Постанова 4857 № 460/3026/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3026/20 пров. № А/857/4158/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., представника відповідача Шеремети В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (ухвалене у м. Рівне в порядку загального позовного провадження, судом під головуванням Друзенко Н.В., повний текст рішення складено 04.01.2021 року) у справі № 460/3026/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень, суд - ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Товариство з обмеженою відповідальністю Квасилівський ливарно - механічний завод звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 №0000053305 та №00000460501 і від 25.03.2020 №00004010501. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" до Головного управління ДПС у Рівненській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0000053305 від 10.01.2020, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 352815,29 грн., у тому числі 0,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 350552,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2263,17 грн. - за пенею. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00000460501 від 10.01.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 679355,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 543484,00грн., за штрафними санкціями: 135871 грн. У решті вказане рішення залишити без змін. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00004010501 від 25.03.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2336764,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 1869411 грн., за штрафними санкціями: 467353,00 грн. У решті вказане рішення залишити без змін. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області пропорційну суму сплаченого судового збору, а саме 16473,37 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати обумовлене рішення у частині, яка стосується залишення без змін податкових повідомлень- рішень: - №00000460501 від 10.01.2020року у частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток за операцією позивача з ТОВ «СТАРТ ПРОМ ПЛЮС» та заниження доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3 671 365,98 грн внаслідок обліку кредиторської заборгованості; №00004010501 від 25.03.2020року у частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за операцією позивача з ТОВ «СТАРТ ПРОМ ПЛЮС», з ухваленням в цій частині нового рішення про повне задоволення позовних вимог, заявлених позивачем. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безтоварності господарської операції позивача та ТОВ «СТАРТ ПРОМ ПЛЮС», позаяк наявні у позивача документи (договір, податкова та видаткова накладні, акт приймання передачі, акт взаємозвірки розрахунків, договір оренди автомобіля, акт прийому передачі автомобіля та акт надання послуг) та дані бухгалтерського обліку щодо оприбуткування ТМЦ підтверджують обставини щодо фактичного здійснення вказаної господарської операції. Відсутність ТТН на переміщення ТМЦ не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції. Стверджує, що придбаний позивачем у названого контрагента прес гідравлічний перевозився за допомогою орендованого автомобіля. Окрім того, зазначає що директор підприємства не потребує довіреності для отримання ТМЦ, а розпочате кримінальне провадження не є вироком, який є беззаперечним доказом підтвердження відсутності правових наслідків всіх господарських операцій. Також позивач заперечує правомірність висновків суду першої інстанції щодо заниження ним доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3 671 365,98 грн внаслідок обліку кредиторської заборгованості, дата виникнення, якої припадає на січень вересень 2016року, яку позивач мав би включити до доходу внаслідок сплину строків позовної давності. При цьому, позивач вважає, що строк позовної давності щодо стягнення вказаної заборгованості не сплинув. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копія ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та повістки повідомлення до скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивач подав до суду клопотання, в якому повідомив про неможливість прибуття в судове засідання його представників. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про залишення без змін податкових повідомлень- рішень №00000460501 від 10.01.2020 року у частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 872 744 грн. та №00004010501 від 25.03.2020 року у частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 57 134 грн, суд першої інстанції фактично відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Відмовляючи у задоволенні таких позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача та ТОВ «СТАРТ ПРОМ ПЛЮС» не мали реального товарного характеру, а відтак надані до перевірки документи, якими оформлена вказана операція не можуть слугувати підставою для бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача. Також суд врахував, що передача кредиторами права вимоги кредиторської заборгованості із позивача, дата виникнення, якої припадає на січень вересень 2016 року громадянину ОСОБА_1 , жодним чином не вплинула на обчислення і перебіг строку позовної давності, позаяк зобов`язання у позивача за договорами поставок виникли у січні-вересні 2016 року, то станом на вересень 2019 року строк позовної давності за ними сплинув. Відповідно до цього, заборгованість позивача перед новим кредитором набула статусу безнадійної. При цьому позивач не надав суду жодного доказу тому, що перебіг позовної давності зупинявся або переривався, як і не було надано жодного доказу укладення письмових угод про збільшення такого строку. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Квасилівський ливарно-механічний завод зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією 25.02.2013; взяте на облік як платник податків з 26.02.2013, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.05.2013 №2000120038 (аркуш акту 2, а.с.29 том 1). На підставі наказу №488 від 29.10.2019 та направлення №288/17-00-05-01, №287/17-00-05-01, №286/17-00-05-01, №285/17-00-05-01, №340/17-00-33-05 від 11.11.2019 року уповноваженими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Квасилівський ливарно-механічний завод, за результатами якої складено акт №568/17-00-05-01/38623245 від 16.12.2019 року (а.с.28-89 том 1). На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення №00000460501 від 10.01.2020 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1552099,00 грн., в тому числі 1241679,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 310420,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.131-132 том 1). Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що серед іншого грошове зобов`язання з податку на прибуток донараховано у розмірі: - 37 350,00 грн. за основним платежем та 9337,00 грн. штрафу, за наслідками висновку акту перевірки про заниження позивачем доходу за 2017 рік на суму 207500 грн. внаслідок безоплатно отриманого основного засобу (Пресу гідравлічного), так як придбання його у ТОВ СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40176742) не підтверджено; - 660845,00 грн. за основним платежем та 165212,00 штрафу, за наслідками висновку акту перевірки про заниження позивачем доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3671365,98 грн. внаслідок не відображення в обліку протермінованої кредиторської заборгованості. Отож, фактичним предметом апеляційного оскарження за податковим повідомленням- рішенням №00000460501 від 10.01.2020 року є перелічені суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, які донараховані за наслідками висновку акту перевірки про заниження позивачем: доходу за 2017 рік на суму 207500 грн. внаслідок безоплатно отриманого основного засобу (Пресу гідравлічного); доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3671365,98 грн. внаслідок не відображення в обліку протермінованої кредиторської заборгованості. Також на підставі висновків акту перевірки №568/17-00-05-01/38623245 від 16.12.2019 року відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №00004010501 від 25.03.2020 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2393898,00 грн., в тому числі 1915119,00 грн. - за основним податковими зобов`язаннями, 478780,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.140-142 том 1). До складу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного обумовленим податковим повідомленням рішенням, ввійшла сума, яка є предметом апеляційного оскарження у розмірі 41500, 00 грн.- основний платіж та 10375,00 грн.- штрафна санкція, які донараховані за висновками відповідача про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу ПДВ по безтоварних операціях з ТОВ СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС. Зібраними у справі доказами підтверджуються висновки суду першої інстанції з приводу дотримання позивачем строків звернення до суду з позовною заявою. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 1.Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються заперечення позивачем обставин з приводу заниження ним доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3671365,98 грн. внаслідок не відображення в обліку протермінованої кредиторської заборгованості, то колегія суддів зазначає таке. Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затверджене наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 (надалі по тексту постанови іменовано - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Згідно пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовою допомогою визначає фінансову допомогу, надану на безповоротній або поворотній основі. В свою чергу, за визначенням даного підпункту, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Також за визначенням, наведеним у пункті а підпункту 14.1.11 цієї ж статті, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю. В свою чергу, поняття і строки позовної давності чітко визначені у главі 19 Цивільного кодексу України. Так, за визначенням статті 256 цієї глави, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України. За правилами ж статті 259 цієї ж глави, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін при умові складення про це письмового договору. Порядок же обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (стаття 260). В силу вимог частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Випадки, коли перебіг позовної давності зупиняється зазначені у статті 263 Цивільного кодексу України, а випадки, коли перебіг позовної давності переривається у статті 264 Цивільного кодексу України. Разом з тим, стаття 262 Цивільного кодексу України вміщує імперативне правило про те, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сторонами у зобов`язанні, відповідно до змісту статті 510 Цивільного кодексу України є боржник і кредитор. В свою чергу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За правилами ж статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зі змісту акту перевірки вбачається, що на підставі наданих в ході перевірки перевірки журналів-ордерів та відомостей по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 01.01.2017 встановлено обставини, що обліку позивачем кредиторської заборгованості в сумі 3671365,98 грн перед контрагентами, перелік яких наведено в додатку до акту. Станом на 01.09.2018 по К-т рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками обліковувалась заборгованість перед 28 контрагентами на загальну суму 13037879,91 грн (8616399 грн з 01.01.2017). У вересні та жовтні 2018 року частина вищезгаданої заборгованості в сумі 8511839,56 грн та 4526040,35 грн переведена на громадянина ОСОБА_1 і відображена в бухгалтерському обліку підприємства бухгалтерським проведенням: Д-т 631 К-т

631. З урахуванням дати виникнення зазначеної заборгованості у період січень-вересень 2016 року, відповідач дійшов висновку, що термін позовної давності закінчився в періоді, що підлягав перевірці, а відтак позивач мав би включити до складу інших доходів кредиторську заборгованість, термін позовної давності по якій минув, на загальну суму 3671365,98 грн (а.с.41-42 том 1). В ході розгляду позовної заяви та апеляційної скарги позивач не заперечував ні стан розрахунків, ні сум заборгованості, однак доводив, що строк позовної давності не скінчився, а відтак заперечував виникнення обов`язку по збільшенню доходів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами в ході апеляційного розгляду справи, що в 2015 та в 2016 році ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод уклав ряд договорів, за умовами яких постачальники мали поставити йому товарно матеріальні цінності, а він їх оплатити на таких умовах: - по договору №17-08-16 та №17-08-16/1 від 17.08.2017 з ТОВ ГРОТЕКС ПЛЮС, позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №19-07-16 від 19.07.2016 з ТОВ АЛЬТ ФОРМ позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №18-07-16 від 18.07.2016 з ТОВ МАГО ТРЕЙД позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №010816 від 01.08.2016 з TOB МАТРІКС ЛТД позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №1606/15/1 від 16.06.2015 з ТОВ МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН позивач зобов`язався оплатити товар протягом 15 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №15416-3 від 15.04.2016 з ТОВ МОНОЛІТ БУД СЕРВІС позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №16-3103/2 від 31.03.2016 з ТОВ БК ПРОФБУД 2015 позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №0404-2016 від 04.04.2016 з ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договорам №091616 та №091616/п від 03.10.2016 з ТОВ РЕНТКОМПАНІ позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №16-08-16 від 16.08.2016 з ТОВ ЮНКЕР ПЛЮС позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару; - по договору №050216/4 від 05.02.2016 з ТОВ ПАНОРАМА СКАЙ позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (а.с.32-54 том 2). Виконання контрагентами по вказаним договорам своїх зобов`язань по поставці позивачем не оспорюється, а існування кредиторської заборгованості перед ними станом на 01.01.2017 у розмірі 3671365,98 грн в повній мірі визнається. Також жодним чином позивачем, як в суді першої так і апеляційної інстанцій не спростовано доводи відповідача про те, що зазначена заборгованість виникла у січні-вересні 2016 року. Фактично, висновки відповідача позивач спростовує лише існуванням договорів про відступлення права вимоги №12 від 29.09.2018, №14 від 29.09.2018, №17 від 29.09.2018, №19 від 29.09.2018, №20 від 29.09.2018, №21 від 29.09.2018, №22 від 29.09.2018, №23 від 29.09.2018, №25 від 29.09.2018, №29 від 29.09.2018, № 43 від 30.10.2018, за умовами яких, вищевказані постачальники передали своє право вимоги по стягненню заборгованості з ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод громадянину ОСОБА_1 (а.с.55-94 том 2). Однак, на переконання колегії суддів приведені позивачем доводи апеляційної скарги щодо укладення постачальниками позивача ТОВ ГРОТЕКС ПЛЮС, ТОВ АЛЬТ ФОРМ, ТОВ МАГО ТРЕЙД, TOB МАТРІКС ЛТД, ТОВ МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН, ТОВ МОНОЛІТ БУД СЕРВІС, ТОВ БК ПРОФБУД 2015, ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС, ТОВ РЕНТКОМПАНІ, ТОВ ЮНКЕР ПЛЮС та ТОВ ПАНОРАМА СКАЙ договорів про відступлення права вимоги боргу від позивача №12 від 29.09.2018, №14 від 29.09.2018, №17 від 29.09.2018, №19 від 29.09.2018, №20 від 29.09.2018, №21 від 29.09.2018, №22 від 29.09.2018, №23 від 29.09.2018, №25 від 29.09.2018, №29 від 29.09.2018, № 43 від 30.10.2018 громадянину ОСОБА_1 не впливають на обчислення і перебіг строку позовної давності. Водночас, колегія суддів зазначає, що відомостями ЄДРСР не підтверджується обставини з приводу звернення попередніх кредиторів або нового кредитора ОСОБА_1 , з позовом про стягнення з ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод заборгованості по вищезазначеним договорам поставки. Окрім того, в порушення ч.1 ст. 77 КАС України, позивач не надав ні відповідачу, ні суду першої та апеляційної інстанцій жодного доказу з приводу зупинення або переривання перебігу позовної давності. Не надано також і доказів укладення письмових угод про збільшення такого строку. Як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позаяк, зобов`язання у позивача щодо розрахунків за договорами поставок виникли у січні-вересні 2016 року, то станом на вересень 2019 року строк позовної давності за ними сплинув. Відповідно до цього, заборгованість позивача перед новим кредитором набула статусу безнадійної. Враховуючи приведені положення законодавства та фактичні обставини справи , суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод безпідставно не включило до складу своїх доходів безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 3671365,98 грн, по якій минув термін позовної давності, і як наслідок про підставність донарахування за результатами податкової перевірки 660 845,00 грн. податкового зобов`язання та 165212,00 штрафу за податковим повідомленням-рішенням №00000460501 від 10.01.2020.

2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу фактичного здійснення позивачем господарської операції з ТОВ СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40176742) та безпідставного донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи слідує, що внаслідок висновку відповідача, викладеного в акті перевірки, про відсутність фактичного здійснення господарської операції позивача з придбання Пресу гідравлічного одностоєчного П 6330 1000 кНс у ТОВ СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС, позивачу збільшено дохід на суму 207 500 грн та зменшено податковий кредит на суму 41500 грн. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, відповідно до абзацу дев`ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов`язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять обов`язкові реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункт 185.1 ст. 185 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, під доходами розуміють - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників. Пунктом 5 П(С)БО 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено актом перевірки, поясненнями відповідача, що підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення операції з поставки ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС для позивача ТМЦ (пресу гідравлічного одностоєчного») слугували наступні ознаки нереальності вказаної господарської операції: ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС відсутнє за податковою адресою; в першому кварталі 2017 року згідно звіту 1 ДФ на підприємстві 1 працівник - директор підприємства; неможливо підтвердити реальність здійснення ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС господарських операцій з придбання і реалізації товарів, робіт та послуг у лютому - березні 2017 року; свідоцтво платника ПДВ ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС анульовано 26.02.2019, остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до Херсонської ОДПІ ГУ ДПС У Херсонській області за вересень 2018 року; згідно реєстру податкових накладних ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС за 2016 рік, січень-лютий 2017 року відсутня номенклатура придбання Прес гідравлічний одностоєчний; згідно відомостей з реєстру судових рішень ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС, задіяне в схемах ухилення від сплати податків, в кримінальних провадженнях, а саме у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 42016100000001129 від 16.11.2016 (а.с.3-11,25-26 том 3). Також податковий орган зауважував, що позивач до перевірки та на запит №3 від 28.11.2019 про надання копій документів, щодо здійснення взаєморозрахунків з ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС не надав товарно-транспортних накладних на транспортування Пресу гідравлічного одностоєчного та відсутні первинні документи, що опосередковують отримання активу безпосередньо від ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС. Як наслідок, відповідач дійшов висновку, що за реквізитами ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС оформлено первинні бухгалтерські документи, з метою введення в законний товарообіг ТМЦ невідомого джерела походження, та безпідставного формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод. Спростовуючи вказані доводи відповідача, позивач на підтвердження обставин фактичного здійснення вказаної господарської операції надав: - договір поставки №2002/17/1 від 20.02.2017, за умовами якого ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС зобов`язалося передати ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод товар, а саме Прес гідравлічний одностоєчний П 6330 1000 кНс, загальною вартістю 249000 грн., в т.ч. ПДВ 41500, 00 грн, на умовах EXW склад постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010), після повної оплати загальної вартості товару покупцем (а.с.143-145 том 1); - видаткову накладну №352802 від 28.02.2017 (а.с.146 том 1); - прибуткову накладну №96 від 28.02.2017 (а.с.147 том 1), - податкову накладну від 13.03.2017, що зареєстрована в ЄРПН (а.с.148-149 том 1), - акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2017 (а.с.150-151 том 1). Окрім того, як встановлено судом сторонами не заперечуються висновки акту перевірки стосовно того, що за даними бухгалтерського обліку (карток рахунків 631 та 311) отримання товару відображено платником податків наступним чином: Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті на суму 249000 грн; Дт 152 Придбання основних засобів, - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 207500 грн; Дт 644 Податковий кредит - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 41500 грн (а.с.157-158 том 1). Надаючи правову оцінку наданим документам, колегією суддів враховано, що перелічені документи складені за участю керівників суб`єктів господарювання та містять обов`язкові реквізити та за своїми зовнішніми ознаками відповідають поняттю первинного документу, визначеного ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас колегією суддів враховано, що позивач та постачальник є територіально віддаленими один від одного, а зокрема місцезнаходженням постачальника названих ТМЦ є місто Херсон, а місцезнаходженням позивача є смт. Квасилів, Рівненської області. За умовами договору поставки №2002/17/1 від 20.02.2017 року передача позивачу обумовлених ТМЦ здійснюється на умовах EXW склад постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010). Як наслідок обов`язок щодо транспортного переміщення пресу гідравлічного з м. Херсону до смт. Квасилів, Рівненської області покладено на позивача. На підтвердження обставин фактичного переміщення пресу гідравлічного з м. Херсону до смт. Квасилів, Рівненської області позивачем надано договір оренди автомобіля №010117-А від 01.01.2017, акт приймання-передачі автомобіля та акт надання послуг з оренди автомобіля (а.с.153-156 том 1). Прес гідравлічний є габаритним вантажем, а відповідно його перевезення з м. Херсон в Рівненську область мало б здійснюватися вантажним автотранспортом з оформленням товарно-транспортної накладної та подорожного листа до вантажного автомобіля. Однак, на переконання колегії суддів наданий договір оренди автомобіля та акти його приймання в орендне користування та акти про надання послуг з оренди автомобіля не доводять факту транспортного переміщення гідравлічного пресу з м. Херсону до смт. Квасилів, Рівненської області, позаяк позивачем в порушення ч. 1 ст. 77 КАС України не надано ні відповідачу, ні суду першої та апеляційної інстанцій доказів: щодо транспортного переміщення вказаного автомобіля 28.02.2017 року (ТТН та/або шляхових листів) за маршрутом смт. Квасилів, Рівненської області м. Херсон - смт. Квасилів, Рівненської області; відрядження керівника позивача 28.02.2017 року до м. Херсон для отримання від ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС пресу гідравлічного одностоєчного П 6330 1000 кНс, позаяк саме вказана особа (за даними приведених документів) була зазначена, як відповідальна особа за отримання вказаного пресу; наявності у керівника позивача посвідчення водія, яке за категорією надає йому право на управління вантажним самоскидом КАМАЗ НОМЕР_1 , який перебував в оренді у позивача. Також колегією суддів враховано, що за даними сайту https://della.com.ua/ відстань від смт. Квасилів, Рівненської області до м. Херсон становить 777км, що складає приблизний час перебування в дорозі автомобіля 9 годин 42 хв лише в одну сторону, а за напрямком руху в обидві сторони за маршрутом смт. Квасилів, Рівненської області м. Херсон - смт. Квасилів, Рівненської області приблизний час перебування буде складати 19 годин 24 хв. Отож, з метою отримання від ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС пресу гідравлічного одностоєчного П 6330 1000 кНс керівник позивача мав би перебувати в дорозі приблизно 19 годин 24 хвилини, не враховуючи часу необхідного для оформлення необхідних документів та отримання зазначених ТМЦ на складі вказаного контрагента. Натомість, як слідує з акту надання послуг з оренди автомобіля №2 (а.с. 156 т.1) складеного та підписаного 28.02.2017 року орендодавцем ТОВ «СОТІК АГРО» та позивачем, керівник позивача перебував в селі Оженіно Хмельницької області. Вказані обставини свідчать, що керівник позивача не міг одночасно перебувати 28.02.2017 року в м. Херсон з метою отримання пресу гідравлічного та селі Оженіно Хмельницької області для підписання акту надання послуг оренди. Як наслідок, судом не встановлено факту передачі та транспортного переміщення пресу гідравлічного від ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС до ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод, позаяк додані до матеріалів справи документи не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операції) щодо поставки ТМЦ. При цьому, з огляду на виявлені розбіжності колегія суддів зазначає, що у випадку, якби ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод виконував умови договору поставки №2002/17/1 від 20.02.2017 про отримання ТМЦ на складі постачальника - ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС через іншу особу (не керівника), то у видатковій накладній містився б підпис уповноваженої на отримання товару особи із вказівкою на відповідну довіреність. Натомість видаткова накладна №352802 від 28.02.2017 з боку покупця підписана директором ТОВ Квасилівський ливарно - механічний завод ОСОБА_2 та скріплена печаткою Товариства, який в свою чергу 28.02.2017 року перебував в селі Оженіно Хмельницької області з метою підписання акту надання послуг оренди автомобіля. Крім цього, сукупність зібраної відповідачем інформації доводить, що ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС не мало реальної можливості здійснити поставку пресу гідравлічного зі свого складу, як з огляду на відсутність у нього такого матеріального ресурсу, так і з огляду на відсутність самого складу, та інших основних засобів, а також відповідної кількості трудових ресурсів. Відповідно до цього, висновки суду першої інстанції та відповідача про безтоварність господарської операції позивача із ТОВ СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС є ґрунтовними. Як наслідок, підставними є і висновки про отримання позивачем пресу гідравлічного з невідомого джерела і на безоплатній основі, що зумовило факт заниження доходу за 2017 рік. За наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення: -№00000460501 від 10.01.2020 року в частині визначення грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 37 350,00 грн за основний платіж та 9337,00 грн штраф; -№00004010501 від 25.03.2020 року в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 41500, 00 грн - основний платіж та 10375,00 грн - штрафна санкція, які донараховані внаслідок не підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40176742). Відносно ж решти грошових зобов`язань, які донараховані оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, то зміст апеляційної скарги інших доводів ніж тих що проаналізовані судом не містить, а відтак судом розглянуто апеляційну скаргу в межах її доводів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 460/3026/20 в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року.