Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/7653/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/7653/20 Суддя (судді) першої інстанції: Борець Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Старшого інспектора Відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Ратошнюка Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Старшого інспектора Відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Ратошнюка Дмитра Олександровича про: - скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 750883, якою на позивача накладено штраф в розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.5 ст.121 КпАП України; - та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року позов задоволено частково: - скасовано постанову старшого інспектора відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Ратошнюка Д.О. про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №750883 від 17 вересня 2020 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП. - провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КпАП України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту файлів «Безымянный 2», «Фото протектора 1» та «Фото протектора», що містяться на DVD-R диску, вбачається, що на задній осі автомобіля марки «ГАЗ-33021», номерний знак НОМЕР_1 , були встановлені шини, висота малюнка протектора яких була значно меншою, ніж 1,6 мм. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний стан, яким здійснено фото та відеозапис. Наголошує, що відсутність акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу на технічну несправність виключає наявність ознак правопорушення. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2020 року старший інспектор ВБДР БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Ратошнюк Д.О. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №750883 (а.с.45), якою він наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 340 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.5 ст.121 КУпАП. Зі змісту цієї постанови вбачається, що 17 вересня 2020 року приблизно о 13 годині 4 хвилині на автодорозі Р-03 «Північно-східний обхід м. Києва» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ-33021», номерний знак НОМЕР_1 , всупереч пп.«в» п.2.3 ПДР України не користувався ременем безпеки. Крім того, всупереч пп.«а» п.31.4.5 ПДР України шини коліс на задній осі транспортного засобу мали залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм. Спірні правовідносини регулюються главою 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» розділу ІІ «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» КпАП України, а такою главою 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» та главою 31 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання» ПДР України. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги пп.«а» п.31.4.5 ПДР України, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення в цій частині відсутні. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до п. 31.4 Правил дорожнього рухузабороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам. Згідно п. 31.4.5 «а», «б`Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, коли шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, автобусів 2,0 мм. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положення ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Здійснивши системний аналіз файлів «Безымянный 2», «Фото протектора 1» та «Фото протектора», що містяться на DVD-R диску (а.с.23), колегія суддів з твердженням суду першої інстанції про те, що на задній осі автомобіля марки «ГАЗ-33021», номерний знак НОМЕР_1 , були встановлені шини, висота малюнка протектора яких була значно меншою, ніж 1,6 мм. При цьому, залишкова висота малюнку протектора встановлюється для забезпечення необхідного зчеплення коліс з дорогою та дотримання безпеки дорожнього руху. Механічні ушкодження шин можуть викликати різке спускання повітря і навіть розрив шини під час руху транспортного засобу, що призводить до можливої втрати його керованості,і, як наслідок, дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками. Відповідно до п.7.3.1.1. ДОСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги, щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 року, висоту малюнка протектора шини, зношену рівномірно, визначають на ділянці бігової доріжки, обмеженої прямокутником, ширина якого дорівнює половині ширини бігової доріжки, довжина - 1/6 довжини її кола (1/6 довжини кола дорівнює довжині дуги, хорда якої дорівнює радіусу), а шину зношену неправомірно - на кількох ділянках із різним зношенням, сумарна площина яких має таку саму величину. За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Викладене, у свою чергу, свідчить, що обов`язковою умовою зазначення у постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є те, що такий запис здійснювався. У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», який набрав чинності 27 вересня 2018 року, абзац четвертий частини третьої статті 283 КпАП України викладено у такій редакції: «технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався)». Матеріали справи свідчать, що безпосередньо запис адміністративного правопорушення у момент його вчинення Сержантом поліції не здійснювався, а відтак в останнього був відсутній обов`язок із зазначення в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб, яким такий запис здійснювався. Таким чином, наданий разом із відзивом на позов відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен оцінюватися як доказ у порядку, передбаченому КАС України. Посилання скаржника на положення Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 534 від 13 жовтня 2008 року, колегією суддів оцінюються критично, оскільки вказаний порядок визначає процедуру проведення працівниками Державтоінспекції (далі - ДАІ) перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) під час їх експлуатації в період між державними технічними оглядами, які здійснюються у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ або забруднення ним навколишнього середовища, відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України "Про міліцію". Таким чином, відповідачем доведено законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підстави для задоволення позову відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов