Постанова 4852 № 340/2664/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/2664/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (суддя Петренко О.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 17.09.2020 року за №110130004002 про відмову їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 3) зобов`язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області зарахувати їй до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи в КЗ «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» з 01.03.2005 по 02.01.2019, КНП «Кіровоградський ОНД Кіровоградської обласної ради» з 02.01.2019 по 27.02.2020 на посадах, які вказані в трудовій книжці; 4) зобов`язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з моменту подання документів на призначення пенсії. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено. Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 55 років. Позивач, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії, на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03.04.2020 року за №110130004002 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, в подальшому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.12.2020 року за №1110-0303-8/43058 позивачу відмовлено в призначені пенсії. Так, відмовляючи в призначенні пенсії, відповідач зазначив, що рішення про призначення пенсії було переглянуто та прийнято нове рішення від 17.09.2020 року за №110130004002, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так орган пенсійного фонду вказує, що на запит до КНП «Кіровоградський наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» від 26.08.2020 року за №1100-0314-8/25003 - виписок із наказів про проведення атестації, якими визначено право працівників на пільгове пенсійне забезпечення та перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпечення - не надано. В зв`язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що підстави для зарахування до стажу роботи по Списку №2 за період з 01.03.2005 по 27.02.2020 у позивача відсутні. Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням відповідача, звернулася з вказаним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення ГУ ПФУ від 17.09.2020 року №110130004002 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника За загальним правилом, на час виникнення спірних відносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 27 років. Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачена статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років, народжені по 31 березня 1965 року включно. Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Законом України від 10.07.2003 р. № 1110-IV «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, в закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», наркологічний заклад (лікарня, диспансер, центр) та відділення віднесені до психіатричних закладів (відділень), які надають допомогу хворим з психічними розладами внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та психотропних речовин. Перелік закладів охорони здоров`я затверджений наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я», яким передбачено центральні районні лікарні. Таким чином під час обчислення стажу роботи для призначення пенсії час роботи в наркологічному відділенні зараховується в подвійному розмірі. Згідно з пунктом розділу XXVI постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» право на державну пенсію на пільгових умовах має «младший медицинский персонал, работающий в лепрозориях, психиатрических и психоневрологических учреждениях (непосредственно обслуживающий психических больных), туберкулезных и инфекционных учреждениях (непосредственно обслуживающий больных), прозекторских и моргах». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів СССР від 26 січня 1991 року №10 розділ XXVI позиція 2260000а право на державну пенсію на пільгових умовах має середній та молодший медичний персонал, що працює в «туберкулезных и инфекционных учреждениях, отделениях, кабинетах». Аналогічні положення містять Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 (розділ XXIV позиція 2260000а), Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (розділ XXIV позиція 24а), Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (розділ XXIV), які були чинними в період роботи позивача на посаді з шкідливими умовами праці. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , серед іншого з 01.03.2005 року прийнята на посаду палатної медичної сестри І категорії відділення №4 Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру (а.с.18), з 01.05.2018 року зарахована на посаду сестри медичної стаціонару відділення №4 «Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру» (а.с.19). Вказані записи скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи. Згідно з наказом №1-ос від 02.01.2019 КЗ «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» перейменований в КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради». Відповідно до довідки від 27.02.2020 року №159/1,33 виданої в КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_1 за період з 01.03.2005 р. (наказ №27-к-1 від 01.03.2005р.) по теперішній час виконує роботу медичної сестри палатного відділення №4, сестри медичної стаціонару відділення №4, безпосередньо обслуговувала хворих, що передбачено Списком №2 розд. ХХIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» підр. 7 у «психіатричних /психоневрологічних/ лікувально профілактичних закладах /відділеннях/, будинках дитини молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри господині», відповідно до постанови КМУ від 24.06.2016 року за №461 (а.с.20). Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №442) від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз законодавства свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. Судом першої інстанції вірно було враховано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Крім цього, згідно пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі (пункт 4.2 Порядку № 22-1). Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань. Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів. Однак, відповідач таким правом не скористався. Крім того, будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримувала. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, а тому рішення ГУ ПФУ від 17.09.2020 року №110130004002 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, вірно суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17.09.2020 року №110130004002 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за пенсією на пільгових умовах. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 24 листопада 2021 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш