Постанова 4857 № 500/3189/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3189/20 пров. № А/857/5353/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В. з участю секретаря судового засідання Стельмаха П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ярославичі-Агро» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №500/3189/20 (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) за позовом Приватного підприємства «Ярославичі-Агро» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Приватне підприємство «Ярославичі-Агро» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 17.04.2020 за №0003140501, №0003170501, №000160501, №0003150501. Ухвалою від 26 лютого 2021 року Тернопільський окружний адміністративний суд залишив позов без розгляду. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Ярославичі-Агро» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що КАС України встановлює як загальні строки оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, так і спеціальні строки. Так, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податку є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися з відповідним позовом до суду. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити а суді податкове повідомлення рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Суд першої інстанцій не взяв до уваги, що згідно наданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення рішення Державної податкової служби України від 22.07.2020 №22470/6/99-00-06-02-01-06 отримано 05.08.2020 від одержувача ПП «Ярославичі Агро» за довіреністю в рядку підпис зазначено «Стечишин». Проте станом на 05.08.2020 на підприємстві ПП «Ярославичі Агро» числиться та працює тільки голова ліквідаційної комісії ОСОБА_1 . Будь-якій іншій особі не видавалося доручення на представлення інтересів позивача, в тому числі і отримання кореспонденції. А тому, яка особа отримала конверт та підписала повідомлення невідомо. Як стверджує апелянт, рішення Державної податкової служби України від 22.07.2020 №22470/6/99-00-06-02-01-06 отримано особисто головою ліквідаційної комісії тільки 29 вересня 2020 року. Крім того, в силу положень Правил надання послуг поштового зв`язку, видача поштового підправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, та довіреності. Натомість суд першої інстанції на надав обґрунтованого висновку про те, що поштове відправлення №0405346578408 не могло бути видано жодній іншій особі, крім ОСОБА_1 . Відповідачем не наведено, а судом не здобуто будь-яких доказів тому, що позивач уповноважив іншу особу на отримання листів. В апеляційній скарзі позивач також не погоджується із застосуванням судом першої інстанції місячного строку звернення до суду, передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, оскільки на момент звернення з позовною заявою існували інші строки звернення до суду та позивач звернувся з дотриманням даних строків з урахуванням правових висновків Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18 Верховний Суд вказав на те, строк для звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення незалежно від застосування процедури його адміністративного оскарження становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Скаржник вказує також на те, що застосування процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів не повинно погіршувати становища платника податків і суттєво звужувати його права, скорочуючи строк на звернення до суду із трьох місяців, передбачених ч.4 ст.122 КАС України, до одного місяця, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України. З огляду на викладене, позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Головне управління ДПС у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженої відповідачем ухвали суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ПП «Ярославичі-Агро» скористалось процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. З позовною заявою у цій справі звернулося до суду 21.10.2020. Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачем у справі у підготовчому провадженні заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Представник позивача 28.01.2021 подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а також подав клопотання про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин такого пропуску. В ухвалі суд зазначив, що погоджується з позицією контролюючого органу (ГУ ДПС в Тернопільській області) з приводу того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також з тим, що підстави для визнання причин пропуску строку, вказані у заяві позивача від 27 січня 2021 року, не є поважними, а тому на виконання вимог ч.3 ст.123 КАС України, суд надав можливість позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням підстав, відмінних від тих, що були вказані в заяві від 27.01.2021. Позивач на виконання вимог ухвали суду 25.02.2021 подав до суду письмове клопотання про поновлення строку звернення до суду. Згідно поданого клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою від 25.02.2021, позивач стверджує, що рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення - рішення Державної податкової служби України з рішенням від 22.07.2020 №22470/6/99-00- 06-02-01-06 отримано 05.08 за довіреністю, а в рядку підпис зазначено «Стечишин». Проте особисто головою ліквідаційної комісії ПП «Ярославичі-Агро» - Стасюком Романом Васильовичем рішення ДПС України отримано тільки 29 вересня 2020 року, оскільки останній перебував на самоізоляції, так як на початку серпня 2020 року контактував з людьми, які мали захворювання, спричинене коронавірусом COVID-19. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини не вказують на поважність причин такого пропуску, оскільки відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією про результати розгляду скарги стосуються організації роботи підприємства, а також на підтвердження таких обставин позивач не надав належних доказів. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. При цьому, такі строки мають перевагу у застосуванні порівняно з загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Спеціальною нормою, яка регулює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Відповідно до пункту 56.19. статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, відповідно до яких саме пункт 56.19 статті 56 ПК України, а не будь-яка інша норма, прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення рішення. Оскільки предметом спору у даній справі є оскарження податкових повідомлень рішень після процедури адміністративного оскарження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального строку, встановленого п.56.19 ст.56 ПК України. Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. У цій справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України). Так, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу ПП «Ярославичі Агро» направлялося рішення Державної податкової служби України від 22.07.2020 №22470/6/99-00-06-02-01-06 за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень. З такого повідомлення колегія суддів вбачає, що відправлення було вручене 05.08.2020 за довіреністю. При цьому, колегія суддів погоджується з апелянтом, що прізвище особи, яка отримала поштове відправлення, вказано нечітко, однак це не свідчить про те, що таке відправлення не було отримано працівником позивача. Статтею 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адрескою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 року № 270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки. Отже, вказаними вище нормами не передбачено вручення рекомендованих поштових відправлень виключно керівнику підприємства чи особі, уповноваженій спеціальною довіреністю. Покликання апелянта на норму п.96 вказаних Правил стосується реєстрових поштових відправлень (крім рекомендованих), адресованих юридичним особам, які видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку. Крім того, колегія суддів зазначає, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази протилежного (наприклад, такі, як відсутність отримувача за адресою, вказаною в повідомленні про вручення поштового повідомлення). Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а. За таких обставин, наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою позивача колегія суддів вважає достовірним доказом отримання ним 05.08.2020 рішення Державної податкової служби України від 22.07.2020 №22470/6/99-00- 06-02-01-06. Натомість отримання такого безпосередньо головою ліквідаційної комісії Стасюком Р.В. лише 29 вересня 2020 року не підтверджено жодними доказами. Відтак, звернувшись до суду з адміністративним позовом 21 жовтня 2020 року, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений спеціальною нормою п. 56.19 ст. 56 ПК України. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції й про відсутність поважних причин пропуску такого строку, оскільки покликання голови ліквідаційної комісії ПП «Ярославичі Агро» на перебування його на самоізоляції та неможливість підготовки позову не підтверджується жодними доказами. Як правильно вказав суд в оскаржуваній ухвалі, підприємство в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності підприємства, повинен забезпечити належний рівень здійснення роботи з урахуванням, зокрема, процесу її реорганізації, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов`язків, кадрових питань та пов`язаних із цим факторів, а тому зазначені позивачем підстави для поновлення строку із звернення з позовною заявою (перебування на самоізоляції директора) не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами. З врахуванням наведеного, вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду через відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією про результати розгляду скарги, стосуються організації роботи і не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку із зверненням з позовною заявою і як такі, що підтверджуються належними доказами. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав передбачених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Оскільки підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду визнані судом неповажними, позовна заява обґрунтовано залишена без розгляду. Покликання апелянта на зміну судової практики, що відбулася після звернення до суду з позовом у цій справі не заслуговує на увагу, оскільки зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18. Так, Верховний Суд вказав, що застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). Позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у встановлені строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ярославичі-Агро» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №500/3189/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства. Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 23.04.2021.