Постанова 4856 № 686/292/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/292/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 22 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради, у якому просив скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради №11-МД від 29 грудня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за встановлення на міській території малої архітектурної форми (кіоску) він уже двічі притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, у зв`язку із чим вважає, що згідно статті 61 Конституції України повторне притягнення до адміністративної відповідальності є недопустимим. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, 11 грудня 2020 року інспектором Хмельницького міського комунального підприємства "Муніципальна дружина" Семковим Євгеном Ігоровичем відповідно до повноважень, наданих рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 червня 2019 року №577 складено протокол про адміністративне правопорушення, яке виявлено 11 грудня 2020 року о 12:00 год. за адресою вул. Староміська, 37 на ОСОБА_1 . Суть правопорушення полягала в тому, що на міській території виявлено малу архітектурну форму (кіоск за адресою АДРЕСА_1 ), а також відсутня стаціонарна урна і самовільно розміщена тимчасова конструкція на електроопорі, що є порушенням пунктів 3.5.4 та 3.2.18 Правил благоустрою території м. Хмельницького. На підставі вказаного протоколу Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення від 29 грудня 2020 року №11-МД, якою у відповідності до статті 152 КУпАП за порушення пунктів 3.5.4 та 3.2.18 Правил благоустрою території м. Хмельницького накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 гривень. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів з проханням скасувати дану постанову. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено та не представлено доказів, які вказують на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вимогами статті 151 КУпАП. При цьому, судом не береться до уваги твердження позивача щодо притягнення його двічі за одне і те ж правопорушення так, як постанову №31 від 14 серпня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності скасовано постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року по справі №686/1933/18. Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено обставин щодо порушень його прав суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження у судовому засіданні тому в їх задоволенні, слід відмовити. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити та провадження у справі закрити. Обґрунтування апеляційної скарги позивач мотивує тим, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому зауважує, що всупереч зазначених вимог Конституції України Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради двічі притягнуто позивача за вчинення правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП. У зв`язку із чим апелянт вважає, що відповідачем порушено конституційний принцип щодо недопустимості повторного притягнення особи до відповідальності за вчинення одного і того ж правопорушення. Відтак, останній вважає, що у зв`язку із повторним притягненням його до відповідальності, постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради підлягає скасуванню. Відповідач, скористався правом подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно частини 2 статті 6 КУпАП органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями. Справи про адміністративні правопорушення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 213 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Частина 1 статті 218 КУпАП передбачає, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтею 152 цього Кодексу. Отже, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил благоустрою територій населених пунктів. Статтею 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 5 КУпАП сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу. З метою створення сприятливих умов життєдіяльності, дотримання загальнообов`язкових норм громадського порядку, здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування, охорони об`єктів благоустрою міста, Хмельницькою міською радою рішенням №71 від 25 червня 2014 року затверджені Правила благоустрою території м. Хмельницького, які встановлюють та регулюють права і обов`язки учасників правовідносин у галузі благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті. Правила містять загальнообов`язкові на території міста норми, за порушення яких передбачена відповідальність згідно з КУпАП і обов`язкові до виконання усіма юридичними та фізичними особами на території міста. Положеннями пункту 3.2. Правил благоустрою території м. Хмельницького визначено, що громадяни, керівники та відповідальні особи, призначені керівниками, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичні особи-підприємці, у тому числі орендарі або користувачі приміщень, тимчасових споруд, транспортних зупинок у сфері благоустрою території міста зобов`язані: 3.2.18. встановлювати стаціонарні урни для сміття біля входу/виходу адміністративних та інших будівель, які перебувають у їх власності або користуванні та слідкувати за їх своєчасним очищенням; Згідно пункту 3.5. Правил благоустрою території м. Хмельницького передбачено, що громадянам, керівникам та відповідальним особам, призначеним керівниками, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичним особам-підприємцям, у тому числі орендарям приміщень в сфері благоустрою території міста забороняється: 3.5.4. самовільно встановлювати на міській території малі архітектурні форми, тимчасові споруди (кіоски, павільйони, пересувні тимчасові споруди, лавки-автопричепи, трейлери, відкриті майданчики для харчування тощо), збільшувати у встановлених площу. Таким чином, кіоск, який встановлений позивачем підпадає під визначення конструкцій, які забороняється самовільно встановлювати. Статтею 152 КУпАП передбачена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як встановлено із матеріалів справи, факт самовільного встановлення малої архітектурної форми (кіоску) за адресою АДРЕСА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2020 року, в якому позивач розписався особисто. Частиною 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 2 статті 254 КУпАП). При цьому, відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина 2 статті 256 КУпАП). Згідно частини 3 статті 256 КУпАП передбачено, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (частини 4 статті 256 КУпАП). Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2020 року вбачається, що зазначені вимоги дотримані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що зроблено відмітку. В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно частини 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що відповідно до наданих відповідачем доказів, а саме фотознімків виконаних 11 грудня 2020 року підтверджується вчинення правопорушення позивачем, та наявні докази, які підтверджують правомірність притягнення позивача до відповідальності за самовільне встановлення та використання малої архітектурної форми (кіоску) без правовстановлюючих документів. Водночас, під час розгляду справи позивачем на спростування встановлених обставин не представлено жодних доказів, які вказують на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого вимогами статті 151 КУпАП. Позивач під час судового розгляду справи визнав, що 17 травня 2013 року ним самовільно без будь-яких правовстановлюючих та дозвільних документів розміщено тимчасову споруду на території міської ради. При цьому він вважає, що оскільки його уже двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП, то у подальшому він уже не може бути притягнутий до відповідальності за такі дії в силу положень статті 61 Конституції України, згідно якої повторне притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення є недопустимим. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів враховує, що самочинне встановлення на міській території малої архітектурної форми (кіоску) за адресою вул. Староміська, 37 без правовстановлюючих документів було виявлено 17 травня 2013 року. За це порушення позивача було притягнуто до відповідальності, про що 21 травня 2013 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради було винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. При цьому, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2013 у справі №686/10531/13-а постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 850 гривень було скасовано та провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 152 КУпАП, закрито. Згодом, 13 липня 2018 року було зафіксовано встановлення тимчасової споруди - кіоску на міській території та позивача було притягнуто до відповідальності, про що 14 серпня 2018 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради було винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №686/19331/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Адміністративної комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради №31 від 14 серпня 2018 року та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. В той же час колегія суддів вважає за необхідне вказати, що порушення правил благоустрою не вичерпується лише самим фактом встановлення тимчасової споруди. Подальше розміщення та використання цієї споруди, невжиття заходів з її демонтажу також складають правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП. При цьому таке порушення є триваючим, оскільки вона пов`язане з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт усунення цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок. Якщо порушник не припиняє правопорушення після його виявлення компетентним органом, то такі його дії утворюють новий склад правопорушення та можуть бути кваліфіковані відповідним чином. І це не можна вважати повторним притягненням до адміністративної відповідальності. Як встановлено із матеріалів справи, кіоск позивача, який знаходиться на міській території без правовстановлюючих документів починаючи з 2015 року і до цього часу там розміщений без належних документів, з чого можливо зробити висновок, що позивач починаючи з 2015 року безперервно та неодноразово вчиняє дії (бездіяльніть), які порушують Правила благоустрою території м. Хмельницького. Відтак, притягнення Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради до відповідальності згідно статті 152 КУпАП за порушення пунктів 3.5.4 та 3.2.18 Правил благоустрою території м. Хмельницького та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 гривень є правомірним. Наявність постанов судів у інших справах, на що вказує позивач, не позбавляє права компетентні органи виявляти та притягувати позивача до встановленої законом відповідальності до того моменту, поки ним не буде приведено свою поведінку до норм чинного законодавства у більш пізні періоди часу. Згаданими постановами була надана оцінка виключно діям позивача, які ним були вчинені з моменту самовільного встановлення кіоску (17.05.2013 року) та до часу виявлення відповідного правопорушення 21.05.2013 року та з 22.05.2013 року по 14.08.2018 року. В той же час з 15.08.2018 року та до 11.12.2020 року відповідачем зафіксовано інші дії відповідача, які утворюють склад правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП, та виразились у розміщенні належної йому споруди на території Хмельницької міської ради без будь-яких дозвільних документів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Описка допущена судом першої інстанції в судовому рішенні щодо суми штрафу (замість 1360 грн. зазначено 1700 грн.) не впливає на правильність судового рішення та може бути виправлена судом після апеляційного розгляду. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.