Постанова 4803 № 208/6936/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5855/21 Справа № 208/6936/20 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, мотивуючи тим, що з відповідачем перебував у трудових відносинах з 2010 року на посадах заступника головного інженера, головного інженера, старшого майстра комплексу з експлуатації очисних споруд каналізації правого берега, інженера з промисловості служби збуту, начальника інспекції з промислового водовідведення та реалізації води, начальника інспекції з реалізації води. 01 жовтня 2019 року його призначено на посаду начальника сектору паспортизації мереж водопроводу та каналізації. Вказував, що з метою реорганізації організаційної структури та оптимізації штатного розпису підприємства 10 червня 2020 року видано наказ № 126-п «Про скорочення штату», відповідно до якого з 15 вересня 2020 року скорочено сектор паспортизації мереж водопроводу та каналізації зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців з посадами: начальник сектору, кількість штатних одиниць 1; інженер з паспортизації мереж - 2 категорії, кількість штатних одиниць - 2; інженер - 2 категорія, кількість штатних одиниць 1; інженер, кількість штатних одиниць -

2. Зазначав, що 30 червня 2020 року йому було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням його штатної посади та запропоновано переведення на посаду інженера-енергетика 2 категорії цеху з експлуатації та ремонту електрообладнання, яка, як він вважає, не відповідає його професії та здобутій спеціальності. 10 серпня 2020 року його повторно повідомлено про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату та запропоновано переведення на наступні посади: черговий бюро перепусток; оператор диспетчерської служби аварійно - диспетчерського відділу (за строковим договором на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною); комірник центрального матеріального складу. Посилався на те, що з вивільненням у зв`язку зі скороченням штату та запропонованими йому посадами він не був згоден, про що письмово зазначив у повідомленнях про наступне вивільнення від 12 червня 2020 року № 70-к, від 10 серпня 2020 року № 97-к, від 10 серпня 2020 року № 98-к, від 10 серпня 2020 року № 100-к. Вказував, що у зв`язку із ненаданням ним згоди на переведення на інші запропоновані посади, 26 серпня 2020 року було проведено засідання профкому ПО КП Кам`янський водоканал ДОР та адміністрації, за результатом проведення якого профкомом було надано згоду на його звільнення за ч.1 ст. 40 КЗпП України. 14 вересня 2020 року наказом генерального директора КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР №91-з його було звільнено з посади начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації на підставі пункту 1 статті 40 КзпП України у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки на час його звільнення 14 вересня 2020 року його посада фактичного існувала. При цьому, приймаючи рішення про скорочення штату з метою реорганізації організаційної структури та оптимізації штатного розпису підприємства, відповідач фактично не припинив виконання робіт з паспортизації мереж водопроводу та каналізації, а розподілив та поклав їх виконання на інші структурні підрозділи, тому вважає, що відповідач діяв умисно, маючи на меті звільнити лише його. Також зазначав, що на підприємстві насправді не відбувалося скорочення штату, що підтверджується довідкою №114-к від 22 вересня 2020 року, з якої вбачається збільшення штату на 9 одиниць, при цьому фактична чисельність працівників склала 122 вільних штатних одиниць, в той же час із усіх вільних штатних одиниць йому для переведення запропоновано лише чотири, що свідчить про те, що відповідач не виконав в повній мірі свій обов`язок щодо працевлаштування працівника, що підлягає вивільненню за п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому, інші працівники, які працювали у скороченому секторі, були переведені до виробничо-технічного відділу та новоствореного структурного підрозділу інспекцію з контролю за водопостачанням, в той час як саме він має переважне право в порівнянні з переведеними працівниками на залишення на роботі з підстав більш високої кваліфікації, тривалого безперервного стажу роботи на підприємстві, набутого досвіду та наявної групи інвалідності. Крім того, внаслідок незаконного звільнення у період дії карантинних заходів, у зв`язку із неможливістю тривалий час працевлаштуватися, перебування у напруженому психо-емоційному стані через необхідність відновлення порушеного права, йому було спричинено моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 20 000 грн. У зв`язку з чим, просив суд першої інстанції скасувати наказ КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР від 14 вересня 2020 року №91-з про припинення трудового договору з ОСОБА_1 та його звільнення з посади начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату; поновити його на посаді начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР; стягнути з КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2020 року по день винесення судом рішення; стягнути з КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; стягнути з КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про встановлення факту скорочення штату чисельності штатних одиниць, оскільки з наявних в матеріалах справи штатних розкладів вбачається саме збільшення чисельності штату на 9 штатних одиниць, а не його зменшення. Крім того, згідно довідки підприємства, кількість незайнятих посад становить 120 одиниць, в той же час за період з повідомлення про можливе вивільнення позивача до моменту його фактичного звільнення відповідачем було запропоновано лише 4 вакантні посади, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача. При цьому, інші працівники сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації були переведені до виробничо-технічного відділу та новоствореного структурного підрозділу інспекцію з контролю за водокористуванням, при цьому надані цим працівникам посади позивачу не пропонувалися. Зазначає, що відповідач звільнив позивача не дочекавшись введення в дію нового штатного розпису. Крім того, норма статті 40 КзпП України стосується саме підприємств, установ та організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. Суд першої інстанції не врахував права позивача на переважне право залишення на роботі у зв`язку із більш високою кваліфікацією, тривалого безперервного стажу роботи на підприємстві, набутого досвіду та наявності групи інвалідності. Вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про неможливість переведення його на іншу роботу у зв`язку із тим, що позивач виконував організаційно-розпорядчі функції, не дослідивши при цьому досвід його роботи на посадах заступника головного інженера, головного інженера, старшого майстра комплексу з експлуатації очисних споруд каналізації правого берега, інженера з промисловості служби збуту лише на цьому підприємстві. Таким чином, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, його права повинні бути відновленні шляхом визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення його на роботі та стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 102 694,74 грн., а також моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Відповідачем КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу, підставою для таких змін є наказ підприємства, після винесення якого складається та затверджується штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено. При цьому, посади, які скорочуються, залишаються чинними протягом двох місяців періоду попередження працівників про наступне вивільнення, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві за наявності вільних робочих місць та відповідно до кваліфікаційних вимог та освітнього рівня, усі ці вимоги трудового законодавстві були виконані підприємством, будь-які порушення з боку відповідача відсутні. Вказує, що позивачу було запропоновано декілька варіантів інших вакантних посад, від запропонованої роботи він відмовився, при цьому підприємство, у відповідності до вимог статті 32 КзпП України, позбавлено право самостійно здійснити переведення позивача на іншу роботи без його згоди. Звертав увагу, що факт скорочення чисельності працівників підтверджується наявними в матеріалах справи штатними розписами, відповідно до яких станом на 15 вересня 2020 року штатна чисельність працівників зменшилася на 8 осіб порівняно зі штатним розписом від 01 липня 2020 року. Зазначав, що позивач не мав переважного права на залишення його на роботі згідно положень статті 42 КЗпП України, оскільки таке право мають працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання, в той час як позивач каліцтва чи професійного захворювання на підприємстві не отримував. Крім того, зазначає, що позивач мав безперешкодну можливість погодитися на запропоноване місце роботи та продовжити працювати, проте останній відмовився. Також вважає, що не підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода, оскільки докази її завдання відсутні. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 13 грудня 2010 року по 14 вересня 2020 рік перебував у трудових відносинах з відповідачем КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.10-12). За весь період роботи на підприємстві ОСОБА_1 займав наступні посади: з 13 грудня 2010 року по 16 серпня 2011 року заступник головного інженера; з 17 серпня 2011 року по 15 січня 2012 рік головний інженер; з 16 січня 2012 року по 12 березня 2012 рік старший майстер комплексу з експлуатації очисних споруд каналізації правого берега; з 13 березня 2012 року по 31 липня 2017 рік інженер з промисловості служби збуту; з 01 серпня 2017 рік по 31 травня 2018 рік начальник інспекції з промислового водовідведення та реалізації води; з 01 червня 2018 рік по 30 вересня 2019 рік начальник інспекції з реалізації води; з 01 жовтня 2019 рік по 14 вересня 2020 рік начальник сектору паспортизації мереж водопроводу та каналізації (а.с.10-12). З метою реорганізації організаційної структури та оптимізації штатного розпису підприємства, 10 червня 2020 року генеральним директором КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР видано наказ №126-п «Про скорочення штату», відповідно до якого з 15 вересня 2020 року буде підлягає скороченню з штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців з посадами: начальник сектору, кількість штатних одиниць 1; інженер з паспортизації мереж - 2 категорії, кількість штатних одиниць - 2; інженер 2 категорія, кількість штатних одиниць 1; інженер, кількість штатних одиниць - 2 (а.с.16). Наказом генерального директора КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР від 12 червня 2020 року №152-к «Про скорочення штату» наказано начальнику відділу кадрів Чуприні О.В. попередити ОСОБА_1 , начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації, про скорочення з 15 вересня 2020 року посади, яку позивач займав, не пізніше ніж в двомісячний термін та запропонувати роботу вивільняємому ОСОБА_1 при наявності вільних робочих місць з урахуванням кваліфікаційних вимог та освітнього рівня (а.с.17). 30 червня 2020 року позивачу було вручено повідомлення генерального директора від 12 червня 2020 року про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штатної посади начальника сектору паспортизації мереж водопроводу та каналізації на підставі наказів №126-п від 10 червня 2020 року та №152-к від 12 червня 2020 року «Про скорочення штату», керуючись статтею 49-2 КзпП України попереджено про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КзпП України з 14 вересня 2020 року та було запропоновано посаду інженера-енергетика 2 категорії цеху з експлуатації та ремонту електрообладнання з середньою заробітною платою 13 285 грн. (а.с.18). З вказаним повідомленням позивач ознайомлений 30 червня 2020 року, про що свідчить підпис останнього, що з переводом незгоден (а.с.18). 10 серпня 2020 року позивача повторно повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату та запропоновано наступні посади: черговий бюро перепусток з середньою заробітною платою 6 100 грн; оператор диспетчерської служби аварійно - диспетчерського відділу з середньою заробітною платою 8 890 грн. (за строковим договором на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною); комірник центрального матеріального складу з середньою заробітною платою в розмірі 8 335 грн. (а.с.19-21). З вивільненням у зв`язку зі скороченням штату та запропонованими позивачу посадами, останній не був згоден, про що письмово зазначив у повідомленнях від 10 серпня 2020 року про наступне вивільнення № 97-к, №98-к, № 100-к (а.с.19-21). У зв`язку зі скороченням чисельності працівників КП Кам`янський водоканал ДОР на підставі наказів «Про скорочення штату» №126-п від 10 червня 2020 року та №152-к від 12 червня 2020 року, а також відмовою від переведення на іншу роботу генеральним директором КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР складено подання, відповідно до якого, на підставі статті 43 КЗпП України, просив надати згоду на розірвання трудового договору 14 вересня 2020 року з начальником сектору паспортизації мереж водопроводу та каналізації ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 22). Згідно протоколу спільного засідання профкому ППО КП Кам`янський водоканал ДОР та адміністрації від 26 серпня 2020 року було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (а.с.23). Наказом про припинення трудового договору №91-з від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників та за згодою профкома на звільнення протокол № 6 від 26 серпня 2020 року (а.с.24). Згідно штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців на 2020 рік КП Кам`янський міськводоканал ДОР станом на 01 липня 2020 року, погоджений головою первинної профспілкової організації КП Кам`янський водоканал ДОР Соломощуком В.Г., затверджений генеральним директором КП Кам`янський водоканал ДОР ОСОБА_2 , кількість штатних одиниць складає 209 одиниць (а.с.34-37). Наказом генерального директора КП Кам`янський водоканал ДОР №195-п від 15 вересня 2020 року наказано затвердити та ввести в дію з 15 вересня 2020 року штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, штатний розпис робітників (а.с.25). Згідно штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців на 2020 рік КП Кам`янський міськводоканал ДОР, станом на 15 вересня 2020 року, погоджений головою первинної профспілкової організації КП Кам`янський водоканал ДОР Соломощуком В.Г., затверджений генеральним директором КП Кам`янський водоканал ДОР ОСОБА_2 , кількість штатних одиниць складає 201 одиницю (а.с.42-45). Згідно довідки начальника відділу кадрів КП Кам`янський водоканал ДОР Чуприни О.В. вбачається, що фактична чисельність працівників підприємства станом на 01 червня 2020 року складає 803 особи, на 01 липня 2020 року 799, на 01 серпня 2020 796, 01 вересня 2020 року 796 (а.с.49). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підтвердженості факту скорочення чисельності працівників, зокрема сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації та посади позивача як начальника сектору, що підтверджується відповідними штатними розписами, звільняючи позивача ОСОБА_1 , з боку відповідача не було встановлено порушень вимог трудового законодавства під час звільнення позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України). У відповідності до положень статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року № 61-9655св18. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено. Колегія суддів, враховує, що 10 червня 2020 року генеральним директором КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР видано наказ № 126-п про скорочення з 15 вересня 2020 року з штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців з посадами: начальник сектору, кількість штатних одиниць 1; інженер з паспортизації мереж 2 категорії, кількість штатних одиниць - 2; інженер 2 категорія, кількість штатних одиниць 1; інженер, кількість штатних одиниць - 2, при цьому дійсність скорочення сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації та, зокрема, посади начальника сектора, яку займав позивач, підтверджується наявними в матеріалах справи штатними розписами керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців на 2020 рік КП Кам`янський міськводоканал ДОР, відповідно до яких вбачається, що станом на липень 2020 року кількість штатних одиниць складала 209 одиниць, а згідно штатного розпису станом на 15 вересня 2020 року чисельність штату скоротилася на 8 одиниць та складає 201 штатну одиницю, при цьому сектор з паспортизації мереж водопроводу та каналізації та посада начальника вказаного сектору в штатному розписі на 15 вересня 2020 року відсутні. При цьому, відповідачем, скорочуючи посаду позивача, з метою забезпечення права останнього на працевлаштування, двічі пропонувалися вакантні на підприємстві посади, зокрема 30 червня 2020 року позивачу було запропоновано посаду інженера-енергетика 2 категорії цеху з експлуатації та ремонту електрообладнання та 10 серпня 2020 року посада чергового бюро перепусток, оператору диспетчерської служби аварійно - диспетчерського відділу, комірника центрального матеріального складу. Від переведення на вказані посади позивач відмовився, що підтверджується його підписом та коментарем «незгоден» у відповідних повідомленнях. Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 щодо відсутності підтвердження відмови від переведення на іншу посаду, оскільки зазначене спростовується позовом позивача, в якому зазначив про відмову у переведенні у зв`язку із невідповідністю запропонованих посад його професії та здобутій спеціальності, а також самими повідомленнями із запропонованими посадами. Таким чином, відповідачем було дотримано покладений на роботодавця законом обов`язок щодо працевлаштування вивільняємого працівника, шляхом надання пропозицій із усіх наявних вакансії та роботи, які останній в силу кваліфікації може виконувати. Доводи апелянта, що останньому повинні були бути запропоновані всі 122 вакантні посади колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа. Таким чином, роботодавець не зобов`язаний пропонувати вакантну посаду працівнику, посада якого скорочується, якщо його кваліфікація, освіта, досвід тощо не відповідають закріпленим у посадових інструкції за вакантною посадою вимогам. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловлений у постанові від 25 травня 2016 року № 3048цс15. Таким чином, закон чітко встановлює, що роботодавцем пропонуються всі вільні на підприємстві посади, з урахуванням можливості їх виконання працівником, посада якого скорочується, з урахуванням його освіти, досвіду роботи та кваліфікації, оскільки керівник підприємства, в першу чергу, керується принципами зростання продуктивності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності суспільного виробництва, яка можлива лише у разі виконання посадових обов`язків особами, які мають відповідну кваліфікацію, здібності та досвід її виконання. З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації та згідно посадової інструкції виконував організаційно-розпорядчі функції, функції керівництва сектором, що узгоджувалося з отриманою ним спеціальністю по управлінню персоналом, в той же час зважаючи на скорочення посади начальника та неможливості підприємства надання посади із аналогічними функціями керівництва, з метою забезпечення права позивача на працевлаштування, а також враховуючи попередній досвід позивача у сфері інженерії, останньому було запропоновано перевестися на посаду інженера-енергетика 2 категорії цеху з експлуатації та ремонту електрообладнання із середньою заробітною платою, найбільш наближеною до заробітної плати на попередньому місці роботи. В той же час як зазначив сам позивач, запропонована посада не відповідала здобутій ним спеціальності, тобто управління персоналом. З метою дотримання вимог законодавства, зважаючи на попередню відмову позивача від переводу, останньому було додатково запропоновано вакансії, які б в силу отриманої спеціальності та наявної кваліфікації, зміг би опанувати позивач, а саме: черговий бюро перепусток; оператор диспетчерської служби аварійно - диспетчерського відділу; комірник центрального матеріального складу, від переведення на які останній також відмовився. Таким чином, зважаючи на відмови позивача у переведенні на запропоновані посади, з метою надання працівнику ОСОБА_3 самостійно працевлаштуватися, видано наказ №197-к від 03 серпня 2020 року про надання останньому чотирьох робочих днів із збереженням заробітної плати для вирішення питання власного працевлаштування та знаходження більш відповідної його бажанням роботи, та паралельно, зважаючи що працівник є членом профспілкового комітету, роботодавець звернувся до профспілки ППО КП Кам`янський водоканал ДОР за отриманням згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 . Протоколом спільного засідання профкому ППО КП Кам`янський водоканал ДОР та адміністрації від 26 серпня 2020 року було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, що свідчить про те, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства та без порушень прав ОСОБА_1 . Таким чином, зважаючи на встановленому трудовим законодавством процедуру звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КзпП України, аналізуючи процедуру звільнення позивача, колегія суддів будь-яких порушень з боку відповідача не встановила. Щодо доводів позивача про наявність в нього переважного права на залишення на роботі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частини друга, третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. В той же час, згідно наказу №126-п від 10 червня 2020 року генеральним директором КП «Кам`янський міськводоканал» ДОР видано наказ про скорочення з 15 вересня 2020 року з штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців з посадами: скороченню підлягали 5 посад інженерів і лише одна посада начальника сектору, яку займав позивач, отже на час скорочення останнього не було осіб, перед якими він мав би переважного право на залишення на роботі. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження наявності в нього переважного права на залишення на роботі, матеріали справи не містять, зокрема будь-яких доказів, що підтверджували ефективність та продуктивність праці, нагород, похвальних листів, або доказів участі на семінарах, конференціях, курсах з підвищення кваліфікації позивачем не надано. Доводи апелянта, що наявність у нього інвалідності надає йому переважне право на залишення на роботи, також не може бути взято до уваги, оскільки відповідно до пункту 7 статті 42 КзпП України, переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці надається працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача за ч.1 ст.40 КЗпП України з посади начальника сектору з паспортизації мереж водопроводу та каналізації відповідачем було проведено правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому вимоги про його поновлення на посаді, стягнення з відповідача на його користь оплату за вимушений прогул, стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.