Постанова 4856 № 560/2605/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2605/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 23 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення органу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 10.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004 в Дунаєвецькій філії ОТ "Хмельницькгаз"; - зобов`язати призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, а саме з 14.09.2018. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що непроведення атестації з 29.08.2005 та з 02.12.2013 не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до пільгового, оскільки відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства. При цьому, після проведення атестації 09.12.2004 умови праці ОСОБА_1 не змінювались, тому спірне рішення є протиправним. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 10.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 14.09.2018. Стягнуто на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 : - з 20.07.1982 по 22.09.1982 - працював на посаді електрозварника 3 розряду в "Хмельницпромстрой"; - з 12.12.1984 по 17.01.1990 - на посаді електрозварника Дунаєвецького РМЗ; - з 29.01.1990 по 06.01.2003 - на посаді електрозварника в Кам`янець-Подільській МПМК-46 треста "Агроспецмонтаж"; - з 20.05.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004, з 10.09.2004 по 19.09.2005, з 20.05.2008 по 01.10.2018 - на посаді електрозварника по договору на Дунаєвецькії філії АТ "Хмельницькгаз". ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 18.09.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з Списком №2. У рішенні Дунаєвецького відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №45/5-05 від 17.12.2018 вказано, що позивач не має права на призначення пенсії по віку на пільгових умовах, оскільки на момент звернення за пенсією в нього недостатньо пільгового стажу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі №560/1016/19 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.12.2018 №45/5-05, яке викладене в листі від 22.12.2018 №40890/03 про відмову у призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до списку №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019 у справі №560/1016/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Законом України "Про звернення громадян" та відмови у її призначенні листом від 22.12.2018 №40890/03. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області забезпечити розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Законом України повноважним органом, відповідно до вимог закону із прийняттям індивідуально-правового акту - рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію. На виконання цього рішення, відповідач повторно розглянув заяву позивача. Рішенням Дунаєвецького відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 - 12 років 6 місяців. Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 13.09.2019 про призначення пенсії. Листами від 23.09.2019 №30846/03 та від 27.12.2019 №М-2157-П-02.26-04 відповідач повідомив позивача про вказане рішення. Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся з позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019, оскільки в ОСОБА_1 наявний необхідний пільговий стаж (12 років 6 місяців) необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Такий висновок мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив в зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004 з посиланням на те, що ці періоди не підтверджені атестацією робочих місць за умовами праці. Суд також зазначив про безпідставність тверджень відповідача про те, що позивач не надав довідок, уточнюючих характер роботи, за періоди роботи з 20.07.1982 по 22.09.1982, з 12.12.1984 по 17.01.1990, з 29.01.1990 по 21.01.1992, з 03.05.2002 по 06.01.2003, з 20.05.2008 по 01.10.2008, оскільки наявність в особи відповідного стажу роботи підтверджується записами в трудовій книжці позивача. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу та відсутність підстав для зарахування до нього спірних періодів роботи, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочого місця у спірний період та відсутні уточнюючі довідки. Крім того, пенсійний орган вважає, що призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України. Тому, позовна вимога щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В свою чергу в п.6 ч.1ст.92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року. Частиною першою статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. На момент звернення із заявою від 18.09.2018 ОСОБА_1 досяг 55-річного віку. Його страховий стаж становив понад 27 років. При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачу пов`язана саме з відсутністю необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців), в той час як відповідач врахував роботу за Списком №2 - 1 рік 4 місяці 28 днів. Як свідчить зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.12.2019 №М-2157-П-02.26-04, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідач зазначив про незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 18.12.2003 р. по 20.05.2004 р., з 01.06.2004 р. по 01.09.2004 р., з 10.09.2004 р. по 08.12.2004 р., оскільки зазначені періоди не підтверджені атестацією робочих місць за умовами праці проведення атестації робочих місць за умовами праці. В листі також зазначено, що позивач не надав довідок, уточнюючих пільговий характер роботи за інші періоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача щодо ненадання позивачем довідок, уточнюючих характер роботи, за періоди роботи з 20.07.1982 по 22.09.1982, з 12.12.1984 по 17.01.1990, з 29.01.1990 по 21.01.1992, з 03.05.2002 по 06.01.2003, з 20.05.2008 по 01.10.2008 з огляду на наступне. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Порядок застосування зазначеного Списку №2 визначається "Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.05 року за №383 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/117731. Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17. З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці. Відтак, аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Згідно з розділом ХХХІІ постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 посада електрозварника відноситься до робіт із шкідливими умовами праці Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Відповідно до розділу ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 професія електрозварник ручного зварювання включена до Списку № 2 та надає право на пільгову пенсію. Отже, посада, на якій позивач працював у спірні періоди відноситься до посад, що передбачені Списком №2 та дають право на пільгову пенсії. Зазначені обставини відповідач не заперечує. Таким чином, стаж позивача на посаді за Списком №2 підтверджений належним доказом - трудовою книжкою. Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41, передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Зміст наведених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Так, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Тобто, особи, які зайняті на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність своєчасної атестації робочого місця у спірному випадку не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію. Приписами пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Наказом №2 від 26.01.1999, на підставі проведеної атестації, на робочому місці електрозварника ручного зварювання встановлено особливо шкідливі умови праці за Списком №2. Згідно з наказом Акціонерного товариства "Хмельницькгаз" №519 від 09.12.2004 "Про затвердження результатів чергової атестації робочих місць за умовами праці" для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, на робочому місці електрозварника встановлено особливо шкідливі умови праці за Списком №2. Непроведення атестацій після затвердження відповідних результатів, не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до пільгового, оскільки відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. У постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 352/547/16-а, від 23.10.2018 по справі №348/1079/17, від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а викладено правову позиція, згідно якої, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Після проведення атестації 09.12.2004 умови праці позивача не змінювалися, про свідчить зміст довідки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" №178 від 25.04.2018. Згідно з відповіддю Департаменту соціального захисту населення управління праці та зайнятості населення Хмельницької ОДА №05.30-6216 від 01.10.2018, експертизою умов праці управління праці та зайнятості населення Департаменту розглянуто запит Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про надання Висновку якості атестації відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на право пільгового пенсійного забезпечення по Списку №2 гр. ОСОБА_1 , який працював з 20.05.2003 по 19.09.2005 на посаді електрозварника у Дунаєвецькій філії ПАТ "Хмельницькгаз". Повідомлено, що матеріалами атестацій робочого місця електрозварника у Дунаєвецькій філії ПАТ "Хмельницькгаз", які виконані у 1998 та 2004 роках і які затверджені наказами по підприємству "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці" від 18.12.1998 №212 та від 09.12.2004 №519 було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 електрозварнику. Підсумовуючи вищевикладене, експертиза умов праці управління праці та зайнятості населення Департаменту вважає можливим зарахувати гр. ОСОБА_1 напрацьований ним трудовий стаж на посаді електрозварника, як пільговий за Списком №2. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно відмовив в зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004 з посиланням на те, що ці періоди не підтверджені атестацією робочих місць за умовами праці та про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати вказані періоди до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004. Як встановлено судом, змістом трудової книжки позивача підтверджується виконання останнім роботи електрозварника в періоди з 20.07.1982 по 22.09.1982, з 12.12.1984 по 17.01.1990, з 29.01.1990 по 06.01.2003, з 20.05.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004, з 10.09.2004 по 19.09.2005, з 20.05.2008 по 01.10.2018. Відповідач не заперечує факту віднесення посад, на яких працював ОСОБА_1 в зазначені періоди до переліку посад за Списком №2. Таким чином в ОСОБА_1 наявний необхідний пільговий стаж (12 років 6 місяців) необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019 є протиправним та підлягає скасуванню. Пенсійного віку ОСОБА_1 досяг 13.09.2018, а з заявою про призначення пенсії звернувся 18.09.2018, у зв`язку з чим пенсія має бути призначена йому, починаючи з 14.09.2018. Щодо дискреційних повноважень пенсійного органу у призначенні пенсії, апеляційний суд звертає увагу на таке. Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17). Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №320/4182/20. Колегія суддів зазначає також, що право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в межах національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримані; органи влади не можуть відмовити в таких виплатах доти, доки виплати передбачені законодавством. Конституція України, Закон України № 1058-IV гарантують усім громадянам України за встановлених умов право на матеріальне забезпечення коштом трудових та соціальних пенсій. Так, юридичну природу соціальних виплат, зокрема пенсій, ЄСПЛ пояснює не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних (легітимних) очікувань особи та принцип правової визначеності, що є невіддільними елементами принципу правової держави та верховенства права (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" (заяви № 7151/75 та № 7152/75), "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95), "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. "Ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12). За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №38/5-05 від 05.09.2019, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004 та призначити йому пенсію на пільгових умовах з 14.09.2018. При цьому суд не підмінив відповідний орган державної влади, а лише зобов`язав відповідача призначити пенсію. При цьому, колегія суддів зауважує, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив про протиправність відмови відповідача в зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди роботи з 18.12.2003 по 20.05.2004, з 01.06.2004 по 01.09.2004 та з 10.09.2004 по 08.12.2004 з посиланням на те, що ці періоди не підтверджені атестацією робочих місць за умовами праці, однак в резолютивній частині рішення помилково зазначив про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу зокрема період роботи з 01.06.2004 по 10.09.2004. У свою чергу зазначена помилка не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення та може бути виправлена судом першої інстанції в порядку статті 253 КАС. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 квітня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.