Постанова 4818 № 640/15662/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 20 квітня 2021 року м. Харків справа №640/15662/19 провадження №22-ц/818/350/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Сізонової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічному позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 про розірвання правочину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року, постановлене під головуванням судді Бородіної Н.М., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 29 травня 2020 року), - в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ПАТ АБ «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 про розірвання правочину. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року первісний позов ПАТ АБ «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 0320/12/2017/0371 від 28.12.2017 року в сумі 555 849,08 грн. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 8337,74 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; ОСОБА_2 зазначає, що відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 28грудня 2017 року, оскільки він є поручителем за вказаним кредитним зобов`язанням та вважає, що порука є припиненою через збільшення обсягу його відповідальності, а саме: 15 липня 2019 року Банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості; така вимога, на думку апелянта, є скороченням терміну повернення кредиту, що фактично є збільшенням обсягу відповідальності поручителя. Крім того ОСОБА_2 не погоджується із розміром заборгованості за спірним договором; вказує, що в рахунок боргу за кредитом має бути врахований факт реалізації заставного майна. Також апелянт вважає, що наявні підстави для розірвання договору поруки від 28 грудня 2017 року, оскільки ОСОБА_1 істотно порушила умови вказаного договору. Зокрема, при укладенні оспорюваного правочину він виходив з того, що придбаний за кредитні кошти автомобіль буде використовуватися ними як подружжям в сімейних цілях; натомість відповідачка порушила основне зобов`язання та, за згодою Банку, передала автомобіль третім особам. Представник Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» -Невечеров Дмитро Володимирович надав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання за кредитним договором від 28 грудня 2017 року належним чином не виконано, що є підставою для солідарного стягнення суми заборгованості з боржника та з поручителя. При цьому підстав для розірвання договору поруки не вбачається. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 28 грудня 2017 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0320/12/2017/0371, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 896 750 грн. на придбання автомобілю Ford Kuga (а.с.9-11). Відповідно до п.п.п. 1.2.1, 1.3.1., 1.3.2 кредитного договору, кредит надається на строк з 28.12.2017 року по 25.12.2020 року. 3а користування кредитними коштами у межах терміну кредитування п процентна ставка встановлюється у розмірі 16, 49% річних та є фіксованою. За користування кредитними коштами , що не повернуті в терміни передбачені цим договором ( прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 21,49 % річних та є фіксованою. За розділом ІІІ договору кредиту ОСОБА_1 здійснює повернення суми кредиту щомісячно з 1-ого по 10-те число кожного місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмір не меншому 1/36 від суми отриманого кредиту, що сплачується в сумі 24910 грн. , а останні й платіж в сумі 24 900 грн. Щомісячно, один раз на місяць, 10- го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, та у день терміну, на який надано кредит, у відповідності з п.1.2 цього договору, ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами, виходячи ставки, зазначеної в п.1.3 цього договору. До договору доданий додаток №1 , підписаний сторонами, де відображені дати та суми щомісячних платежів (а.с.13). Відповідно до п. 4.2.3. банк має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами , в разі несвоєчасного виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань. Пунктом 2.1. Кредитного договору також передбачено, що згідно договору застави від 28 грудня 2017 року у забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Банк прийняв в заставу автомобіль Ford Kuga. Крім того, 28 грудня 2017 року на забезпечення виконання кредитного зобов`язання між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № № 0320/12/2017/0371-Р. Відповідно до п.п.1.4, 1.5. договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед банком за невиконання або не належне виконання зобов`язань передбачених кредитним договором, а також щодо дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором. Пунктом 1.2 договору поруки встановлена солідарна відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16). Зафіксувавши власне волевиявлення щодо умов договору поруки в момент його укладання, сторона за договором - поручитель в повному обсязі прийняв на себе зобов`язання щодо його виконання, зауважень чи пропозицій щодо змісту договору поруки, зокрема, щодо права Банку достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом. Вказаний договір чи його окремі пункти недійсними визнано не було. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0320/12/2017/0371, станом на 15 липня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 становить 555849,08 грн. (а.с.14), з яких: -423 460 грн. строкова заборгованість по кредиту; -99 513,09 грн. прострочена заборгованість по кредиту; -3 421,45 грн. поточна заборгованість по відсотках; -29 454,54 грн. прострочена заборгованість по відсотках. Як на підставу первісних позовних вимог, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», посилався на те, що зобов`язання за кредитним договором від 28 грудня 2017 року належним чином не виконано, що є підставою для солідарного стягнення суми заборгованості з боржника та з поручителя у розмірі 555 849,08 грн. Як на підставу зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 посилався на те, що наявні підстави для розірвання договору поруки від 28 грудня 2017 року, оскільки сторонами договору, а саме: ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 , істотно порушені умови вказаного договору. Так, між банком та ОСОБА_1 в забезпечення договору кредиту був укладений договір застави, предметом якого став автомобіль Ford Kuga, д.н. НОМЕР_1 . Враховуючи, що автомобіль на теперішній час оформлений на іншу особу та місце знаходження його не відоме, банк не вживає ніяких заходів, щодо пошуку автомобіля, що є порушенням умов договору. Тому ОСОБА_2 просив суд розірвати договір поруки № 0320/12/2017/0371 від 28 грудня 2017 року на підставі ст. 651 ЦК України. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно вимог ст. ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком. При цьому згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Матеріали справи свідчать про те, що зобов`язання за кредитним договором № 0320/12/2017/0371 від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 належним чином не виконала. Станом на 15 липня 2019 року розмір її заборгованості становить 555849,08 грн. (а.с.14), з яких: -423 460 грн. строкова заборгованість по кредиту; -99 513,09 грн. прострочена заборгованість по кредиту; -3 421,45 грн. поточна заборгованість по відсотках; -29 454,54 грн. прострочена заборгованість по відсотках. Згідно наданої банком випискою по рахунку, щомісячні платежі за вищевказаним договором кредиту сплачувались, при цьому останній платіж по відсоткам був здійснений 11.04.2019 року, в подальшому погашення не відбувалось. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Належних та допустимих доказів на спростування розміру кредитної заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надали. При цьому відповідачкою ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржується. Посилання апелянта на те, що в рахунок боргу за кредитом має бути врахований факт реалізації заставного майна, не приймається колегією суддів, оскільки сума від реалізації заставного майна враховується при обчисленні розміру заборгованості за договором лише, якщо така реалізація здійснена Банком на погашення заборгованості. При реалізації боржником заставного майна третім особам грошові кошти Банк не отримує, тому не враховуються при стягненні заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 0320/12/2017/0371 від 28 грудня 2017 року з боржника та поручителя. Посилання ОСОБА_2 на те, що порука припинена через збільшення обсягу його відповідальності, - не відповідає вимогам закону, оскільки направлення Банком вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя. Крім того, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору поруки № № 0320/12/2017/0371-Р від 28 грудня 2017 року, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням договору поруки відповідачами за зустрічним позовом, на думку ОСОБА_2 , є те, що ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 реалізували предмет застави - автомобіль Ford Kuga, д.н. НОМЕР_1 . Наразі вказаний автомобіль належить третім особам. Тоді як при укладенні договору поруки він розраховував на використання автомобіля спільно в інтересах сім`ї. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 вважає, що він не зобов`язаний відповідати за позичальника перед Банком та наявні підстави для розірвання договору поруки № 0320/12/2017/0371 від 28 грудня 2017 року на підставі ст. 651 ЦК України. Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18. Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачами саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Натомість належних доказів допущення ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 істотного порушення умов договору поруки та наявність внаслідок цього шкоди, - позивачем за зустрічним позовом суду не надано. Колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року ухвалено у відповідності до вимог закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 22.04.2021 року.