Постанова 4851 № 520/9999/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 р.Справа № 520/9999/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.10.20 року по справі № 520/9999/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 27.04.2020 №85 о/с в частині звільнення за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів); - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника УФЗБО Головного управління Національної поліції в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 16685,79 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.11.2016 року №430 о/с позивача, державного службовця, переведено на посаду начальника фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом Національної поліції України від 16.03.2020 №216 скорочено посаду начальника фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Харківській області. Позивачу 25.03.2020 направлено лист №2179/119/01/12-2020, яким повідомлено про скорочення посади, яку він обіймав та повідомлено про наступне звільнення з підстав, передбачених п.1. ст. 87 Закону України «Про державну службу», тобто через скорочення чисельності або штату. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 27.04.2020 №85 о/с звільнено позивача за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів). У зв`язку з відсутністю позивача на роботі, листом від 27.04.2020 повідомлено, що 27.04.2020 наказом звільнено відповідно до п. 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців) ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. У зв`язку з цим, необхідно прибути до УКЗ ГУНП для отримання трудової книжки та інших документів при звільненні. Не погоджуючись з вказаним вище наказом, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Як визначено у ч. 1 ст. 1 вказаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. За змістом ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України. З матеріалів справи слідує, що позивач не проходив службу на посадах у поліції та не мав спеціального звання поліції, тобто не був поліцейським, а отже Закон України «Про Національну поліцію» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. Положеннями ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.3); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6). Посада начальника УФЗБО Головного управління Національної поліції в Харківській області - головного бухгалтера, з якої звільнено позивача, у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Головному управлінні Національної поліції в Харківській області). У частині першій статті 83 Закону України "Про державну службу" №889-VIII наведені підстави припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади". Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області, державна служба ОСОБА_1 припинилася за ініціативою суб`єкта призначення, що відповідає пункту1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Наказом Національної поліції України від 16.003.2020 №216 скорочено посаду державної служби - начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області - головного бухгалтера. Частиною 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2020 ОСОБА_1 було направлено лист № 2179/119/01/12-2020, яким попереджено про наступне звільнення, на адресу, яку було зазначено позивачем у своїй анкеті: адреса місця проживання: АДРЕСА_1 . 26.03.20 вказане поштове повідомлення було опущено в поштову скриньку за зазначеною вище адресою, про що свідчить копія листа, фіскальний чек №215600426655 від 25.03.20 та повідомлення про вручення поштового відправлення №6100257182459 (а.с.48 та 48 зі звороту). Згідно частини 4 статті 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Таким чином, лист-повідомлення від 25.03.2020 № 2179/119/01/12-2020 доведено до відома позивача 30.03.2020. Положення частин 2-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" визначають, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом. Але після внесення змін в ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, а тому дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин. Так, частиною 4 ст. 40 КЗпП України визначено, що особливості застосування до окремих категорій працівників положень статей 42. 42'1. частин першої, другої і третьої статті 492 цього Кодексу встановлюються законом, що регулює їхній статус. (Зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019). Отже, Закон України «Про державну службу» і є законом, що регулює статус державних службовців, статус, який мав позивач, займаючи посаду в державному органі. З аналізу викладеного слідує, що на час виникнення спірних правовідносин, обов`язок запропонувати усі вакантні посади фактично законодавчо скасовано внесенням змін у Закон України «Про державну службу» Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 141)1-2030 № 440-ІХ та встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Таким чином, судова колегія вважає, що при звільненні державного службовця, ОСОБА_2 , ГУНП в харківській області дотримано приписи законодавства, що регулюють питання звільнення державних службовців з державної служби. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року по справі № 520/9999/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 23.04.2021 року