Постанова 4851 № 520/15042/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 р.Справа № 520/15042/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 22.02.21 року по справі № 520/15042/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради, в якому просив суд першої інстанції: - визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , позивачу, щорічну до 5 травня інвалідам війни виплату пазової грошової допомоги за 2020 рік у розмірах: інвалідам війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , позивачу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , щорічну до 5 травня інвалідам війни виплату разової грошової допомоги за 2020 рік у розмірах: інвалідам війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551 -XII від 22.10.1993 року, за вирахуванням раніше сплаченої суми у розмірі 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн., а саме (розмір мінімальної станом на 01.01.2020 року 1638 (одна тисяча шістсот тридцять ) грн. х 7 - 11466 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. - 3160 тисячі сто шістдесят) грн. = 8306 (вісім тисяч триста) грн.) вісім тисяч триста шість грн. В обґрунтування вимог позову зазначив, що отримав виплату до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж визначено законодавством, а саме: у розмірі 3160 грн. Вважає протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області в частині відмови донарахувати та виплатити йому щорічну до 5 травня інвалідам війни виплату разової грошової допомоги за 2020 рік у розмірах: інвалідам війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради (вул. 1 Травня, буд. 6, м. Куп`янськ, Харківська область,63701, код ЄДРПОУ 03196570) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року за справою №520/15042/2020 про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 року (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ) та про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закон №3551-ХІІ та про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які Харківський окружний адміністративний суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), як належних відповідачів - Міністерство фінансів України, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство у справах ветеранів України, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Вказує, що при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011. Посилається на правові позиції Європейського суду з прав людини в обґрунтування своєї позиції. Зазначає, що в порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ІХ, яким затверджений «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік» (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 436-ІХ від 14.01.2020 року. № 553-ІХ від 13.04.2020 року). Посилається, що рішення суду, яким відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити вказану допомогу не може бути виконано відповідачем, оскільки відсутній механізм нарахування. Вказує, що враховуючи те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, вказаної допомоги, Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради не має правових підстав та фінансової спроможності для виплати грошової допомоги в розмірах, які не визначені Постановою №112. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до ст.304 КАС України. Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , - є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має 1 категорію, про що свідчить відповідне посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 24.04.2019 року (а.с. 17). Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області та є особою, якій встановлено 3 групу інвалідності. Позивач отримав допомогу до 05 травня в розмірі - 3160 грн., що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради № 5163-16/03 від 09.10.2020 року (а.с. 18). 23.09.2020 р. ОСОБА_1 звернувся у порядку вжиття заходів досудового врегулювання спору із заявою (реєстраційний № Б-292-3) до Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області про перерахунок та виплату йому відповідно до ст.13 Закону №3551-XII від 22.10.1993 року разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, за вирахуванням раніше сплаченої суми у розмірі 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн. Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради листом № 5163-16/03 від 09.10.2020 року відмовило ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"". В цьому ж листі відповідач, як на підставу своєї відмови у виплаті в розмірі, згідно Закону щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, також посилався на відсутність бюджетних призначень та асигнувань (а.с. 20). Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , позивачу, щорічну до 5 травня інвалідам війни виплату пазової грошової допомоги за 2020 рік, звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ст.13 Закону №3551-XII. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, спірним питанням у даній справі є розмір грошової допомоги до 5 травня, яку позивач повинен був отримати у 2020 році. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною другою ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII. 01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком». Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XIIвикладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи здійснюється у розмірі - 3160 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 13 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова КМУ №112. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13 січня 2021 року по справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), остання зазначила, що виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову КМУ №112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 07.04.2021 року по справі №200/4287/20-а. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у 2020 року разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 03196570) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги про те, що з огляду на те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, разової грошової допомоги до 5 травня, Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради не має правових підстав для виплати грошової допомоги в розмірах, які не визначені Постановою КМУ №112, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна була виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) як належних відповідачів, Міністерство фінансів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство у справах ветеранів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки в спірних правовідносинах Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради є органом, який уособлює державу щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни. Отже, Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради є належним відповідачем по справі і відсутня необхідність у залучення зазначених скаржником органів, в якості відповідачів та третіх осіб у даній справі. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, то колегія суддів відхиляє посилання скаржника на вказане рішення Конституційного Суду України, оскільки в межах даної справи правове значення має наведене вже вище рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020. Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в певних його рішеннях, в обґрунтування своєї позиції, то колегія суддів зазначає, що по - перше дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не протирічить вказаним рішенням суду, а по - друге це жодним чином не спростовує протиправність бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Куп`янської міської ради Харківської області в частині відмови донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 13 Закону № 3551-ХІІ. Крім того, щодо посилання скаржника про те, що в порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ. яким затверджений «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік» , то колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи по суті. Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних призначень для виплати грошової допомоги у розмірах, що передбачено Законом №3551-ХІІ, а також посилання на те, що рішення суду першої, яким відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити вказану допомогу не може бути виконано відповідачем, оскільки відсутній механізм нарахування, то колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетних призначень у державних органів для виконання своїх зобов`язань щодо виплати соціальних допомог громадянам, або відсутність певного механізму для нарахування та виплати таких допомог не може виправдовувати ці органи у невиконанні ними таких зобов`язань. Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 по справі № 520/15042/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 23.04.2021 року