Постанова 4855 № 640/17501/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17501/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджітранс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови від 22.07.2020 №1459, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «Біоенерджітранс» (далі також - позивач) із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову від 22.07.2020 №1459 «Про накладення штрафу на ТОВ «Біоенерджітранс» за порушення ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню. 18.03.2021, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду вх.№11286, ТОВ «Біоенерджітранс» подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, в той час як рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що з метою звернень ДП «Оператор ринку» від 07.02.2020 №01/17-393 та від 11.02.2020 №01/17-455 НКРЕКП направлено на адреси учасників ринку, в тому числі позивачу, запити щодо надання в термін до 02.03.2020 та 03.03.2020 відповідно інформації щодо обсягів та вартості електричної енергії, яка придбавалась/вироблялась постачальником відповідно до укладених двосторонніх договорів та/або імпортувалась, для виробників - наявною генерованою потужністю (робочою) та/або обсягами імпорту, у вигляді копій договорів, актів тощо в розрізі годин, та була подана в заявках на продаж РДН. Листом від 18.02.2020 №1837/14/7-20 НКРЕКП направлено вище зазначений запит до позивача. На підставі постанови НКРЕКП від 01.04.2020 року №747 проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Біоенерджітранс». За результатами перевірки комісією з проведення позапланової невиїзної перевірки було складено акт позапланової невиїзної перевірки від 23.06.2020 №

233. Так, зазначеним актом встановлено недотримання позивачем вимог підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1469, щодо обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій в обсягах та у строки (не менше 10 робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП. Позивачем подано заперечення до акту про проведення позапланової невиїзної перевірки від 14.07.2020 №01/14 (а.с.95-96). Постановою відповідача № 1459 від 22.07.2020 «Про накладення штрафу на ТОВ «Біоенерджітранс» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу» на позивача, за порушення ним пп.7 п.2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1469, щодо обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій в обсягах та у строки (не менше 10 робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП, на позивача накладено штраф у розмірі 85000, 00 грн. Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права Суд першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Статтею1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Проаналізувавши положення статей 3,14,19,22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, колегія суддів зазначає, що НКРЕКП, як Регулятор, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, має право здійснювати державний контроль, зокрема шляхом проведення відповідних перевірок, за результатами яких складаються акти, та застосовувати санкції до суб`єктів господарювання за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у розмірах, встановлених Законом України "Про ринок електричної енергії". Згідно з частиною першою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Пунктом 1 частини другої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що правопорушеннями на ринку електричної енергії є порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності. Відповідно до частини третьої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Підпунктом "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах: від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню: за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню. Отже, за порушення ліцензіатом, що провадить господарську діяльність на ринку електричної енергії, відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, НКРЕКП має право прийняти рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у розмірі: від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за наслідками перевірки Регулятором встановлено порушення позивачем підпункту 7 п.2.2 розділу 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджені Постановою НКРЕКП №1469 від 27.12.2017. Відповідно до п.п.7 п.2.2 При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП. Встановлено, що листом від 18.02.2020 №1837/14/7-20 НКРЕКП направлено позивачу запит про надання в термін до 02.03.2020 та 03.03.2020 відповідно інформації з копіями підтверджуючих документів стосовно: 1) обсягів та вартості електричної енергії, яка придбавалась/вироблялась постачальником відповідно до укладених двосторонніх договорів та/або імпортувалась, для виробників - наявною генерованою потужністю (робочою) та/або обсягами імпорту, у вигляді копій договорів, актів тощо за грудень 2019 - січень 2020, та окремо за 30 січня та 04 лютого 2020 року в розрізі годин, та була подана в заявках на продаж РДН; 2) обсягу та вартості електричної енергії, яка запропонована на продаж на РДН в грудні 2019 року - січні 2020 року та окремо за 30 січня та 04 лютого 2020 року в розрізі годин. Однак, ТОВ «Біоенерджітранс» не надало до НКРЕКП запитувану інформацію та пояснення. Зі змісту заперечень на Акт перевірки судом встановлено, що товариство вказало на те, що не отримувало від НКРЕКП будь-яких звернень, листів, тому не мало можливості, у відповідності до вимог чинного законодавства вчасно та у повному обсязі надати необхідну відповідь. Зауважено, що Акт перевірки не містить підтвердження отримання товариством листа від НКРЕКП. Однак, відповідачем ці пояснення не враховано при винесенні оскаржуваної постанови. Враховуючи, що позивачем заперечується отримання листа від 18.02.2020 №1837/14/7-20, а відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надано до матеріалів справи доказів, які б спростували такі твердження позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем без належного встановлення обставин, які б свідчили про допущення з боку позивача порушень визначених в акті перевірки Ліцензійних умов, а тому підлягає скасуванню. Позивачем підстави та порядок призначення перевірки не оскаржуються, а тому доводи апеляційної скарги з цих підстав суд визнає необґрунтованими. Посилання апелянта на безпідставність розгляду даної справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження судовою колегією оцінюється критично. Згідно ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Приписи ч. 3 вказаної статті процесуального закону визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, право обирати вид провадження, в якому здійснюватиметься розгляд справи, належить до компетенції суду, який повинен реалізувати своє повноваження з урахуванням критеріїв, визначених у ч. 3 ст. 257 КАС України. Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки щодо такої категорії справ у ч. 4 ст. 257 КАС України відсутні застереження щодо імперативної необхідності її розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що окружним судом не було допущено порушень положень ст. 257 КАС України при визначенні порядку розгляду справи №640/17501/20 Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Посилання апелянта на статті 259,260 КАС України також є необґрунтованими, оскільки стосуються ситуації коли позивач звертається до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження позивачем не заявлялося, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у спірному рішенні, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: