Постанова 4854 № 400/1925/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1925/20 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря Алексєєвої Н. М. представника апелянта Кваши С. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" (далі ТДВ "Южная транспортная компания") звернулося до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.04.2020 р. №0000460501 про збільшення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за податковими зобов`язаннями на суму 699 087 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 349 543,50 грн. Підставами для задоволення заявлених вимог, позивач указав наявність правових наслідків для виникнення у нього права на податковий кредит з ПДВ. Такими наслідками на його думку є: фактичне (реальне) здійснення оподаткованих операцій та їх документальне підтвердження сукупністю юридично значимих первинних документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послу) у межах господарської діяльності. Пояснюючи обставини здійснення оподаткованих операцій з ТОВ "Юг-Топ", які не визнаються контролюючим органом, позивач указав, що для здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажним транспортом, ним було придбано у вказаного контрагента дизельне пальне. Виконання сторонами даного правочину, на його думку, підтверджується платіжними дорученнями щодо оплати товару, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними (далі - ТТН) на відпуск нафтопродуктів (нафти). Позивач заперечуючи проти звинувачень податкового органу, вважає, що, останній, протиправно ставить його право на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності контрагента, а також від висновку про відсутність, у останнього, основних фондів та кваліфікованого персоналу для підтвердження проведеної операції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в задоволенні позову ТДВ "Южная транспортная компания" відмовлено. На обґрунтування своєї позиції щодо відмови в позові, суд першої інстанції, із усіх зауважень, що викладені в акті перевірки про порушення позивачем та його контрагентом податкової дисципліни, використав лише одне, а саме: погодився з тим, що поставка нафтопродуктів, не відповідала умовам договору. Так, на думку суду, за умовами договору придбання нафтопродуктів, поставка товару мала здійснюватися за рахунок або транспортом позивача, який виступав в даному договорі Покупцем, а автотранспортом Продавця, лише за умови додаткового погодження. У той же час, як встановив суд, за змістом ТТН поставка була здійснена за рахунок Продавця, за відсутності додаткової угоди. Далі, в рішенні суду викладені підстави для відмови в позові, які були відсутні в акті перевірки і не враховувалися при прийнятті податкового повідомлення рішення. Суд поважав, що безтоварність господарської операції щодо придбання позивачем нафтопродуктів, підтверджується, в першу чергу тим, що первинні документи щодо транспортування, прийняття, обліку та реалізації нафтопродуктів від ТОВ "Юг-Топ" не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі-Інструкція). Пояснюючи свою позицію, суд першої інстанції звернув увагу, що предметом договору купівлі - продажу є специфічний товар - нафтопродукти, тому має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований наведеною Інструкцією. Водночас, як вважав суд, позивачем не було надано до суду документів первинного обліку, які б підтвердили фактичний рух нафтопродуктів від Постачальника до Покупця, зокрема, надані транспортні документи складені з порушеннями законодавчо встановлених вимог та/або не містять обов`язкову інформацію (щодо відповідальних осіб при транспортуванні, підписів водіїв тощо). До того ж, не надані оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства акти матеріально - відповідальної особи про прийняті нафтопродуктів, акти приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК (у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України). Узагальнюючи викладене, суд зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують отримання ним нафтопродуктів, саме від указаного контрагента, а тому фактичне здійснення господарської операції не доведено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим ТДВ "Южная транспортная компания", в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи апеляцію скаржник звертає увагу на помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин наведеної вище Інструкції, адже остання поширюється на підприємства, діяльність яких пов`язана із закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. На користь такої позиції, як заявляє скаржник, свідчить постанова Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №820/10211/15, в якій зазначено, що вимоги Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів (КВЕД: 50.50.0 торгівля; 60.24.0, 60.30, 61.10, 61.20.2 - транспортування; 63.12 - зберігання) на території України. Ураховуючи, що основний вид діяльності ТДВ "Южная транспортная компания" є вантажний автомобільний транспорт КВЕД 49.41, в обов`язок відповідальних осіб, на переконання скаржника, не входило складання актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК. Далі, скаржник не погоджується з доводами суду першої інстанції, що одним із критеріїв, який свідчить про безтоварність операції, це - відсутність в ТТН підписів водіїв. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що позивач не являється учасником транспортного процесу, пов`язаного з доставкою товару, придбаного за умовами договору купівлі - продажу нафтопродуктів. На його переконання, наявність в ТТН помилок чи неточностей, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичних рух активів або зміни у власному капіталі. За твердженням скаржника аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 р. №816/166/15-а та від 11.09.2018 р. №804/4787. Спростовуючи аргументи суду першої інстанції щодо обов`язку платника податку при придбанні нафтопродуктів отримати сертифікат відповідності товару, скаржник керувався постановою Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі №805/528/17- а, в якій зазначено, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення. У відзиві на апеляцію ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає про те, що доводи апеляції не є обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту. Зміст відзиву на апеляцію відтворює правову позицію суду першої інстанції, що викладена в судовому рішенні. Представник ТДВ "Южная транспортная компания" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. ГУ ДПС у Миколаївській області, виявивши бажання приймати участь у розгляді справи поза межами приміщення суду, за програмним забезпеченням «EasyCon», не забезпечило належний відеозв`язок. Наведене стало підставою для розгляду справи у відсутності представника відповідача. Обставини справи. Відповідно до КВЕД 49.41 та 52.21 основними видами діяльності ТДВ "Южная транспортная компания" є надання послуг перевезення вантажним автомобільним транспортом та допоміжне обслуговування вантажного транспорту. 20.02.2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТДВ "Южная транспортная компания" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р., податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючи органи, за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р. склало акт №14-29-05-01/38436360 (далі-акт перевірки). Згідно висновків акта позивачем порушені, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 699 087 грн. Таких висновків податковий орган дійшов, ураховуючи таке. На думку посадових осіб, що здійснювали податкову перевірку ТДВ "Южная транспортная компания" безпідставно відобразило в період червня - вересня 2017 р. складі податкового кредиту з ПДВ суму 699 087 грн, за операціями з ТОВ "Юг-Топ". Досліджуючи дані операції контролюючий орган встановив, що ТОВ "Юг-Топ" в період господарських взаємовідносин з ТДВ "Южная транспортная компания"перебувало на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Вид діяльності ТОВ "Юг-Топ" - КВЕД 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. До перевірки ТДВ "Южная транспортная компания" надало договір купівлі - продажу нафтопродуктів від 22.06.2017 р. №22/06/17, укладений з ТОВ "Юг-Топ". За умовами договору ТОВ "Юг-Топ" (Продавець) зобов`язано передати у власність ТДВ "Южная транспортная компания" (Покупець) нафтопродукти, а останній їх прийняти та оплатити. У договорі Сторони домовилися, що кількість товару визначається відповідно до видаткової накладної, якість товару повинна відповідати ГОСТУ, а при необхідності підтверджуватися паспортом якості, який видається виробником. Визначаючи умови поставки товару, сторони домовилися, що вона здійснюється за рахунок або транспортом Продавця. Поставка товару автотранспортом Продавця здійснюється за додатковим погодженням сторін. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до перевірки рахунки про оплату, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукти), видаткові накладні, податкові накладні (а.с.146-186). В бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ "Юг-Топ" відображені в картці рахунку 631 "Розрахунки в вітчизняними постачальниками. Отже, за період червня-вересня 2017 р. ТДВ "Южная транспортная компания" віднесла до податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Юг-Топ" 699 087 грн. Проводячи аналіз податкової звітності ТОВ "Юг-Топ" та інформації, наявної в ЄРПН відповідач встановив, що звітність з ПДВ ТОВ "Юг-Топ" надавало до контролюючого органу в травні, червні, липні та вересні 2017 р. Остання звітність по ПДВ - подана з прочерком. Підставами для висновку контролюючого органу про безтоварність операції щодо придбання позивачем палива у ТОВ "Юг-Топ", слугували наступні обставини: - анулювання 31.10.2018 р. у ТОВ "Юг-Топ" свідоцтва платника ПДВ з причин відсутності поставок та ненадання декларацій; - картка аналітично-інформаційної системи «суб`єкт фіктивного підприємництва» (АІС «СФП») дає підстави для висновку, що ТОВ Юг-Топ зареєстровано в органах держреєстрації з подальшою передачею у володіння; - ТОВ "Юг-Топ" не декларує об`єкти оподаткування, не відображає податковий кредит з отриманих послуг оренди складських приміщень, взаємовідносин зі сторонніми організаціями з отримання транспортних засобів для надання транспортних послуг на адресу контрагентів покупців; - звітність про фінансовий стан ТОВ Юг-Топ за 2017 р. не встановлює наявність основних фондів, а також технічної можливості для зберігання товарно матеріальних цінностей; - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 - ДФ) за 2 квартал 2017 р. свідчить, що кількість працюючих за трудовим договором склала 1 особу; - до перевірки не надані сертифікати відповідності, посвідчення якості або інші документи, які підтверджують якість походження придбаного товару. Висловлюючи зауваження щодо поставки ТОВ "Юг-Топ" товару на адресу ТДВ "Южная транспортная компанія", контролюючий орган заявив, що за даними ЄРПН відсутня інформація щодо надання ПП Укрпалетсистем на адресу ТОВ "Юг-Топ" послуг з перевезення вантажу. На підставі встановлених обставин ГУ ДПС у Миколаївської області прийняло податкове повідомлення рішення форми Р №00004620501, яким збільшило суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 048 630,50 грн, з яких за основним платежем 699 087 грн. та штрафними санкціями 349 543,50 грн. Первинним бухгалтерським документам та податковим накладним щодо використання ТДВ "Южная транспортная компания" в господарській діяльності придбаних нафтопродуктів, контролюючий орган оцінку не надавав, адже заперечував реальне виконання сторонами спірного договору. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Як мовилося вище, контролюючий орган звинувачує позивача в порушенні, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. Формування податкового кредиту позивачем здійснювалося за правилами Податкового кодексу України, в редакції 15.04.2017 р. За системним аналізом положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України можна зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно - правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання, витрачання коштів, товарно - матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам. Пункти 200.1.та 200.2 статті 200 унормовують, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з ТОВ "Юг-Топ", відсутністю об`єкту оподаткування при придбанні нафтопродуктів. Суд першої інстанції, не погоджуючись з висновками контролюючого органу про те, що негативна податкова історія контрагента позивача, свідчить про здійснення господарських операцій лише про людське око, правомірно зазначив про існування принципу персональної відповідальності платника податку. Так, суд обґрунтовано став на позицію позивача, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, на думку суду першої інстанції, якщо контрагент не подає податкову звітність, не декларує об`єкти оподаткування, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. При цьому, суд доречно застосував до вирішення цього спору рішення Європейського суду з прав людини у справах Булвес АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. Варто відзначити, що контролюючий орган з цим погодився і рішення суду в даній частині не оскаржував. За таких умов, не входить в межи апеляційного розгляду дослідження обставин щодо можливості ТОВ "Юг-Топ", у зв`язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виконати умови договору поставки нафтопродуктів. Поряд з цим, суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу, що умови поставки нафтопродуктів, визначені сторонами в договорі №22/06/17 від 22.06.2017 р. не були дотримані і дану обставину поважав як таку, що свідчить про безтоварність операції. На думку суду, поставка товару мала здійснюватися за рахунок або транспортом позивача, який виступав в даному договорі Покупцем, а автотранспортом Продавця поставка можлива, лише за умови додаткового погодження. У той же час, поставка була здійснена за рахунок Продавця та за відсутності додаткової угоди. Досліджуючи наведене, колегія суддів встановила, що згідно змісту ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукти) ТОВ "Юг-Топ" є замовником, ТДВ "Южная транспортная компания" має статус вантажоодержувача, автопідприємство ПП "Укрпалетсистема" здійснювало перевезення. Контролюючий орган, заперечуючи проти здійснення такої поставки, зауважував, що в базі даних ЄРПН відсутня інформація щодо надання авто перевізником послуг з перевезення вантажу. Колегія суддів ретельно проаналізувавши умови поставки за договором №22/06/17 від 22.06.2017 р. (п.4.2,4.3) встановила, що сторони домовилися, що поставка товару буде здійснюватися за рахунок або транспортом Продавця, але якщо Продавець буде здійснювати поставку своїм транспортом, то необхідно додаткове погодження. Як наведене вище, Продавець здійснив поставку за свій рахунок, замовивши відповідну послугу, що свідчить про відсутність складання додаткової угоди. За таких обставин, слід вважати, що суд першої інстанції помилково розтлумачив умови поставки і навів інші, ніж перевіряючи особи, аргументи щодо порушення умов поставки товару. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи зауваження ГУ ДПС у Миколаївській області про відсутність інформації в ЄРПН про надання послуг ПП "Укрпалетсистема" на адресу ТОВ "Юг-Топ", відповідає таке. По - перше, контролюючий орган не дослідив чи є постачальник послуг ПП "Укрпалетсистема" платником ПДВ, адже особа, яка не є зареєстрованим платником ПДВ, не має права на нарахування податку та складання податкових накладних, а отримувач послуг на формування податкового кредиту. У даному випадку, такий обов`язок покладається саме на суб`єкта владних повноважень, який повинен довести правомірність свого рішення. Переходячи до дослідження іншої частини рішення, де суд, вийшовши за межи обставин, встановлених актом перевірки, встановив нові обставини, а саме обов`язок позивача здійснювати транспортування та облік нафти відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Так, на думку суду, в порушення наведеної Інструкції, в ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) відсутні підписи водіїв, не надані до суду акти приймання продукції за якістю за формою №14-НК. Слушно зауважити, що в акті перевірки жодним чином не згадується про обов`язок платника податків використовувати при виконання договору на поставку нафти Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а також складати акти приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК (у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України). Окрім того, акт перевірки не містить претензій щодо відсутності в ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) підписів водіїв. Підставами для висновку, що суд не може у своєму рішенні посилатися на обставини та докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, є, на думку суду апеляційної інстанції, таке. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Важливо, що паралельно з принципом рівності у судовому процесі гарантується і принцип змагальності. Так, відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У пункті 30 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття рішення як належного і самими сторонами, і громадськістю. Однією з найважливіших особливостей адміністративного процесу є те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України). Зазначена нерівність суб`єкта владних повноважень як учасника судового процесу відповідає як критерію доцільності, так і конституційності. Також є проявом нерівності та обставина, що вихід за межі позову можливий тільки коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у сфері публічно - правових відносин, також на думку колегії суддів направлений не на захист державного органу, а на захист прав та свобод фізичних або юридичних осіб, яких стосується правовий акт, що став предметом судового розгляду. Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів вважає, що залишилося невирішеним питання чи є правомірним зауваження контролюючого органу про обов`язок Покупця при придбання нафтопродуктів мати сертифікати відповідності або паспорти якості. Вивчаючи це питання, колегія суддів установила, що відповідно до умов пункту 2.2 договору поставки №22/06-17, якість товару повинна відповідати ГОСТУ, а при необхідності підтверджується паспортом якості, який видається виробником. Іншими словами, сторони договору не передбачили такої обов`язкової вимоги, як паспорт якості. Далі, якщо підтримуватися позиції контролюючого органу, що викладена в акті перевірки, про відсутність підстав для застосування правил ведення бухгалтерського обліку, встановленого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, то є підстави для висновку, що мати паспорт якості це право платника податків, а не його обов`язок. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №805/2030/16-а, у постанові від 13.11.2018 р. у справі №805/528/17-а такі документи не є первинними у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Скаржник, у своїй апеляції наводить висновки, зроблені Верховним Судом в постанові від 05.03.2019 року у справі №820/10211/15, які підтверджують відсутність у нього обов`язку вести бухгалтерський облік господарських операцій за Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Проте, суд апеляційної інстанції не уважає за потрібне досліджувати даний довід, адже, він не був покладений в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стаття 317 КАС України встановлює, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На думку колегії суддів, порушення принципу змагальності сторін, диспозитивності, призвело до неправильного вирішення справи та як наслідок до скасування судового рішення. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ "Южная транспортная компания" за подачу позову сплатило судовий збір в сумі 15 729,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1975 від 06.05.2020 року (т.1 а.с.1), за подачу апеляційної скарги позивачем сплачено 23 595 грн. (платіжне доручення №2754 від 26.11.2020 року (т.2 а.с.125)). Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 39 324,47 грн. належить стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь позивача. Керуючись статтями 308, 310, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення нове рішення про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.04.2020 р. №0000460501 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 699 087 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 349 543,50 грн. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код за ЄДРПОУ 44104027) 39 324 (тридцять дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 47 коп. на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" (код за ЄДРПОУ 38436360), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 23.04.2021 року.