Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/17529/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 21 квітня 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/17529/16-ц Номер провадження: 22-ц/819/723/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Кузнєцової О.А. секретар: Плохотніченко А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , адвокат Бабіч О.П. представник Міністерства юстиції України Шаповал Ю.Є., представник ДП «Херсонський слідчий ізолятор» - Жиляєва В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Бабіч Олександр Павлович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Майдан С.І., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Херсонського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Херсонської міської ради, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У грудні 2016 року позивачі звернулися до суду із позовом, обгрунтовуючи його тим, що на підставі ордеру №10 від 30.04.2009 року, виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради згідно рішення №198 від 21.04.2009 року, їм, у складі сім`ї: заявник ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_2 , донька ОСОБА_4 , було надано право на зайняття житлового приміщення жилою площею 36,7 кв.м., загальною площею 60 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу №2 від 09.07.1997 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №318 від 19.08.1997 року, ОСОБА_1 перебуває у пільговій черзі з правом позачергового отримання житла за №12. На підставі наказу ДПтСУ від 09.12.2009 року №50о/с, ОСОБА_1 звільнено з ДКВС України за п.65 «А» (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, календарна вислуга років становить 23 роки 09 місяців 28 днів. Ухваленим рішенням житлово-побутової комісії Херсонського слідчого ізолятора УДПС України в Херсонській області (протокол №9) від 07.12.2015 року не заперечено проти виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , у якій разом з родиною проживає ОСОБА_1 та про звернення до ДПтС України щодо подальшого вирішення питання по суті, та погодження вказаного протоколу. 26.02.2016 року на адресу голови Центральної житлово-побутової комісії ДПС України було направлено пакет документів щодо виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , однак відповіді не отримано. Згідно повідомлення департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2787,10 кв.м., обліковується на балансі департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Оскільки, позивачі постійно проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , іншого житла не мають, не використали свого права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду та мають право на безоплатну приватизацію вказаної квартири, з огляду на те, що відповідачі всупереч вимог закону не передали квартиру до комунальної власності, дана обставина позбавляє позивачів законного права на приватизацію. Посилаючись на наведене, враховуючи заяву про зміну предмету позову, остаточно просили зобов`язати Міністерство юстиції України звернутися до Херсонської міської ради з клопотанням про виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових та прийняття її на баланс департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачі не зверталися з питанням про виключення квартири зі статусу службової до органу, в оперативному управлінні якого це житло перебуває. Міністерство юстиції України є власником спірної квартири і має право на власний розсуд розпоряджатися нею і виключення статусу квартири з числа службових є правом, а не обов`язком установи, і за відсутності такої згоди Мінюсту відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Бабіч О.П., подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачі тривалий час проживають у вказаній квартирі та мають право постійного користування нею і не можуть бути виселені без надання їм іншого житла, що є підставою для виключення квартири з числа службових. Також необґрунтованим є висновок суду про необхідність окремого звернення з питання виключення квартири із статусу службової до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, оскільки Міністерство юстиції є правонаступником ДУ Херсонський слідчій ізолятор УДПтС України в Херсонській області і до нього перейшли всі права та обов`язки попереднього власника у тому числі щодо обов`язку розгляду зазначених звернень та клопотань. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу. У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суд представник Мінюсту просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду, як законне та обґрунтоване без змін. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. Згідно витягу з протоколу №4 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 15.04.2009 року комісія пропонує задовольнити клопотання Херсонської виправної колонії УДДУ ПВП у Херсонській області. Визнати службовими квартири №№1, 2, 3, 4, 9, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 22, 24, 28, 29, 30, 31, 34, 36, 37, 38, 39, 41, 42, 44, 47, АДРЕСА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.04.2009 року №196 затвердили протокол засідання міської громадської комісії з житлових питань від 15.04.2009 №4. На підставі ордеру №10 від 30.04.2009 року, виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради згідно рішення №198 від 21.04.2009 року, виданого ОСОБА_1 , у складі сім`ї: заявник ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_2 , донька ОСОБА_4 , було надано право на зайняття житлового приміщення жилою площею 36,7 кв.м., загальною площею 60 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . З довідки, виданої Херсонським слідчим ізолятором УДДУПВП у Херсонській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України з 03.03.1986 року по 31.12.2009 року на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Херсонського слідчого ізолятора УДДУПВП у Херсонській області. Наказ УВС Херсонського облвиконкома про прийом на службу №14о/с від 03.03.1986 року. Наказ начальника УДДУПВП у Херсонській області про звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України №50о/с від 09.12.2009 року за п.65 «А» (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, календарна вислуга років становить 23 роки 09 місяців 28 днів. Рішенням житлово-побутової комісії Херсонського слідчого ізолятора УДПС України в Херсонській області (протокол №9) від 07.12.2015 року ухвалено про не заперечення проти виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_2 , у якій разом з родиною проживає ОСОБА_1 та про звернення до ДПтС України щодо подальшого вирішення питання по суті, та погодження вказаного протоколу. 26.02.2016 року на адресу голови Центральної житлово-побутової комісії ДПС України було направлено пакет документів щодо виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_2 . Згідно повідомлення департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2787,10 кв.м., обліковується на балансі департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Відповідно до довідки Херсонського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 12.12.2016 року, підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 , пенсіонер ДКВС України, зарахована до черги співробітників Херсонського слідчого ізолятора щодо поліпшення житлово-побутових умов згідно протоколу №2 від 09.07.1997 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №318 від 19.08.1997 року. В Херсонському слідчому ізоляторі перебуває на квартальному обліку у загальній черзі за №12 та у пільговій черзі з правом першочергового одержання житла № НОМЕР_1 . Згідно актового запису про шлюб №512, складеного 02.10.2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 02.10.2010 року зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого т.в.о. начальника управління комунальної власності 06.09.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №414 від 17.08.2010 року, квартира під АДРЕСА_2 , належить державі в особі Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань. З довідки №24/10-776, виданої 02.03.2017 року ДУ «Херсонський слідчий ізолятор», житлово-побутова комісія Херсонського слідчого ізолятора повідомляє, що станом на 03.03.2017 року на квартирному обліку в установі перебуває: у загальній черзі 26 сімей; у пільговій черзі з правом першочергового одержання житла 26 сімей. Житловий фонд Херсонського слідчого ізолятора складається із 6 службових квартир (№15, АДРЕСА_5 , №21, №25, №42, №47), які розташовані у будинку під АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 працівник разом із родиною перебуває на квартирному обліку в установі у загальній черзі за АДРЕСА_6 та у пільговій черзі з правом першочергового одержання житла за №12. 30.04.2009 року ОСОБА_1 разом із родиною Виконавчим комітетом Херсонської міської ради було видано ордер №10 на службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у якій вони проживають по теперішній час. Станом на 03.03.2017 року рішення про виключення квартири АДРЕСА_2 , не приймалось. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2018 року, власником 1/1 частини спірної квартири є держава в особі Міністерства юстиції України. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України, де проходила службу позивачка, та членів їх сімей визначає Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу України». Статтею 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Відповідно до положень статті 96 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські забезпечуються житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством. Поліцейським, які згідно із законом визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, житлова площа надається в першочерговому порядку. Поліцейським та членам їхніх сімей можуть надаватися житлові приміщення в гуртожитках та службові житлові приміщення в порядку і на умовах, визначених житловим законодавством. Поліцейські, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, під час звільнення зі служби в поліції за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату залишаються на цьому обліку до одержання житла з державного житлового фонду до настання визначених законом підстав для зняття із зазначеного обліку. Умови і порядок набуття фізичними і юридичними особами у власність майна в результаті приватизації регулюються Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009. Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», метою приватизації є створення умов для здійснення права громадян на задоволення потреб у житлі. Пунктом 4 статті 5 вказаного Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових фондів одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) та перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Закону. Відповідно до п.1 ст.2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом. Відповідно до ст.118 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також тоді, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових, що також кореспондується із п.1.6 Порядку надання службових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу працівниками ДКВС України. Як вбачається зі змісту пункту 1.6 Порядку надання службових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу працівниками ДКВС України, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 11.01.2005 N 4, виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання відповідного органу, установи чи навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України, погодженого з Департаментом, рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому слід зазначити, що законодавство України не містить спеціальних норм, що регулюють порядок переведення службових квартир в житлові стосовно співробітників кримінально-виконавчої служби, поліцейських тощо, на відміну, наприклад, від військовослужбовців, соціальний статус яких визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, якими чітко визначено механізм переведення житлового приміщення зі службового, де проживає військовослужбовець, у житлове, та визначено критерії, за якими військовослужбовець може скористатися своїм правом на таке переведення. В справі яка переглядається, суд першої інстанції, з посиланням на загальні та спеціальні норми житлового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зробив правильний висновок про відсутність у позивачів права вимагати у власника службового житла вчиняти дії, направлені на виключення статусу квартири з числа службових, за відсутності згоди власника, оскільки позивачами не доведено наявність таких обставин, які обумовлюють це виключення. Посилання позивачів на статтю 125 ЖК України, за якої їх не може бути виселено із службового житла як на підставу для задоволення позовних вимог не можуть братися до уваги, оскільки спір між власником службового житлового фонду та користувачами квартири, які отримали її в установленому законом порядку щодо порядку користування житлового приміщення в даному випадку відсутній. Також слід зауважити, що ОСОБА_1 продовжує перебувати на квартирному обліку, як колишній співробітник Херсонського СІЗО, що потребує поліпшення житлових умов, тобто в подальшому позивачка має право на отримання житла у власність у встановленому законом порядку згідно черговості, а службова квартира в такому випадку продовжуватиме використовуватися власником для забезпечення потреб інших працівників. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо необхідності окремого звернення позивачів з питанням про виключення квартири зі статусу службової до органу, в оперативному управлінні якого це житло перебуває, як на одну із підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що це питання вже було порушено житловою комісією Херсонського СІЗО перед попереднім власником службових квартир в 2016 році, та за час розгляду справи Міністерство юстиції України, як дійсний власник житла висловив свою позицію, якою чітко окреслив незгоду щодо виключення спірної квартири з числа службових з подальшою її приватизацією на користь позивачів. Проте, оскільки оскаржуване рішення суду вірне по суті та відповідає вимогам матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни. Керуючись статтями374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Бабіч Олександр Павлович, залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Вейтас О.А. Кузнєцова