Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3000/21

Справа № 161/3000/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/521/21 Категорія: 84 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо оцінки майна, оскарження результатів визначення вартості оцінки майна за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із зазначеною скаргою, у якій просив суд визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С., пов`язані з оцінкою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначеною за результатами звіту про оцінку майна нежитлового приміщення (1 поверх) загальною площею 144,9 кв. м, №№ з 237-1 по 237-7 та з 238-1 по 238-7, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати недійсним та скувати звіт про ринкову вартість від 11 січня 2021 року, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінка преміум стандарт» (далі - ТОВ «Оцінка преміум стандарт») про оцінку майна: нежитлового приміщення (1 поверх) загальною площею 144,9 кв. м, №№ з 237-1 по 237-7 та з 238-1 по 238-7, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про повернення скарги заявнику без розгляду є помилковими та не узгоджуються із нормами процесуального права, оскільки суд повертаючи скаргу заявнику не звернув уваги на те, що вимоги ч. 1 ст. 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі. Вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин 1 або другої вказаної статті, а тому скаржник не зобов`язаний надсилати копії скарги іншим учасникам справи та надавати докази надсилання. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув заявнику ОСОБА_1 без розгляду його скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», вважаючи оскаржувану ухвалу правильною , просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 23 квітня 2021 року - дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу першої інстанції суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України, оскільки до неї не додано доказів її надіслання (надання) заявником боржнику та державному виконавцю, а тому вважав, що вона на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України підлягає поверненню заявнику ОСОБА_1 без розгляду. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно із ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20. Проте, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги ч. 2 ст. 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 183 ЦПК України, яка не регулює спірні правовідносини, що стало наслідком порушення прав ОСОБА_1 при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Отже, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що зазначену ухвалу суду необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2021 року у цій справі скасувати. Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо оцінки майна, оскарження результатів визначення вартості оцінки майна направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: