для потреб цивільного населення. Транспортний засіб був завезений ОСОБА_1 не для власного збагачення, а для військових цілей». Вищевказані висновки суду спростовуються таким. Оскільки транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 військовою частиною НОМЕР_3 , не замовлявся, згідно листа військової частини НОМЕР_3 від 10 серпня 2024 року №1563/2787 зазначений транспортний засіб відсутній у військовій частині, Акт приймання військового майна від 15 вересня 2022 року не має юридичної сили, адже ніхто не може підтвердити його справжність, супровідний лист ГО «ВОГНИК Запоріжжя» від 07 вересня 2022 року №2099 не містить жодних резолюцій посадової особи Волинської обласної військової адміністрації щодо його опрацювання, а також надсилання його гр. ОСОБА_1 або митному органу до виконання, то це свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 мало бути відомо про те, що цей супровідний лист не міг бути підставою для подання митному органу декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року, а також для зазначення в ній отримувачем військової частини НОМЕР_3 , що в свою чергу свідчить про умисне скоєння порушення митних правил ОСОБА_1 , передбачене ст.485 МК України. Таким чином, Запорізькою митницею документально доведений факт ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 з умисним ухиленням від сплати митних платежів, а продаж або використання в цивільному обороті не є доказуванням в даній справі. Отже, матеріали справи про порушення митних правил №0013/UA112000/2025 містять належні, достовірні, допустимі та документально підтверджені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення. В постанові суду зазначено, що « ОСОБА_8 повідомив, що діючий на той час командир військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 достеменно знав та підтримував ініціативу ОСОБА_10 в забезпеченні військової частини НОМЕР_3 транспортними засобами у такий спосіб». Зазначені твердження ОСОБА_8 як свідка у справі спростовується поясненнями самого командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 від 29 липня 2025 року, в яких він повідомляє, що письмових або усних доручень особовому складу щодо самостійного отримання транспортних засобів в якості гуманітарної допомоги не надавалося…. з його сторони ніяких відносин з ГО «Вогник», БФ «ОБЕРІГ» з метою отримання транспортних засобів в якості гуманітарної допомоги не було… Також, повідомив, що ніяких доручень щодо закупівлі за власні кошти транспортних засобів, які би використовувались як службовий транспорт у військовій частині, ним не надавались. Таким чином, Суд дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України, оскільки Запорізькою митницею доведені об`єктивна сторона правопорушення заявлення в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року неправдивих відомостей про отримувача гуманітарної допомоги, а саме військової частини НОМЕР_3 , та відповідно умисел на ухилення від сплати митних платежів. З огляду на вищенаведене, Запорізька митниця вважає доведеними подію та склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , документування якого відбулось 23 січня 2025 року протоколом про порушення митних правил №0013/UA112000/2025, що підтверджується матеріалами справи, а висновки Суду про відсутність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненому нею адміністративному правопорушенні за ст.485 МК України є такими, що не відповідають обставинам справи, у зв`язку із чим, постанова підлягає скасуванню. В судове засідання апеляційного суду особа, щодо якої складено протокол про порушення митних правил, - ОСОБА_1 не з`явилася, захисник останньої - адвокат Ковальська Я.М. зазначила про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважала за можливе здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , зазначила про узгодженість вказаного питання та правової позиції між нею та ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , за участі її захисника - адвоката Ковальської Я.М. Заслухавши аргументи представника митниці, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника особи, щодо якої складено протокол про порушення митних правил ( ОСОБА_1 ) - адвоката Ковальської Я.М., яка заперечувала проти доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно зі статтею 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. За змістом статей 245 КУпАП та 486 МК України, завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 489 МК України установлено, що при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані. Так, відповідно до протоколу про порушення митних правил №0013/UA112000/2025 від 23 січня 2025 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів при ввезенні товару т/з «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 на загальну суму 156357,89 грн. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 485 Митного кодексу України. Згідно з вимогами ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Усі питання щодо пропуску через митний кордон України товарів регулюються Митним кодексом України, а також іншими нормативно - правовими актами з питань митної справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» N 1192-XIV від 22 жовтня 1999 року, гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги. Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е","є", "і" пункту 5 цієї статті. Положеннями ст.3 Закону України "Про гуманітарну допомогу" визначено, що підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги. Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Отже, склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у більшому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Таким чином, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Тобто, для притягнення до відповідальності згідно ст.485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Вищезазначене узгоджується з постановою КАС ВС від 27 січня 2022 року у справі №569/8213/17). Відповідно до ч.1 ст.262 МК України, товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта. Частинами 6,8 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. З матеріалів справи убачається, що 11 вересня 2022 року громадянкою України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України автомобіль «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (країна реєстрації - РL) через пропуску "Устилуг - Зосин" митного поста "Устилуг" Волинської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_3 . Митним органом ОСОБА_1 інкриміновано вчинення дій, спрямованих на використання цього транспортного засобу не за цільовим призначенням та не сплатою митних платежів, які б підлягали сплаті у разі митного оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг, у зв`язку з чим, як зазначено у протоколі, державі не сплачено митні платежі на суму 156357,89 грн. На підтвердження вчинення правопорушення митний орган посилався на листи В/Ч НОМЕР_3 від 10 серпня 2024 року№1563/2787, відповідно до якого автомобіль «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , військовою частиною не отримувався і на балансі військової частини не перебуває, та ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 вересня 2024 року №101/8334, згідно з яким, зазначений автомобіль в Збройних Силах України не зареєстрований, а також на подану декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11 вересня 2022 року, де в розділі 6 «Отримувач» вказано ЗСУ В/Ч НОМЕР_3 , в розділі 9 «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб: «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 . Згідно з оскаржуваною постановою суду, ОСОБА_1 заперечила свою провину в інкримінованому їй правопорушенні. Її захисник - адвокат Ковальська Я.М. вказала, що вона дійсно 11 вересня 2022 року через пункт пропуску «Устилуг-Зосин» митного посту «Устилуг» Волинської митниці ввезла на територію України транспортний засіб марки «VOLKSVAGEN CARAVELLE», номерний знак НОМЕР_2 , у якості гуманітарної допомоги з наданням митному органу декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою відповідно додатку 1 до Постанови КМУ від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» та товаросупровідних документів. В подальшому, а саме 13 вересня 2022 року на території населеного пункту Устилуг, вона передала вказаний автомобіль ОСОБА_2 , який, в свою чергу, 15 вересня 2022 року на території міста Запоріжжя передав транспортний засіб військовослужбовцю ОСОБА_3 , що на той час проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Вона виступала виключно як водійка, що транспортувала автомобіль з території Польщі на територію України (через державний кордон). По території України водієм, що транспортував автомобіль, вже був ОСОБА_2 . А отримувачем транспортного засобу була військова частина НОМЕР_3 в особі військовослужбовця ОСОБА_3 . Факт отримання транспортного засобу підтверджується листом Громадської організації «ВОГНИК Запоріжжя» № 087/25 від 06.06.2025, та актом отримання транспортного засобу від 15 вересня 2022 року. Тож, транспортний засіб було ввезено на потреби в/ч НОМЕР_3 . Автомобіль використовувався виключно у військових цілях для відбиття збройної агресії росії проти України та не був використаний в інший спосіб. Ці обставини та факти можуть бути підтверджені показаннями (поясненнями) ОСОБА_2 , ОСОБА_11 . Вказані особи мають бути допитаними в якості свідків у даній справі задля встановлення/ спростування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи судом. Сама по собі відсутність на військовому обліку ввезеного автомобіля як гуманітарної допомоги не може беззаперечно свідчити про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на ухилення від сплати обов`язкових митних платежів. Надані ОСОБА_1 під час митного оформлення документи не визнавались в установленому законом порядку підробленими чи недійсними, а тому існує об`єктивна презумпція щодо легітимності цих доказів. Органом митного контролю України не доведено факт використання ОСОБА_1 транспортного засобу, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Матеріали справи не містять інформації, що транспортний засіб був проданий на території України, або використовується у цивільному обігу чи то для потреб цивільного населення. Транспортний засіб був завезений ОСОБА_1 не для власного збагачення, а для військових цілей. Спростувань цьому матеріали справи не містять. Подібну правову позицію застосував Житомирський апеляційний суд у справі №295/17481/24 (постанова від 05.02.2025 року): «матеріали справи не місять відомостей, що вказаний транспортний засіб був використаний для власного збагачення шляхом його реалізації, не за призначенням або отримання будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації». Оскільки матеріали справи не містять належних, достовірних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, це свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Судом допитано у якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що протягом 2022 року декілька разів він надавав допомогу у пригоні автомобілів військовослужбовцям для використання у військових цілях. Так, влітку та восени 2022 року, з подібним проханням до нього неодноразово звертався його знайомий - ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . У той період військовослужбовці його підрозділу виконували бойові завдання на Запорізькому напрямку. Через брак транспорту та військової техніки, військовослужбовці змушені були звертатися до благодійних фондів та волонтерських організацій, з питанням щодо сприяння у наданні транспортних засобів для потреб підрозділів. У вересні 2022 року в чергове ОСОБА_3 попросив допомогти у організації придбання та перегону через державний кордон з Польщі до України, та територією України до м.Запоріжжя, автомобіля для потреб стрілецького підрозділу його військової частини. Необхідний автомобіль, а саме «VOLKSVAGEN CARAVELLE» номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний у Польщі. Для документального оформлення перетину кордону автомобілем у якості гуманітарного допомоги, ОСОБА_3 надав в сканованому вигляді супровідний лист ГО ВОГНИК Запоріжжя, отримувачем транспортного засобу була вказана військова частина НОМЕР_3 , в особі головного сержанта 3-го взводу 1-го стрілецької роти ОСОБА_12 . Цей лист був пересланий ОСОБА_1 , яка мала виїхати з України в Польщу, забрати автомобіль та перегнати його через кордон до м.Устилуг. За кілька днів, знаходячись у м.Устилуг, ОСОБА_2 забрав у ОСОБА_1 автомобіль та перегнав його у м.Запоріжжя, де 15 вересня 2022 року, на території СТО по вул.Чкалова, передав автомобіль «VOLKSVAGEN CARAVELLE», номерний знак НОМЕР_2 , військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 , для подальшого використання у військових цілях його підрозділом. ОСОБА_13 власноруч заповнив бланк акту, який містив інформацію про отримання ним згаданого вище автомобіля. Також, судом допитаний ОСОБА_11 , який пояснив суду, що є головою громадської організації «ВОГНИК Запоріжжя», на початку осені 2022 року до цієї організації звернувся ОСОБА_7 , який на той час перебував на військовій службі, а до цього займався адвокатською та громадською діяльністю. Він повідомив, що його підрозділ потребує автомобілю для перевезення вантажів необхідних військовослужбовцям та інших цілей військової служби. На підставі його звернення ГО «Вогник Запоріжжя» оформив супровідний лист до органів митниці із проханням посприяти у завезені на територію України автомобілю «VOLKSVAGEN CARAVELLE» номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_11 був присутній під час отримання ОСОБА_5 у м. Запоріжжя вказаного транспортного засобу від волонтера ОСОБА_14 . В подальшому, свідок ОСОБА_11 неодноразово бачив ОСОБА_12 , який забирав допомогу військовослужбовцям на цьому автомобілі, а також інших військовослужбовців, які саме на цьому автомобілі перевозили свої вантажі. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначив, що був командиром підрозділу, в якому служив і ОСОБА_3 , який входив до складу в/ч НОМЕР_3 . Він підтвердив той факт, що дійсно восени 2022 році військовослужбовцями його підрозділу використовувався транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE» номерний знак НОМЕР_2 виключно для військових цілей під час військової служби для захисту держави. ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_15 до військової служби був активним громадським діячем, волонтером, правозахисником та мав зв`язки з благодійними організаціями, громадськими організаціями. Враховуючи, що в 2022 році пересуватись військовослужбовцям не було на чому взагалі, оскільки військові не були забезпечені транспортними засобами, ОСОБА_3 займався організаційними питаннями щодо забезпечення свого та інших підрозділів в/ч НОМЕР_4 транспортними засобами. Свідок ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_15 загинув, захищаючи Батьківщину, в січні 2023 року. Після цього він не знає подальшу долю автомобіля «VOLKSVAGEN CARAVELLE», номерний знак НОМЕР_2 . Однак, зауважує, що на війні було пошкоджено та знищено величезну кількість транспортних засобів, в тому числі й особистих автомобілів військових. ОСОБА_8 повідомив, що діючий на той час командир військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 достеменно знав та підтримував ініціативу ОСОБА_10 в забезпеченні військової частини НОМЕР_3 транспортними засобами у такий спосіб. ОСОБА_8 невідомо, чому в подальшому такі автомобілі не ставились командиром в/ч на військовий облік, однак, він припускає, що це пов`язано з тривалою документальною тяганиною та іншими супутніми проблемами, як то утримання та обслуговування таких автомобілів. Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , фактично був переданий військовослужбовцям, які його запитували. ОСОБА_1 не використовувала і не використовує його для власних потреб, будь-яких відомостей (наприклад, повідомлень від органів Національної поліції тощо) про те, що автомобіль експлуатується іншими, ніж військовими, особами у суду відсутні. Крім того, відповідно до копії листа голови ГО «ВОГНИК Запоріжжя» ОСОБА_11 , останній зазначає про підтвердження фондом отримання 15 вересня 2022 року у м.Запоріжжі вказаного вище транспортного засобу військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 , який був вказаний у супровідному листі у якості контактної особи (а.с.83). Також, як убачається з відеозапису, відтвореному при апеляційному розгляді, наданого захисником-адвокатом Ковальською Я.М., транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , на теперішній час використовується військовослужбовцями певної військовій частині з метою виконання бойових завдань. Крім того, як убачається з копії акту приймання військового майна ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем НОМЕР_5 , отримав для використання транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Також, на адресу апеляційного суду надійшло письмове пояснення ОСОБА_16 , який є військовослужбовцем, який зазначив, що в період з 25 лютого 2022 року по 28 лютого 2025 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , та весь зазначений період в користуванні його підрозділу перебував транспортний засіб «VOLKSVAGEN CARAVELLE», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався в логістиці та виконання бойових завдань, зокрема і ним особисто. Доказів, які б спростовували вищезазначене, представниками митниці не надано. Таким чином, встановлено, що автомобіль був ввезений на митну територію України саме як гуманітарна допомога та фактично переданий військовослужбовцям для потреб ЗСУ. В матеріалах справи відсутні докази продажу зазначеного та його використання у цивільному обігу, чи з іншою метою, ніж визначена як гуманітарна. Те, що згідно з листом начальника логістики військової частини НОМЕР_3 на запит Запорізької митниці, вказаний у протоколі транспортний засіб відсутній у зазначеній частині, вищевказаного висновку не спростовує. Більш того, у вказаному листі відсутня відповідь на поставлене запитання чи мала військова частина угоди з особами, які ввезли в Україну у якості гуманітарної допомоги. Те, що згідно з відповіддю на запит Запорізької митниці начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вищевказаний автомобіль, відповідно до уніфікованої електронно-облікової системи зареєстрованих транспортних засобів Збройних Сил України, не зареєстрований, само по собі, також, не свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення. Пояснення ОСОБА_17 , на які посилається апелянт, про те, що на період знаходження ОСОБА_17 на посаді начальника військової частини НОМЕР_3 , письмових та усних доручень особовому складу щодо самостійного отримання транспортних засобів в якості гуманітарної допомоги (у тому числі вищевказаного транспортного засобу) ним не надавалося, а також ним надавались доручення особовому складу, щоб всі транспортні засоби, які є в особистому користуванні військовослужбовців, мають стати на військовий облік, на думку апеляційного суду, не спростовують доводів сторони захисту про те, зазначений у протоколі транспортний засіб був переданий військовослужбовцям та використовується саме для потреб ЗСУ. При цьому, жодних об`єктивних відомостей про те, що транспортний засіб був переданий військовослужбовцям не безоплатно, в справі немає. Апеляційний суд додатково враховує, що з початку введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, через повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, Збройні Сили України потребували та потребують значної кількості транспортних засобів підвищеної прохідності, що у період, який відноситься до цієї справи, могло об`єктивно зумовити недотримання окремих формальних процедур щодо оформлення передачі та постановки на облік автомобілів, які ввозились фізичними особами на територію України у якості гуманітарної допомоги. Проте, такі недоліки самі по собі не можуть безумовно свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення в діях осіб, які ввозили на територію України такі транспортні засоби для Збройних Сил України як гуманітарну допомогу. Такий склад правопорушення має бути доведений поза розумним сумнівом у встановленому законом порядку, серед іншого має бути доведена і суб`єктивна сторона правопорушення, яка характеризується умисною формою вини. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цій справі наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення не доведена поза розумним сумнівом. В апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді представниками митниці не наведено додаткових вагомих аргументів окрім тих, що вже перевірялися судом першої інстанції, і на які надано змістовну та обґрунтовану відповідь в оскаржуваній постанові. Доводи, наведені представниками митниці в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично ґрунтуються на припущеннях, зокрема доводи про те, що ГО «ВОГНИК Запоріжжя» посприяла ОСОБА_1 у її незаконній діяльності. Суперечностей в показаннях свідків, допитаних при розгляді справи судом першої інстанції, а також неузгодженостей цих показань з іншими доказами, наданими стороною захисту, теж не убачається. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що вказані показання є недостовірними, суду не надано. В свою чергу, надані стороною захисту докази підтверджують те, що транспортний засіб фактично був переданий військовослужбовцям ЗСУ для забезпечення виконання військових завдань і до цього часу використовується саме для вказаних цілей. Протилежне не доведено. Те, що транспортний засіб не поставлений на облік у військовій частині НОМЕР_3 (на що звертають увагу представники митниці), на думку суду апеляційної інстанції, не може безумовно свідчити про те, що транспортний засіб використовується не за цільовим призначенням. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції оцінив докази в справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, та зробив висновки, які фактичним обставинам справи відповідають. Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається. Порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника Запорізької митниці Катрич К.Ю. залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 , за ст.485 МК України залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 334/1141/25