Постанова 4824 № 753/22191/20

справа № 753/22191/20 головуючий у суді І інстанції Камаревцева Л.В. провадження № 22-ц/824/6001/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 травня 2019 року, в якій представник позивача АТ КБ "Приватбанк" просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 172 969,80 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2594,55 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 травня 2019 року відповідач підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої відповідач отримав преміальну картку з кредитним лімітом 200 000 грн. Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 172 969,80 грн та судові витрати 2594,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості майновий стан та трудову діяльність. Даних про те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкції, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено. Вказує, що позивачем надано інформацію про види його карток, але дана табличка містить інформацію про вісім різновидів таких карток та жодної вказівки про вид картки яка була надана відповідачу. Також вказує, що у позовній заяві та рішенні суду відсутні будь-які вказівки, за якою саме карткою рахується заборгованість у відповідача, яка була ним використана, яка сума кредитного ліміту. Вважає, що встановити будь-які відомості про рахунок, за яким надана виписка є не можливим, оскільки перша операція в даній виписці датована 04 лютого 2019 року, а остання 01 вересня 2020 року в той час коли позивач вказує, що укладення кредитного договору відбулося 11 травня 2019 року. 13 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача АТ КБ "Приватбанк" - Гордієнко В.А., яка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування вказує, що посилання відповідача на те, що між ним та позивачем не було укладено кредитний договір є безпідставними, оскільки укладення кредитного договору між сторонами підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг; паспорту споживчого кредиту; умов та правил надання банківських послуг; тарифів. Також вказує, що відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить всі відповідні умови надання кредиту. Стосовно посилання відповідача на те, що він не отримував кредитної картки, а також не користувався кредитними коштами зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг від 11 травня 2019 року банком видано, а відповідачем отримано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка в подальшому була пере випущена, про що в матеріалах справи міститься довідка про надані кредитні картки. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 172 969,80 грн суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем обставин справи щодо наявності у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором б/н від 11 травня 2019 року на умовах та розмірах, якими обґрунтовано позовні вимоги в частині вимог, що стосуються стягнення суми основного боргу. В частині відмови у задоволенні позову оскаржуване рішення ні позивачем ні відповідачем не оскаржується та не є предметом перевірки. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем підстав для стягнення основної суми заборгованості ураховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11 травня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк. Доводи апеляційної скарги не містять обставин, що спростовують факт підписання відповідачем указаної анкети-заяви. На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову надано у суд першої інстанції виписку по рахунку за договором станом на 06 листопада 2020 року (а.с. 13-18), яка відповідачем не спростована та є належним доказом, що підтверджує наявність боргу та його розмір. Такого ж висновку про те, що виписка по рахунку є належним доказом розміру заборгованості, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18. Таким чином, вимоги позову щодо стягнення 172 969,80 грн заборгованості за тілом кредиту є доведеними належними доказами, не спростованими відповідачем, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стягнувши із відповідача вказану суму заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував кредитної картки, а також не користувався кредитними коштами колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні докази протилежного, а саме довідка про надані кредитні картки (а.с. 19-20) та виписка по рахунку, що підтверджує сам факт використання і повернення грошових коштів.. Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені права відповідача на подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач скористався правом на апеляційне оскарження, у апеляційній скарзі виклав свої доводи, відтак його право на доступ до правосуддя дотримано. Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач довів, що відповідачеві була видана кредитна картка, що він використовував кредитні кошти, що підтверджено поданими позивачем доказами, а саме заявою ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погашав кредит. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині щодо стягнення заборгованості у сумі 172969,80 грн ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба