Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/34/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/34/21Головуючий у 1-й інстанції Делікатна Л.В. Провадження № 33/817/213/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. з участю захисника - адвоката Василишина К. В., розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , інкасатора АТ КБ ПриватБанк, В С Т А Н О В И В: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого за відсутності в матеріалах справи належних доказів дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Проте в порушення даних вимог у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано характеру його дій щодо ухилення від огляду. При цьому посилається на відеозапис з нагрудних камер поліцейських №20201230073103000663, з якого вбачається, що працівник поліції в присутності двох свідків пропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, на що він просив зачекати з відповідним оглядом. В подальшому патрульним повідомлено, що водій своєю поведінкою ухиляється від проведення огляду. Після того, як свідки покинули місце зупинки транспортного засобу та попрямували до службового автомобіля поліцейських, йому було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, однак патрульний, не надаючи можливості відповісти, відразу констатував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наголошує на тому, що події, які відображені на вищенаведеному відеозаписі, узгоджуються із наданими в суді першої інстанції поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що не пригадують факту пропозиції водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. А тому звертає увагу суду на те, що письмові пояснення даних свідків, які містяться в матеріалах справи, не можуть вважатися належними доказами притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні вказали на обставини, відмінні від викладеного тексту. Зазначає, що у суді вказані свідки стверджували, що пояснення ними писались не власноручно. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце її розгляду, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подав. Його захисник - адвокат Василишин К. В. заявив клопотання про розгляд справи у відсутності його підзахисного. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Василишина К. В., який просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених в ній підстав, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог Конституції України та ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 30 грудня 2020 року о 01 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Руська керував транспортним засобом «Mercedes Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нечітка вимова, нестійка хода та поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» ARBF-0422 (повірка дійсна до 15 жовтня 2021 року) та огляду в найближчому медичному закладі категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №784328 від 30 грудня 2020 року, складеної інспектором взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Сеньків Н. А., 30 грудня 2020 року о 01 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Руська водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час коли права смуга була вільна, чим порушив вимоги п. 11.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного спяніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння. В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 3 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нечітка вимова, нестійка ході, поведінка, що не відповідає обстановці, тобто ті, які зазначені в п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Проте даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав. Зокрема, як вбачається із відеозапису із нагрудних камер поліцейських, працівники поліції, виявивши у ОСОБА_4 ознаки алкогольного спяніння, запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного спяніння як на місці зупинки, так і в найближчому медичному закладі, на що останній не дав ствердної відповіді, що працівники поліції розцінили як відмову від проходження огляду, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим поліцейськими відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №038830 від 30 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає. Так, будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться. Вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також доведена і письмовими показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу - газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» ARBF-0422 (повірка дійсна до 15 жовтня 2021 року) та в медичному закладі, від чого останній відмовився в категоричній формі. Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть вважатися належними доказами притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні вказали на обставини, відмінні від викладеного тексту, спростовуються поясненнями, наданими ними в суді першої інстанції. Так, свідок ОСОБА_3 вказала, що в її присутності та присутності свідка ОСОБА_2 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився від огляду, а свідок ОСОБА_2 пояснив, що точно не пригадує, чи пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, однак свої пояснення від 30 грудня 2020 року підтримує в повному обсязі. Крім цього, відомості, які зазначені у письмових поясненнях вищевказаних свідків, підтверджуються і відеозаписами, долученими до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в присутності вищезазначених свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного спяніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, а також відеоматеріали у їх сукупності, якими і обґрунтував свої висновки. Тому, на думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями свідків, так і з матеріалами справи. Твердження апелянта про те, що у суді першої інстанції свідки стверджували, що пояснення ними писались не власноручно, не беруться до уваги з огляду на те, що вказані вище письмові пояснення свідків прочитані ними та підписані особисто, і сумнівів не викликають. Таким чином, приходжу до остаточного висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено суддею з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2021 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 22 березня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - без змін. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Г. І. Коструба