Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/5686/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/5686/22 Суддя (судді) першої інстанції: Муранова-Лесів І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., за участю секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бєжанової А.В., представника відповідача 1 Семотюка Т.В., представника відповідача 2 Семотюка Т.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №4 Батальйону патрульної поліції м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Самсоненко Романа Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Поліцейського взводу №4 Батальйону патрульної поліції м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Самсоненко Романа Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати дії відповідача 1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними внаслідок чого скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 17.08.2022 серія БАР № 5767181, як незаконну, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2023 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2023та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні вказано, що відповідач рухався через м. Бориспіль в межах міської забудови і це позивачем не заперечується, а також підтверджується як відеозаписом, здійсненим працівниками поліції за допомогою приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008343) від 17.08.2022 так і відеозаписами, здійсненими самим позивачем 17.08.2022 та долученими до позовної заяви. Втім, це помилковий та неспроможний довод, оскільки, по-перше відповідач по справі взагалі не рухався, а стояв на місці і саме це підтверджується відеозаписами позивача, а по-друге, відеозаписи не доводять, що фіксація «правопорушення» відбулась саме в межах міської забудови, оскільки були відсутні відповідні дорожні знаки, які визначають межі цієї забудови для регулювання швидкості руху. Позивач вважає, що не має об`єктивного обов`язку орієнтуватися на ознаки для вибору обмеження швидкісного режиму, оскільки останні не передбачені чинними Правилами дорожнього руху, а отже є нікчемними. Крім того, позивач взагалі не зазначав, що рухався вулицею Київський Шлях, а лише вказав на те, де «проходив» розгляд адміністративної справи в своїх поясненнях. Позивач вважає, що суд першої інстанції не дослідив, чи були дотримані вимоги статей 245, 268 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем

1. В той же час, на думку позивача, відповідач 1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушив порядок його розгляду, оскільки не були враховані письмові пояснення позивача. Крім того, Постанова про адміністративне правопорушення була винесена (роздрукована) о 16.58 17.08.2022, а фіксація камерою TruCam відбулося майже о 16.50. Тобто у позивача фізично не могло бути часу для того, щоб вислухати поліцейського, ознайомитися з відеодоказами та ще й написати власноручно пояснення. Тобто мова йде про те, що ознайомлювання з відеодоказами поліцейських та написання пояснень позивач робив вже після винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про те, що позивач був позбавлений права не тільки на захист, а й на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення. В якості порушення судом першої інстанції норм процесуального права позивач покликається на те, що порушення процедури дослідження доказів, зокрема за відсутності його або його представника. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 06.09.2023. 01.09.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачі просять відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Щодо того, що позивач рухався поза межами населеного пункту, або взагалі не рухався, або рухався із дотриманням правил, відповідач вказують, що в судових засіданнях, суддя Муранова-Лесів І.В. неодноразово надавала позивачу можливість пояснити, якими правилами він керувався рухаючись через м. Бориспіль. В той же час, позивач кожного разу, або взагалі ухилявся від відповіді, або надавав відповіді які суперечили його попередній позиції. Так на першому судовому засіданні позивач зазначавав, що взагалі не знав де рухався, жодних орієнтирів, знаків не бачив, де його зупинили так само не знав. В той же час, матеріали справи, а саме пояснення надані самим позивачем таким відомостям суперечили, оскільки в них позивач самостійно зазначає адресу його зупинки та розгляду справи. Крім того, позивачем до суду було додано відеозапис, на якому останній здійснює рух від в`їзду до м. Бориспіль, проїжджає все місто Бориспіль та виїжджає з нього. Дійсно, у зв`язку із військовою агресією 24.02.2022 Росії проти України вказівні знаки 5.49, 5.50 були зняті з метою дезорієнтації ворога. Однак, на думку відповідачів, очевидно, що населений пункт не перестає існувати в реальності через відсутність на його межах знаків 5.49, 5.50. В той же час, позивач намагається запевнити суд, що рух який зафіксований на наданому відеозаписі здійснюється поза межами населеного пункту. Відповідачі вважають, що такі спроби позивача є нічім іншим, як з мотивів надмірного формалізму викривити об`єктивну реальність і фактичні дані. Щодо ймовірного порушення інспектором порядку розгляду справи через розгляд такої за 8 хвилин, на думку відповідачів позивач не надає жодних фактичних даних якими б такі твердження підтверджувались. Зокрема, формально зазначаючи про «фізичну неможливість» тим не менш, позивач не пояснює, чому саме це фізично неможливо. Крім того, матеріали справи, містять пояснення позивача в яких останній описує всю процедуру розгляду справи. Також, текст вказаних пояснень не містить жодних претензій позивача до процедури розгляду справи. Натомість, містить відомості про те, що позивачу роз`яснили його права, ознайомили з матеріалами справи, надали можливість написати пояснення. На думку відповідачів, такі відомості в своїй сукупності свідчать про дотримання інспекторами поліції процедури розгляду справи. Щодо тези апеляційної скарги, що суддя Муранова-Лесів І.В. грубо порушувала права позивача не даючи останньому можливості користуватись правовою допомогою, відповідачі вказують, що з самого першого судового засідання, адвокат позивача Бежанова Анна зазначалась позивачем як його адвокат. В той же час, фактично адвокат повноцінно приймала участь лише у першому судовому засіданні. Всі інші судові засідання, адвокат позивача, запізнювалась, хворіла, не могла вийти на зв`язок з технічних причин, перебувала на урочистих заходах, або просто не виходила на зв`язок. В той же час, суддя Муранова-Лесів І.В. в кожному судовому засіданні намагалась встановити, чи буде адвокат позивача приймати участь в судовому засіданні, на що позивач, не надавав прямої відповіді. Крім того, навіть в першому засідання, де адвокат позивача приймала участь, фактично її участь зводилась до формального підтримання тверджень позивача, без зазначення якоїсь власної аргументації чи окремої думки. В той же час, суддя Муранова-Лесів І.В. кілька разів переносила судові засідання за клопотаннями позивача через неможливість його адвоката бути присутньої в судовому засіданні. На останньому судовому засіданні, де судом досліджувались докази по справи, адвокат, за весь час судового засідання в режимі відео-конференції епізодично підключалась з невідомого приміщення з мобільного телефону, що очевидно не підходить для участі в судовому засіданні, тільки для того, щоб повідомити, що перебуває на якихось заходах, а тому, не може повноцінно приймати участь у справі. Відповідачі вважають, що такі відомості фактично спростовують тезу апеляційної скарги про начебто порушення суддю Мурановою-Лесів І.В. права позивача користуватись правовою допомогою. Щодо твердження позивача, щодо дослідження відеозапису наданого позивачем за його відсутності, відповідачі вважають, що така обставина не відповідає дійсності. Оскільки, під час судового засідання, через технічні складності у відтворенні відеозапису наданого позивачем, суддя Муранова-Лесів І.В. кілька разів оголошувала технічні перерви та здійснювала всі зі свого боку можливі дії за для повного та об`єктивного ознайомлення зі змістом відеозапису в тому числі й закликала технічний персонал суду, за для забезпечення коректного відтворення відеозапису, що все ж таки і було досягнуто. Відповідачі вважають, що твердження позивача, про те, що він пропонував прибути в зал судового засідання є безпідставними та очевидно декларативними, оскільки позивач брав участь в судовому засіданні в режимі відео-конференції перебуваючи в м. Харків і не міг прибути до зали судового засідання. В той же час, суддею Мурановою-Лесів І.В. пропонувались різні форми дослідження наданих позивачем відеозаписів, зокрема і дослідження кожного фрагменту окремо, із можливістю після перегляду, надавати позивачу пояснення, щодо переглянутого фрагменту відеозапису. Однак всі вони були позивачем відхилені. Відповідачі наголошують, що розгляд даної справи в суді першої інстанції відбувався майже рік, а засідання безліч раз відкладались за клопотаннями позивача. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено. В судове засідання, призначене на 06.09.2023 з`явився позивач в режимі відеоконференції, представник позивача та представник відповідачів. Позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, представник відповідачів заперечив проти такої. Позивач та його представник, та представник відповідачів надали пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейського роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Самсоненком Романом Вікторовичем 17.08.2022 щодо позивача ОСОБА_1 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАР № 5767181 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої відповідач 1, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що водій ОСОБА_4 17.08.2022 о 16:50:09 у м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 118, керуючи ТЗ (Hyundai Tucson д.н. НОМЕР_1 ), рухався зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив дозволену максимальну швидкістю на 24 км/год. Вимірювання швидкості проводилося на прилад TruCam № ТС008343, чим порушив п. 12.4 ПДР «Порушення швидкісного режиму в населених пунктах» (дозволена швидкість на більше 50 км/год). Відтак, на підставі ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Вважаючи вказані обставини недоведеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та були спростовані дослідженими доказами, а водій ОСОБА_1 перевищив встановлене обмеження швидкості більш ніж на 20 км/год. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. На виконання п. 1.3 Правил Дорожнього Руху (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За визначенням, що міститься у п. 1.10 ПДР автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій). Згідно з п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до підпункту «ґ» п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. Тобто, умовою дотримання правил швидкості руху у населеному пункті є обізнаність водія про те, що він здійсню рух за допомогою транспортного засобу саме у населеному пункті. Згідно ч. 1 ст. 122 КпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За визначенням, що міститься у п. 1.10 ПДР населений пункт - це забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52. Згідно з розділом 33 ПДР, знаки 5.49,5.51 "Початок населеного пункту" та 5.50, 5.52 "Кінець населеного пункту" є інформаційно-вказівними знаками. Знаки 5.49,5.51 указують на найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Відповідно до ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2798 цього Кодексу. Як не заперечується учасниками справи, порушення визначеного п. 12.4 ПДР обмеження швидкості руху встановлено відповідачем 1 за допомогою відповідного технічного засобу TruCAM LTI 20/20 ТС008343. Як не заперечується учасниками справи, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС008343 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. Також, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до загальної інформації первинний сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки виданий 26.12.2018, затверджений тип засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано за № UA.TR.001 241-18. Далі сертифікат відповідності отримано 09.01.2019, 23.12.2020. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/23892 від 03.11.2021, виданого ДП "Укрметртестстандарт" Мінекономрозвитку України, чинного до 03.11.2022, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCamLTI 20/20 № ТС008343 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +/-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Посилання позивача на недоведеність тієї обставини, що він рухався зі швидкістю 74 км/год у межах населеного пункту, а саме у м. Бориспіль по вулиці Київський Шлях, спростовуються матеріалами справи. Так, на фотокартці, здійсненій приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008343, відображені дата - 17.08.2022, час - 16:49:51, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_1 , швидкість, з якою рухався транспортний засіб 74 км/год, ліміт швидкості - 50 км/год, поміряна дистанція - 182,5 м. Крім того, місце - Київський Шлях,

118. Таким чином, матеріалами справи зафіксовано координати руху транспортного засобу, що підтверджує, що 17.08.2022 автомобіль з державним номером НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 км/год у м. Бориспіль Київської області. Тобто у населеному пункті, де рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності забудови уздовж вулиці Київський шлях в м. Борисполі Київської області, у тому числі у місці фіксації швидкості транспортного засобу, яким керував позивач, є беззаперечним та підтверджується наявними у справі доказами. Крім того, характер такої забудови, організація дорожнього руху в межах міста не залишають сумнівів, що позивач рухався та був зупинений в межах населеного пункту - міста Бориспіль Київської області. Колегія суддів вважає безпідставною тезу апеляційної скарги, що у водія не має об`єктивного обов`язку орієнтуватися на ознаки для вибору обмеження швидкісного режиму, оскільки учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР. Колегія суддів також відхиляє довід апеляційної скарги, що позивач не зазначав, що рухався вулицею Київський Шлях, а лише вказав на те, що у вказаному місці відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки як встановлено з наявного в матеріалах справи відеозапису, автомобіль з державним номером НОМЕР_1 здійснював рух по автомобільній дорозі. Колегія суддів звернула увагу, що на те, що в останньому абзаці арк. 7 оскаржуваного рішення суд вказав, що відповідач рухався через м. Бориспіль, втім, на думку колегії суддів, вказане є опискою, яку можливо виправити, керуючись приписами ст. 253 КАС України. Щодо доводів позивача про допущення порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Керуючись ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Дослідивши оскаржувану постанову, колегія суддів приходить до висновку, що така відповідає приписам ст. 283 КпАП України. Колегія суддів зважає на тезу апеляційної скарги щодо того, що місцем скоєння Керуючись пунктами 8 та 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За приписами ст. 222 КпАП України справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 10, 11 статті 121, частинами 1,2,3 статті 122 розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як встановлено вище, постановою інспектора УПП в Київській області Самсоненка Р.В. від 17.08.2023 о 16:58 на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України у виді штрафу в розмірі 340 грн. Як встановлено вище, відео-фіксація та відповідно рух транспортного засобу здійснено 17.08.2023 о 16:49. Учасниками справи не заперечується, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою. Доводи позивача щодо занадто короткого терміну розгляду справи про адміністративне правопорушення, на думку колегії суддів, є оціночними. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач написав пояснення. В даному поясненні також зазначено, що відповідач 1 роз`яснив позивачу права, суть допущеного порушення, також надав для огляду відео-фіксацію адміністративного правопорушення. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач 1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення дотримався вимог КпАП України. Відтак, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, що постанова за справою про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 5767181 від 17.08.2023 відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України, а позивач, рухаючись зі швидкістю 74 км/год по вул. Київський Шлях у м. Бориспіль порушив п. 12.4. ПДР, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 1 ст. 122 КПАП України. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, зокрема створення перешкод щодо отримання правової допомоги в суді першої інстанції та неналежного дослідження доказів, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частин 1-3 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частин 1 та 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Стаття 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через систему Електронний суд та до якої надано копію Звіту (Акт прийому-передачі) до Договору про надання правової допомоги від 18.08.2022 за підписом позивача та Бєжанової А.В . В подальшому від Бєжанової А.В. до суду першої інстанції надійшла 31.10.2022 копія клопотання про відкладення розгляду справи в судовому засіданні 01.11.2022. Як вбачається з протоколу судового засідання від 12.12.2022 та від 20.03.2023, 07.07.2023 позивач брав участь в таких особисто, в судовому засіданні 27.01.2023 та 03.05.2023, 24.05.2023, 27.07.2023 позивач та його представник Бєжанова А.В. приймали участь особисто. Колегія суддів зауважує, що, як вбачається з вказаних протоколів судових засідань, представник позивача брала участь у відповідних судових засіданнях, доказів її недопущення такі не містять. Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо ймовірного порушення його прав на захист з боку адвоката. Також, як вбачається з протоколів судових засідань від 27.07.2023 були досліджені докази за присутності позивача, його представника та представника відповідача. Відтак, колегія суддів у розгляді даної справи судом першої інстанції, не вбачає наявності порушення норм процесуального права, які можуть розцінені, як підстава для скасування такого. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов