Постанова 4813 № 523/446/18

Номер провадження: 22-ц/813/5647/21 Номер справи місцевого суду: 523/446/18 Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: Короткий зміст позовних вимог У січні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 95718,87 грн. та судові витрати у сумі 1762,00 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.05.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання згідно умов договору щодо повернення коштів в сумі - 95718.87 грн., яка складається з наступного: -3944.17 грн. - заборгованість за кредитом; - 82176.64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; -4563.83 грн. - заборгованість за пенею та комісією; -500 грн. - штраф (фіксована частина); -4534.23 грн. - штраф (процентна складова). (а.с. 2-3) Відповідач ОСОБА_1 надав до районного суду відзив на позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» в якому зазначив, що він відкрив рахунок для отримання пенсійних коштів, а в матеріалах справи відсутній договір про відкриття рахунку, а тому твердження позивача, що він отримав 8500,00 грн ліміту, без відкриття рахунку, абсурдно. Посилається на те, що банк не надав доказів підстав перевипуску картки та в односторонньому порядку підвищив кредитний ліміт, не вірно зазначив розрахунок ліміту та сумаузаборгованості. Просив застосувати строк позовної давності, так як останній платіж ним зроблений 07.11.2013 року у розмірі 18,92 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 року залишено без задоволення позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: 3944.17 грн. - заборгованість за кредитом; 82176.64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4563.83 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина). 4534.23 грн. - штраф (процентна складова). 20.11.2020 року не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі заявник просить суд провести розгляд справи за участі представника АТ КБ «ПриватБанк» та викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про виклик їх представника у судове засідання не підлягає задоволенню, оскільки розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення сторін. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 22.04.2021 року. АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН: Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та на невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема посилається на узгодження сторін з Умовами та правилами надання банківських послуг, які ним не виконуються, а саме не сплачується тіло кредиту, відсотки, пеня, комісія, штрафи. Зазначає, що згідно наказу № СП-2010-599 при оформленні кредитної картки за ініціативою Клієнта забороняється повторне заповнення анкети-заяви, достатньо лише фотографування Клієнта з карткою. 23.09.2011 року за ініціативою відповідача відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» за № НОМЕР_1 та встановлено початковий кредитний ліміт. Посилається на те, що відповідач під час отримання кредитної картки особисто підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони узгодили: -тип кредитної картки - MasterCard Mass; -тип кредитної лінії - відновлювальна; -базова відсоткова ставка за користування кредитом (2.5 %); -розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості; -строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, а саме (ПЕНЯ=пеня(1)+пеня (2), де пеня(1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; -пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше); -розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500грн. +5% від суми заборгованості по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо. Відповідач підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування. Зазначає, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт з якого чітко прослідковується , що він користувався грошима, отримував кошти через банкомати, що свідчить про отримання кредитної картки "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій неможливо здійснити без її наявності. Заявник посилається на те, що районний суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував Умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, в тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов`язання за Угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. В апеляційній скарзі заявник посилається на Постанову ВСУ №293/599/19-ц від 01.09.2020 року, постанову ВСУ від 04.12.2019 року №750/6058/17-ц, постанову ВСУ від 19.09.2019 року №127/7543/17, постанову від 11.09.2019 року №153/1334/16-ц. Зазначає, що місцевим судом зроблено помилковий висновок, що призвели до ухвалення незаконного рішення, так як кредитний договір укладений між сторонами є дійсним та підлягає виконанню. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Матеріалами справи встановлено, що 21.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву-анкету ( НОМЕР_2 ). Отримав кредит на платіжну карту у розмірі 8500,00 грн. У вищевказаній заяві-анкеті відсутнє посилання на встановлення кредитного ліміту на карту, а також, те що вона може використовуватись, як кредитна (а.с.7). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Однак, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» не містить даних про отримання відповідачем зазначеної суми кредиту, а також не зазначено яку саме карту, останнім отримано у банку. Зокрема у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф. Вважаючи, що з боку відповідача умови кредитного договору не виконуються належним чином, Банк за договором кредитування розрахував заборгованість ОСОБА_1 , яка станом на станом 30.09.2017 року виникла заборгованість - 95 718.87 грн., яка складається з наступного: -3 944.17 грн. - заборгованість за кредитом; -82 176.64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; -4 563.83 грн. - заборгованість за пенею та комісією; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 4534.23 грн. - штраф (процентна складова). (а.с. 2-3). Довідкою підтверджено, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитні картки: - НОМЕР_3 - НОМЕР_1 - НОМЕР_4 - НОМЕР_5 (а.с.132). Перевипущена карта діяла до останнього дня 08/2015 року, позивач звернувся до відповідача 12.01.2018 року - до (а.с.132). До анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" по договору SAMDN50000050492306 (1114150300243950775) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті (а.с. 8-32). З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором б/н від 21.05.2010 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, однак у встановлений кредитним договором термін відповідачка свої зобов`язання не виконував - не погашав кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості. В своїй заяві від 23.10.2019 року ОСОБА_1 просив переглянути заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 року, скасувати його та застосувати строк позовної давності у повному обсязі щодо заявлених позовних вимог посилаючись на те, що останній платіж здійснено 07.11.2013 року у розмірі 1892,00 грн, а тому датою закінчення строку позовної давності є - 08.11.2016 року (а.с. 87-93). З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж здійснений 28.04.2015 року в сумі 9,04 грн (а.с.6). Судом апеляційної інстанції зроблено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . З відповіді вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 15.03.2013 року в АДРЕСА_1 . ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що між сторонами не виникли правовідносини з кредитного договору, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та позивач має право захистити порушене право в порядку ст. 1212 ЦК України. Судова колегія не погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо стягнення тіла кредиту Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Встановлено, що розмір заборгованості по тілу кредиту складає 3944,17 грн. Тобто фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Колегія суддів погоджується, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Посилання відповідача про пропуск строку позовної давності оцінюється критично виходячи зі строку дії картки, котра діяла до останнього дня 08/15 року, а позивач звернувся до суду в межах трирічного строку - 12.01.2018 року. Щодо стягнення заборгованості по процентам За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на: -встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства); -договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, а також пеню, штрафи та комісію за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку узгодили у довідці, підписаній відповідачем. У довідці про умови кредитування зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.8). Вказану довідку про умови кредитування районний суд належним чином не оцінив, хоча Верховний Суд вже звертав увагу на такі обставини, зокрема, у постанові від 12.02.2020 року у справі № 382/327/18-ц. Пред`являючи цей позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нарахованими за період з 2011 по 2017 рік у розмірі 82176,64 грн. Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, суд апеляційної інстанції виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» (2,5% на місяць (30% річних)), підписаній особисто відповідачем. Так, відповідно до наданого банком розрахунку, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 25.10.2011 року по 30.09.2017 року становить 2167 днів. Заборгованість за тілом кредиту складає 3944,17грн. Отже розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 7122,00 грн (3944,17 х 30%) : 360) х 2167 днів. Таким чином за період з 25.10.2011 року по 30.09.2017 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить 7122,00 грн. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року №61-5459св20. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 7122,00 грн, оскільки розмір 82 176,64 грн позивачем є недоведеним. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності у зв`язку з тим, що банк пропустив строк звернення до суду. При цьому зазначає, що останній платіж ним зроблено 07.11.2013 року у розмірі 18,392 грн. Судова колегія не застосовує строк позовної давності до основного зобов`язання (тіла заборгованості та процентів), так як позивач звернувся до суду в межах 3-х річного строку з дня внесення відповідачем останнього платежу. Щодо стягнення пені Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, відповідно до її нарахування. Позивачем визначено пеню в розмірі 4563,83 грн. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на, позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності у зв`язку з тим, що Банк пропустив строк звернення до суду. Враховуючи те, що останній платіж відповідачем здійснено 28.04.2015 року, а позов пред`явлено 12.01.2018 року. Р озмір пені розраховується в межах строку позовної давності в один рік починаючи з 12.01.2017 року та становить 900 грн (4563,83 - 3663,83 =900). Щодо стягнення штрафів Разом з тим не підлягають до задоволення вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 4534,23 грн (процентна складова) з огляду на таке. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.? ? Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн +5% від суми заборгованості. Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому у задоволенні позовних вимог банку про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 4534,23 грн (процентна складова) слід відмовити. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не виникли правовідносини з кредитного договору, а тому в силу ст. 376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 1762,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн, а тому у зв`язку із задоволенням позову частково присудженню з відповідача на користь АТ «ПриватБанк» підлягає судовий збір в сумі 484,55 грн. (11966*100/95718,87=12,5%; 4405,00*12,5%/100= 550,00 грн.). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 року - скасувати та прийняти постанову. Позовну заяву акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299, р/р № НОМЕР_7 ) заборгованість в розмірі: -3944,17 (три тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні сімнадцять копійок) за кредитом; -7 122,00 (сім тисяч сто двадцять дві гривні) за нарахованими процентами за користування кредитом; -900,00 (дев`ятсот гривень) за нарахованою пенею. В позовних вимогах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн та штрафу (процентна складова) в розмірі 4534,23 грн - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299, р/р № НОМЕР_7 ) судовий збір в розмірі 550,00 (п`ятсот п`ятдесят гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. ` Головуючий суддя Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда О.С.Комлева