Постанова 4824 № 2-2287/2009

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 2-2287/2009 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Кашперська Т.Ц. 17 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, ВСТАНОВИВ: У серпні 2009 року ПАТ «Укргазбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту 15802,80 доларів США (поточна 14736,45 доларів США, прострочена 1066,35 доларів США), заборгованість по процентах - 911,61 доларів США (поточна - 92,41 доларів США, прострочена - 819,20 доларів США), заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів - 939,02 грн., всього 16714,41 доларів США та 939,02 грн.; У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль SEAT IBIZA 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.12.2007, видане Ірпінським МРЕВ ДАІ в Київській області. № апеляційного провадження: 22-ц/824/12908/2020 Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 17 543, 43 долари США та 8 739,10 грн. Звернуто стягнення на предмет застави автомобіль SEAT IBIZA 2007 року випуску, № шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_3 , Р№ НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.12.2007, видане Ірпінським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 307-Ф/07 від 21.12.2007. Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати з кожної 872,31 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи та не дослідження і не надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам. В обґрунтування своїх доводів вказує, що порука припинилась, оскільки кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Звертає увагу на те, що суд не врахував заборону подвійного стягнення та одночасно стягнув заборгованість по кредитному договору та звернув стягнення на заставне майно. У судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просили останню задовольнити. Представник ПАТ «Укргазбанк» - Голікова О.В. заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язувалася використати кредит на зазначені п. 1.4 договору цілі та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки, але своїх зобов`язань не виконала, тому необхідно стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача суму боргу за кредитним договором в сумі 17 543,43 доларів США та 8 739,10 грн. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 21.12.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 307-Ф/07; за умовами п. 1.1 кредитного договору, банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 17 940 доларів США на строк з 21.12.2007 по 19.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5 % річних; згідно п. 1.4 кредитного договору, кредит був наданий для придбання автомобіля SEAT IBIZA 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.12.2007, видане Ірпінським МРЕВ ДАІ в Київській області, Р№ НОМЕР_1 . Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов`язань за дійсним договором банком прийнято в заставу автомобіль SEAT IBIZA, згідно з умовами договору застави від 21.12.2007 року, укладеного банком з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. Р№ кдз-8316, який є невід`ємною частиною кредитного договору; обтяження автомобіля SEAT IBIZA заставою зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Пунктами 3.1.1,3.1.2 кредитного договору передбачено обов`язок банку відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_4 та видати позичальнику кредит в сумі 17940 доларів США з позичкового рахунку № НОМЕР_4 шляхом видачі готівки через касу Лівобережного відділення ВАТ АБ «Укргазбанк» в день укладення кредитного договору; в свою чергу, пунктами 3.3.1,3.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в п. 1.4 даного договору цілі та сплачувати заборгованість за кредитом на рахунок № НОМЕР_4 у Лівобережному відділенні № 53 АБ «Укргазбанк» МФО 320478 не пізніше 15 числа наступного місяця. Відповідно до пункту 3.3.4 кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за використання кредиту щомісячно, виходячи із 12,5 % річних на рахунок НОМЕР_5 в Лівобережному відділенні № 53 АБ «Укргазбанк» МФО 320478 не пізніше 15 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору або у разі настання строку (терміну) виконання зобов`язань у відповідності до п. 1.1 цього договору. Згідно із пунктом 2.2 кредитного договору, кредит, наданий банком, забезпечується неустойкою, передбаченою дійсним договором. Відповідно до пункту 3.1.10 кредитного договору, банк зобов`язується на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нарахувати, виходячи із 13,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Згідно пункту 5.3 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов`язань, банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором. Відповідно до пунктів 3.3.13-3.3.16 кредитного договору, на позичальника покладено обов`язок по вчиненню всіх необхідних дій для дійсності договору страхування, за пакетом «повне КАСКО», зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого будуть виконані всі зобов`язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступний рік. А саме, згідно п. 3.3.14 кредитного договору позичальник зобов`язаний не пізніше, ніж за 3 календарні дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначеного договором страхування, сплачувати такі чергові страхові платежі та не пізніше, ніж за 1 календарний день до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначеного договором страхування, надавати до банку докази таких сплат. Позичальник, на виконання умов договору застави від 21.12.2007 застрахував на користь банку належний йому на праві приватної власності автомобіль SEAT IBIZA, рік випуску 2007, проте строк дії договору добровільного страхування майна № 28-0103-2772 від 21.12.2007 року закінчився 20.12.2008. На виконання умов даного кредитного договору кошти з поточного рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_4 були видані їй готівкою через касу банку, тобто банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, визначені п. 3.1.1. даного кредитного договору. Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № 307-Ф/07 від 21.12.2007, договором застави від 21.12.2007, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, випискою з рахунку за 21.12.2207 року, свідоцтвом про державну реєстрацію, статутом, довідкою з ЄДРПОУ (а. с. 9 -17, 20, 23, 28 -35). Встановлено також, що 21.12.2007 між ВАТ АТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 307-П/07; пунктом 1.2 договору поруки № 307-П/07 від 21.12.2007 року передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов`язань по кредитному договору (а. с. 18 - 19). ОСОБА_2 із 16.07.2008 не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати процентів. Станом на 17.09.2009 року заборгованість ОСОБА_2 становить 17543,43 доларів США, що еквівалентно 140421,12 грн., з яких 15802,80 доларів США заборгованість за кредитом (поточна 13668,60 доларів США, прострочена 2134,20 доларів США), 1740,63 доларів США заборгованість зі сплати відсотків (поточна - 87,59 доларів США, прострочена 1653,04 доларів США), та 8739,10 грн. штрафних санкцій, з яких 4209,25 грн. - пеня, нарахована на суму прострочених відсотків та кредиту за користування кредитом за період із 16.01.2008 по 17.09.2009, 4529,85 грн. - штраф за невиконання п. 3.3.1-3.3.8 договору застави (а. с. 21 - 22,55 - 57). Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статтею 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов`язання настають негативні правові наслідки. Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Таким чином, договір поруки є таким способом забезпечення виконання зобов`язання, який полягає у залученні третьої особи - поручителя до основного зобов`язання, яке виникло між боржником та кредитором. Пунктом 1.2 договору поруки № 307-П/07 від 21.12.2007 передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов`язань по кредитному договору. Отже, поручитель є солідарним боржником з позичальником, а в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. За таких обставин солідарні боржники мають нести солідарну відповідальність за порушення зобов`язання позичальником. Матеріали справи свідчать, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 17.09.2009 виникла заборгованість у розмірі 17 543,43 доларів США, що еквівалентно 140421,12 грн., з яких 15802,80 доларів США заборгованість за кредитом (поточна 13668,60 доларів США, прострочена 2134,20 доларів США), 1740,63 доларів США заборгованість зі сплати відсотків (поточна - 87,59 доларів США, прострочена 1653,04 доларів США), та 8739,10 грн. штрафних санкцій, з яких 4209,25 грн. - пеня, нарахована на суму прострочених відсотків та кредиту за користування кредитом за період із 16.01.2008 по 17.09.2009, 4529,85 грн. - штраф за невиконання п. 3.3.1-3.3.8 договору застави. Враховуючи вищевикладене та те, що судом першої інстанції встановлено не виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення солідарно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору правильними. Статтею 572 ЦК України, яка узгоджується із ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що у разі невиконання зобов`язання позичальником, позикодавець має право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов`язань за дійсним договором банком прийнято в заставу автомобіль SEAT IBIZA, згідно з умовами договору застави від 21.12.2007, укладеного банком з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. Р№ кдз-8316, який є невід`ємною частиною кредитного договору; обтяження автомобіля SEAT IBIZA заставою зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет застави вищевказаний автомобіль в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 307-Ф/07 від 21.12.2007 відповідно до умов останнього. Посилання в апеляційній скарзі на те, що порука припинилась, оскільки кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Встановлено, що на час подачі позову порука не припинилась оскільки спірний кредитний договір діяв до 19 грудня 2014 року, а з відповідним позовом позивач звернувся в серпні 2009, тобто в межах строку дії вказаного договору. За таких обставин твердження в апеляційній скарзі про те, що порука припинилася є безпідставним. Колегія суддів вважає, що можливо договір поруки було припинено відносно окремих щомісячних платежів, але матеріали справи свідчать про те, що сам поручитель ОСОБА_3 не оскаржувала рішення суду в частині поруки, а права позичальника ОСОБА_2 в частині стягнення вказаної заборгованості не порушуються, в зв`язку з чим не підлягають захисту. Крім того, приймаючі таке рішення, колегія суддів враховує те, що рішення суду першої інстанції більш десяті років находиться на виконанні та матеріали справи свідчать про те, що сторони були обізнані про його винесення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував заборону подвійного стягнення та одночасно стягнув заборгованість по кредитному договору та звернув стягнення на заставне майно не спростовують висновків суду. Звернув стягнення на заставне майно є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог заставодержателя врегульовано спеціальними нормами Закону України «Про заставу», а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов`язані з основним зобов`язанням. Отже, що застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, погашення заборгованості. За наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2009 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 18.11.2020. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова