Постанова 4819 № 657/796/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 657/796/20 Головуючий в І інстанції: Ковальчук О.В. Номер провадження: №22-ц/819/765/21 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Майданіка В.В., суддів: Базіль Л.В., Орловської Н.В., секретар Давиденко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра та ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2021 року, у складі судді Ковальчук О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : 05 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.01.2021 року, поданої 13.01.2021 року, просив: --- визнати частково незаконним та скасувати наказ Каланчацького Управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України №61-к/тр від 07 травня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , ремонтувальника руслового Каланчацької експлуатаційної дільниці 07 травня 2020 року у зв`язку з скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України; --- стягнути з відповідача Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Крім того, позивач просив стягнути понесені судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору. Позов обґрунтований наступним. З 13 червня 2003 року він працював у Каланчацькому управлінні водного господарства на різних посадах. У зв`язку з реорганізацією підприємства з 04 липня 2014 року по 07 травня 2020 року працював на посаді ремонтувальника руслового Каланчацької експлуатаційної дільниці. На підставі наказу від 03.02.2020 року Каланчацьке УВГ було реорганізовано шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра. Згідно з ч.3 ст.36 КЗпП України у разі приєднання підприємства дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40) Його було попереджено про можливе звільнення, письмову пропозицію про запропоновану посаду він не отримував, письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або відмову від цього від нього не відбирали. 04 травня 2020 року профспілкова організація погодила список працівників, які скорочуються (звільняються) або переходять працювати в організацію-правонаступника, про що свідчить підстава звільнення, вказана у наказі про звільнення. 05 травня 2020 року його безпосередній керівник, начальник Каланчацької експлуатаційної дільниці ОСОБА_2 , у своєму кабінеті, йому (позивачу) та іншим працівникам роздав заготовлені форми заяв щодо звільнення з посади на підставі п.5 ст.36 КЗпП України та прийняття на посаду в Каланчацьке відділення БУВР Дніпра з 08.05.2020 року. При цьому він в усній формі продиктував кожному, на яку посаду пропонується написати заяву. У заявах необхідно було вписати свої персональні дані, назву посади, поставити дату та підпис. Йому (позивачу) було запропоновано посаду ремонтника руслового Каланчацької ЕД Каланчацького відділення БУВР нижнього Дніпра. Однак, з`ясувалося, що частина заяв була повернута заявникам (тобто звільненим на сьогодні працівникам), і його заява також. 07 травня 2020 року той же керівник повернув йому заяву з коментарем про те, що він (позивач) буде звільнений та ці заяви йому більше не потрібні. 07 травня 2020 року звільнений наказом від 07.05.2020 року Каланчацького УВГ №61-к/тр на підставі п.1 ст.40 КЗпП України без можливості переведення на аналогічну посаду в установу правонаступника, а саме на посаду ремонтувальника руслового Каланчацької експлуатаційної дільниці Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра. Позивач вважає наказ та своє звільнення незаконними, оскільки не враховано його переважне право на залишення на роботі, як працівника з більш вищою кваліфікацію, оскільки він має вищу професійну освіту, йому не було запропоновано всі вакантні посади за спеціальністю, з якої його було звільнено, а також будь-яка інша робота. У своєму відзиві відповідач просив у позові відмовити. Зазначив, що згідно наказу Державного агентства водних ресурсів України від 03 лютого 2020 року № 87 "Про реорганізацію Каланчацького управління водного господарства" проведено дії з реорганізації Каланчацького Управління водного господарства шляхом приєднання до БУВР нижнього Дніпра. Згідно ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. В ході проведення реорганізації мали місце зміни в організації виробництва і праці відповідача, було проведено скорочення чисельності і штату працівників, в тому числі окремих посад. Позивача було попереджено про наступне вивільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з даним попередженням. Позивачу не було запропоновано пропозиції працевлаштування за відсутності відповідних вакантних посад станом на дату попередження про можливе вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Переважне право на залишення на роботі було надано двом іншим працівникам. При вивільненні працівників було враховано, що один з переведених працівників має кваліфікацію електромонтера 3 розряду, допускається до обслуговування напругою понад 1000В, яке у ОСОБА_1 відсутнє. Інший переведений працівник має, зокрема, безперервний стаж роботи, який складає 45 років. За ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Припинення зазначеної юридичної особи відбувається в порядку реорганізації згідно вказаного вище наказу від 03 лютого 2020 року № 87, пунктом 2 якого передбачено, що Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра є правонаступником Каланчацького УГВ з моменту припинення. Станом на подання відзиву згідно з відомостями ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що Каланчацьке Управління водного господарства перебуває у стані припинення, а отже, Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра не набуло статусу правонаступника. Отже, вважає, що даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2021 рокупозов задоволено частково. Суд вирішив: --- визнати частково незаконним та скасувати наказ Каланчацького Управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України №61-к/тр від 07 травня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , ремонтувальника руслового Каланчацької експлуатаційної дільниці від 07 травня 2020 року у зв`язку з скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України; --- в задоволені решти позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині визнання частково незаконним та скасування наказу Каланчацького Управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України №61-к/тр від 07 травня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , ремонтувальника руслового Каланчацької експлуатаційної дільниці від 07 травня 2020 року у зв`язку з скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що за ч.3 ст.49-2 КЗпП України працевлаштування працівника на іншому підприємстві не є обов`язком роботодавця. Позивач не отримав від Каланчацького УВГ пропозицій працевлаштування за відсутності відповідних вакантних посад станом на дату попередження про можливе вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Тобто, не було порушення ст.ст.42, 49-2 КЗпП України. Один з переведених працівників, ОСОБА_3 , має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці на посаді ре монтувальника руслового, переводився на посади електромонтерів на період відпусток, копії наказів наявні в матеріалах справи. Він має кваліфікацію електромонтера 3 розряду, допускається до обслуговування напругою понад 1000В, закінчив Каховську технічну школу та має відповідне посвідчення. Також він закінчив Новокаховське технічне училище №1 за професією електромонтер по ремонту електроустаткування. Також він відповідно до п.10 ст.42 КЗпП України має ще одну перевагу перед позивачем при залишенні на роботі, як працівник, якому залишилося менше 3 років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Тобто, ОСОБА_3 має дві переваги на залишення на роботі. Інший переведений ремонтувальник русловий, ОСОБА_4 , при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці між ним і позивачем має, зокрема, тривалий безперервний стаж роботи у Каланчацькому УВГ, який складає 45 років. Також він має ще одну перевагу, як про це зазначено у ст.42 КЗпП України, а саме якщо це передбачено законодавством України. А саме ст.11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" забороняється звільнення працівника з мотивів досягнення пенсійного віку. Тобто, ОСОБА_4 має дві переваги на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, ніж позивач. Також вказав, що суд не врахував того, що законодавство не передбачає переваг при скороченні чисельності чи штату працівників працівникам, які мають диплом провищу освіту, адже у даному випадку русловий відповідно до посадової інструкції повинен мати повну або базову загальну середню освіту і професійну підготовку. Крім того, зазначив, що поза увагою суду залишилось пред`явлення позову до неналежного відповідача, адже станом на подання відзиву згідно з відомостями ЄДРЮОФОПГФ Каланчацьке Управління водного господарства перебуває у стані припинення, а отже, Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра не набуло статусу правонаступника. Оскільки звільнення позивача проводилося окремою юридичною особо (Каланчацьким УВГ), позивачем оскаржується наказ Каланчацького УВГ №61-к/тр від 07 травня 2020 року, то позов пред`явлено до неналежного відповідача БУВР нижнього Дніпра. У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 50 000 грн, а також стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн та судового збору. При цьому послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив про безпідставність відмови суду у стягненні завданої йому (позивачу) моральної шкоди, оскільки в результаті незаконного, на його думку, звільнення він був позбавлений заробітку, внаслідок чого був змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім`ї, він мав постійні хвилювання про те, як забезпечити себе. Фактично його було звільнено за 2 роки та 3 місяці до виходу на пенсію. В результаті звільнення з роботи у нього погіршився стан здоров`я, тривалий час перебував у стресовому стані, який викликає пригнічений настрій, безсоння, нервування. Також вказав, що суд не мотивував своє рішення про відмову у стягненні понесених судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. На вказану апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідачем подано відзив, у якому ставиться питання про відмову у задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпрапідлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Позивач ОСОБА_1 у період з 13 червня 2006 року по 07 травня 2020 року перебував у трудових відносинах з Каланчацьким управлінням водного господарства Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України. Наказом Державного агентства водних ресурсів України №87 від 03.02.2020 року "Про реорганізацію Каланчацького УВГ" було прийнято, зокрема, наступне рішення: 1) Реорганізувати Каланчацьке управління водного господарства (Код ЄДРПОУ 01034642, провулок Спортивний, будинок 10, смт. Каланчак) шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра (код ЄДРПОУ 01039040, вул. Торгова, 37, м. Херсон, 73000). 2) Установити, що БУВР нижнього Дніпра є правонаступником Каланчацького УВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Каланчацького УВГ (а.с.15). Вказаним наказом також було передбачено утворення комісії з реорганізації Каланчацького УВГ та здійснення заходів по вивільнення працівників. Відповідно до Повідомлення Каланчацького управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра позивача, ремонтувальника руслового Каланчацької ЕД було попереджено про можливе скорочення його посади та звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 07.05.2020 року (а.с.53). Вказане повідомлення позивачем було отримано 18.02.2020 року, наявний його підпис. Рішенням профспілкового комітету Каланчацького УВГ, затвердженим Протоколом №10 від 04.05.2020 року, було вирішено надати згоду на розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату) 07.05.2020 року з наданням гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством, з працівниками за переліком, зокрема з позивачем ОСОБА_1 (а.с.55). При цьому профспілковий комітет виходив з того, що адміністрація Каланчацького УВГ провела процедуру скорочення з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, працівники про можливе скорочення були попереджені за 2 місяці, вакантних посад немає. Наказом Каланчацького управління водного господарства № 61-к/тр від 07 травня 2020 року (пунктом 6) ОСОБА_1 звільнено 07.05.2020 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників (а.с.13-14). Матеріали справи містять дві копії заяв позивача: від 05.05.2020 року на адресу голови комісії з реорганізації Каланчацького УВГ Новикову А. з проханням про його звільнення 07.05.3030 року в порядку переведення до БУВР нижнього Дніпра за п.5 ст.36 КЗпП України; від 05.05.2020 року на адресу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра з проханням про прийняття на роботу на посаду ре монтувальника руслового Каланчацької ЕД Каланчацького відділення БУВР нижнього Дніпра з 08.05.2020 року в порядку переведення з Каланчацького управління водного господарства (а.с.11, 12). В первісному своєму позові, пред`явленому також до того ж самого відповідача Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра позивач також просив поновити його на роботі на посаді ремонтувальника руслового Каланчацького відділення Басейнового управління нижнього Дніпра та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.2-10). Підготовче провадження було закрито ухвалою суду від 02.10.2020 року (а.с.73). 13 січня 2021 року позивач подав уточнену позовну заяву від 11.01.2021 року до того ж самого відповідача Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра, в якій відмовився від позовних вимог про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і просив лише визнати частково незаконним й скасувати наказ №61-к/тр від 07 травня 2020 року Каланчацького Управління водного господарства в частині його звільнення та стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування моральної шкоди 50000,00грн та судові витрати, мотивувавши своє рішення тим, що під час судового розгляду він працевлаштувався виконуючим обов`язки директора Каланчацького комунального унітарного підприємства "Джерело" й отримує зарплату (а.с.83-87). Суд першої інстанції прийняв вказану уточнену позовну заяву, жодних заперечень в учасників справи щодо цього не було. Задовольняючи частково позовні вимоги, зокрема визнаючи частково незаконним та скасовуючи відповідний наказ Каланчацького Управління водного господарства в частині звільнення позивача з займаної посади у зв`язку з скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що, попередивши позивача про можливе звільнення, відповідачем не запропоновано йому жодної посади, а також з того, що відповідачем при звільненні позивача не враховано положення ч.1 ст.42 КЗпП України про те, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Також суд виходив з того, що звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України було здійснено з порушенням вимог ст.ст.42, 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення і які існували на день його звільнення, та не були враховані вимоги про більш високу кваліфікацію. Відмовляючи за необґрунтованістю у задоволенні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не доведено того, що дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя та наявності причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та діями відповідача, більш того заявлений розмір моральної шкоди жодним чином не підтверджений. Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього він прийшов при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та порушенні норм процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОПГФ) станом на час подання позову, ухвалення рішення судом першої інстанції та на теперішній час наявні дані щодо таких юридичних осіб: --- Каланчацьке управління водного господарства (Каланчацьке УВГ), Організаційно-правова форма: Державна організація (установа, заклад); Ідентифікаційний код юридичної особи 01034642; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 75800, Херсонська обл., Каланчацький р-н, селище міського типу Каланчак, провулок Спортивний, будинок 10; засновник юридичної особи: Державне агентство водних ресурсів України, Код ЄДРПОУ 37472104; юридична особа перебуває в стані припинення, 03.02.2020, 14911270022000052, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації; --- Басейнове управління нижнього Дніпра, Організаційно-правова форма: Державна організація (установа, заклад); Ідентифікаційний код юридичної особи 01039040; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Торгова, будинок 37; засновник юридичної особи: Державне агентство водних ресурсів України, Код ЄДРПОУ 37472104. Відповідно до ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, позивача було звільнено наказом, який оскаржується позивачем, Каланчацького управління водного господарства, тобто підприємства, на якому він працював і з якого був звільнений. Вказане підприємство (Каланчацьке управління водного господарства) хоча і перебуває у стані припинення, проте до єдиного державного реєстру не внесено запису про його припинення. Відповідач же у цій справі, Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра, жодних наказів щодо позивача не видавав, а тому прав його жодним чином порушити не міг. Тобто, належним відповідачем у цій справі в межах пред`явлених позовних вимог є інша юридична особа, а саме Каланчацьке управління водного господарства, а не Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра, до якого мав намір в порядку переводу влаштуватись на роботу позивач і в якому працевлаштувались деякі колишні працівники Каланчацького управління водного господарства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження". Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд же першої інстанції на вказане уваги не звернув і помилково прийшов до висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра. Таким чином, з підстав того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра(в частині визнання незаконним та скасування наказу Каланчацького Управління водного господарства в частині звільнення позивача з займаної посади у зв`язку з скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України) необхідно скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача. Відповідно, апеляційна скарга Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра підлягає задоволенню. В результаті скасування судового рішення інші доводи апеляційної скарги Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпране мають правового значення. Оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про скасування наказу, то в її задоволенні, як і в стягненні судових витрат, теж слід відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, а не внаслідок необґрунтованості. Тому в цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, відповідно апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Таким чином, підсумовуючи викладене, з підстав наведеного апеляційний суд вважає, що на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра про відшкодування моральної шкоди слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а це ж рішення в частині задоволення позовних вимог позивача до відповідача Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення слід скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача. Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України: --- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1); --- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2). При поданні апеляційної скарги відповідач Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпрасплатив 1362,00 грн судового збору (а.с.114). При цьому за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1261,20 грн (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 150% від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 0,4 х 2102,00грн х 150%). Тобто, переплата становить 100,80 грн (1362,00грн 1261,20грн), щодо якої відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути вирішено питання про повернення судового збору за клопотанням особи. Оскільки апеляційну скаргу по суті задоволено, то з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати в розмірі 1261,20 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ч.1 ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра задовольнити. Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Це ж рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра судові витрати в розмірі 1261,20грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 22 квітня 2021 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В Базіль _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська