Постанова 4806 № 308/10035/20

Справа № 308/10035/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.04.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника адвоката Романенка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/1025/20, за апеляційною скаргою захисника адвоката Романенка О.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 11. 2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №299822 від 23. 09. 2020 та постанови судді від 20. 11. 2020 вбачається, що 23. 09. 2020 о 15 год. 10 хв. в м. Ужгороді по вул. Підградській, 38, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота» НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що невідповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник адвокат Романенко О.І. просить постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 11. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з`ясування фактичних обставин справи. Стверджує, що всупереч наведеним у протоколі даним, ОСОБА_1 не керував автомобілем, а знаходився біля автомобіля, на автомийці «Авкалюкс» по вул. Підградській, 27 в м. Ужгороді, жодних правил дорожнього руху не порушував, в цей час під`їхав патрульний автомобіль поліції, звідки вийшли працівники поліції та попросили -2- пред`явити документи, після виконання цієї вимоги, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, від чого відмовився з посиланням на те, що не являється суб`єктом даного правопорушення особою, яка керує транспортним засобом, оскільки транспортний засіб не рухався і водій у ньому не знаходився. Захисник також вказує на те, що свідки, яких знайшли на місці працівники поліції підтвердили те, що їх просили підтвердити поліцейські, вказані особи не були свідками події та спілкування з працівниками поліції. Про поверховий розгляд справи судом на його думку свідчить і те, що суд не оглянув відеозапис долучений до матеріалів справи, який також не містить даних про керування транспортним засобом. Також вказує на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутні відомості про час і суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, також не зазначений час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, номер та назву портативного відеореєстратора. Окрім того, долучений до протоколу відеозапис з нагрудної камери поліцейського викладений фрагментами і не є безперервним, тому не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. В доповненні до апеляційної скарги захисник Романенко О.І. зазначає проте, що згідно долученого письмового пояснення ОСОБА_1 , останній 23. 09. 2020 випив після обіду у зв`язку із минулим днем народження 150 г. горілки зі своїми знайомими та вирішив пішки піти відпочивати у парк «Підзамковий», автомобіль залишався на території автомийки «Аквалюкс», коли він повернувся до автомобіля за гаманцем, поблизу автомобіля його зупинили працівники поліції, помітивши що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння стали наполягати на проходженні огляду, однак він відмовився, в тому числі в присутності свідків, оскільки не хотів проходити огляду ні на автомийці, ні в наркодиспансері, оскільки не керував автомобілем та є пішоходом. Захисник звертає увагу і на те, що ОСОБА_3 саме о 15 год. 10 хв. 23. 09. 2020 по вул. Підградській, 38 не керував транспортним засобом, оскільки не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, судову кореспонденцію отримував, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того апеляційний суд приймає до уваги те, що на розгляді клопотання присутній захисник адвокат Романенко О.І., який погодився розглянути справу про адміністративне правопрушення у відсутності ОСОБА_4 , який обізнаний про час та місце судового розгляду. Заслухавши пояснення захисника адвоката Романенка О.І., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. -3- Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП , передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, ОСОБА_1 23. 09. 2020 о 15 год. 10 хв. в м. Ужгороді про вул. Підградській, 38, керував автомобілем «Тойота» НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що невідповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. -4- Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №299822 від 23. 09. 2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 23. 09. 2020, які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння, як за допомогою приладу «Драгер», так і в лікаря-нарколога; належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 №743133 від 23. 09. 2020, відповідно до якої 23. 09. 2020 о 14 год. 50 хв. ОСОБА_1 в м. Ужгороді по вул. Підградській, 36, керуючи транспортним засобом, перевозив дитину семирічного віку, без використання засобів, що дають змогу пристебнути дитину, чим порушив п. п. 21.11 «б» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 10 ст.1 21 КУпАП, даними відеозаписів з нагрудних камер поліцейських. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, за наявності підстав не довіряти технічним приладам, наявним у працівників поліції. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Закарпатській області Гречин В. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09. 11. 2015. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. -5- Доводи апеляційної скарги захисника Романенка О.І., з урахуванням внесених доповнень, про те, що ОСОБА_1 не являється суб`єктом даного правопорушення, оскільки за встановлених у протоколі обставин не керував транспортним засобом, а знаходився поруч, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. При цьому, враховується те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за встановлених у складеному протоколі обставин, суд апеляційної інстанції також приймає до уваги те, що відносно ОСОБА_1 працівником поліції також була винесена постанова про застосування щодо нього адміністративного стягнення за ч. 10 ст. 121 КУпАП за фактом керування ОСОБА_1 транспортним засобом, обладнаному засобами пасивної безпеки, без використання яких, перевозив дитину семирічного віку. Допитані з цього приводу співробітники УПП в Закарпатській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що 23. 09. 2020 о 14 год. 50 хв. в м. Ужгороді по вул. Підградській, 36, під час несення служби ними було виявлено водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем « Тойота» НОМЕР_1 , в якому знаходилися двоє малолітніх дітей, які не були пристебнуті в кріслі. Вказані обставини були виявлені, оскільки на автомобілі були відкриті вікна. Після зупинки та перевірки документів, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №743133 від 23. 09. 2020 за ч. 10 ст. 121 КУпАП, відносно водія ОСОБА_1 , саме за те, що вказана особа перевозив дитину 7-ми років у т/з «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_1 , обладнаному засобами пасків безпеки без спеціальних засобів що дають змогу пристебнути дитину. Окрім того, працівник поліції ОСОБА_9 зазначив, що ним під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка що не відповідає обстановці, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у лікаря нарколога, на, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився, про що було складено відповідний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом керування ним транспортним засобом 23. 09. 2020 о 14 год. 50 хв. з порушенням п. п. 21.11 «б» Правил дорожнього руху України, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Апеляційний суд оглянув відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. -6- Не вбачає суд апеляційної інстанції і підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18. 12. 2018, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про незаконність постанови судді і підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими, немає, позаяк доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо. Твердження захисника про відсутність свідків на місці зупинки транспортного засобу, та їх присутність тільки під час відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки свідки, зазначені у протоколі та їх письмові пояснення долучено до матеріалів справи. Разом з тим, апеляційний суд констатує, що згідно оглянутого відеозапису встановлено, що під час фіксування відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. З наведених вище норм, чинний закон передбачає, що саме у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Однак, не передбачає присутність свідків при зупинці транспортного засобу. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду, ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті, як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин події та такий висновок не спростовують. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Романенка І.О. з урахуванням внесених до неї доповнень, задоволенню не підлягає. -7- При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу захисника адвоката Романенка І.О. з доповненнями до неї залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 11. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ,- без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: