Постанова 4856 № 560/19610/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19610/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 28 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Загоренко О.О., представника відповідача: Асєєва К.О., представника відповідача: Муравського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Пласт Моулд" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2025 року позивач, - ПП "Пласт Моулд", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2025 №11413/2201-0701. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.05.2025 №11413/2201-0701. Стягнуто на користь Приватного підприємство "Пласт Моулд" 5 096,70 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Позивач та представник позивача в судове засідання, призначене на 28.04.2026 не з`явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Разом з цим, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з лікуванням Киричук Н.В. Дослідивши вказану заяву та заслухавши думку іншої сторони, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з підстав відсутності доказів хвороби Киричук Н.В. та можливості забезпечити представництво в судовому засіданні, як директором ПП "Пласт Моулд", так і іншим належним представником, з урахуванням вимог закону. Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Пласт Моулд" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 08.06.2022. Основний вид господарської діяльності - виробництво інших виробів із пластмас. Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 25.03.2025 №1382-П провело документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства "Пласт-Моулд" з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 08.06.2022 по 31.12.2024 та за період з 08.06.2022 по 31.12.2024 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Результати перевірки оформлені актом від 06.05.2025 №8228/22-01-07-01/44894616, у якому відображений ряд порушень податкового законодавства. Зокрема, перевіркою встановлене порушення позивачем пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі Порядок №21), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на загальну суму 579170 грн, у тому числі за жовтень 2022 року на суму 11959 грн, січень 2023 року на суму 9969 грн, лютий 2023 року на суму 53680 грн, квітень 2023 року на суму 89759 грн, травень 2023 року на суму 143093 грн, липень 2023 року на суму 63648 грн, червень 2024 року на суму 207062 грн. За даними перевірки в період з 08.06.2022 по 31.12.2024 позивач задекларував від`ємне значення податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 4 333 317 грн, у т. ч. за жовтень 2022 року в сумі 62335 грн., листопад 2022 року в сумі 90344 грн., грудень 2022 року в сумі 86827 грн., січень 2023 року в сумі 55362 грн., лютий 2023 року в сумі 53680 грн., березень 2023 року в сумі 86827 грн., квітень 2023 року в сумі 172656 грн., травень 2023 року в сумі 223020 грн., червень 2023 року в сумі 197733 грн., липень 2023 року в сумі 199485 грн., вересень 2023 року в сумі 213840 грн., лютий 2024 року в сумі 213840 грн., березень 2024 року в сумі 218099 грн., квітень 2024 року в сумі 218873 грн., травень 2024 року в сумі 177480 грн., червень 2024 року в сумі 229665 грн., липень 2024 року в сумі 325814 грн., серпень 2024 року в сумі 227003 грн., вересень 2024 року в сумі 109093 грн., жовтень 2024 року в сумі 316652 грн., листопад 2024 року в сумі 412358 грн., грудень 2024 року в сумі 442331 гри., у зв`язку із здійсненням операцій з вивезення товарів (тари та інших виробів із пластмас (коробки пластмасові для харч, продуктів з контр.замком, відра, пробки бутля поліетиленова, помпи "ІЛЬи" ультрамарин - Стандарт з наклейкою в коробці, тощо) за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою. Перевіркою встановлено, що зазначена сума від`ємного значення, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, виникла за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання відповідно до договору поставки №1 від 01.09.2022 року товару позивачем як управителем майном за договором управління майном від 29.04.2013 № Б/Н, Відповідно до договору довірчого управління майном від 29.04.2013 №б/н укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Установник) та Хмельницький завод «Полімер» (Управитель), Установник передав Управителеві в управління рухоме та нерухоме майно, яке складається з обладнання, устаткування, об`єктів нерухомості, що знаходяться у власності Установника та розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3. Управитель зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах особи, вказаної Уставником (вигодонабувача). Метою передачі Майна в управління є отримання доходів від ефективного використання майна в порядку і способами, які визначаються Управителем на власний розсуд. Відповідно до договору від 05.07.2016 №б/н Хмельницький завод «Полімер» (Управитель) передає, а ТОВ «Пласт Моулд» (Новий управитель) приймає всі права та обов`язки за договором довірчого управління майном, посвідченим 29.04.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу. Посвідчення даного договору не тягне змін інших умов договору довірчого управління майном, посвідченого 29.04.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. за номером 1297. Даний договір є невід`ємною частиною договору довірчого управління майном, посвідченого 29.04.2013, та набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Відповідно до додаткового договору від 13.07.2022 №6 до Договору довірчого управління майном від 29.04.2013 №б/н, ТОВ «Пласт Моулд» (Управитель) передає, а ПП «Пласт Моулд» (Новий управитель) приймає всі права та обов`язки за договором довірчого управління майном від 29.04.2013 №б/н із змінами, внесеними Додатковими договорами №1 від 15 липня 2013 року, №2 від 28 липня 2016 року, №3 від 28 квітня 2017 року, №4 від 18 вересня 2020 року, №5 від 09 листопада 2021 року. 01.09.2022 між управителем майна ПП «Пласт Моулд», в особі директора Галкіної С.Ю. (Договір довірчого управління майном від 29.04.2013 № б/н) та приватним підприємством «Пласт Моулд» укладений договір поставки №59802-22, відповідно до якого асортимент, кількість та ціна товару вказуються у рахунках, які є невід`ємними частинами договору. На виконання умов Договору №59802-22 постачальник поставив позивачу пластикові вироби, а позивач - прийняв та оплатив їх. На кожну поставку Договір довірчого управління майном від 29.04.2013 №б/н реєстрував податкові накладні у Реєстрі податкових накладних (а.с.23). Отримавши від Договору довірчого управління майном від 29.04.2013 зареєстровані у Реєстрі податкових накладних податкові накладні, які підтверджують факт передачі товару і оплативши вартість товару, позивач включив до податкового кредиту у відповідних звітних періодах ПДВ, сплачений в ціні пластикових виробів, В результаті перевірки правомірності формування від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларованого позивачем у деклараціях з ПДВ (рядок 20.2.1 Декларації) за період з 08.06.2022 по 31.12.2024, яке виникло у зв`язку з відображенням в податкового обліку операцій з придбання товару від постачальнику «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н, відповідач дійшов висновку про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування всього у загальній сумі 579170,0 грн, у тому числі за жовтень 2022 року в сумі 11959 грн, січень 2023 року в сумі 9969 грн., лютий 2023 року в сумі 53680 грн, квітень 2023 року в сумі 89759 грн, травень 2023 року в сумі 143093 грн, липень 2023 року в сумі 63648 грн, червень 2024 року в сумі 207062 грн. Підставою для такого висновку слугувало не підтвердження перевіркою фактичної сплати зазначеного ПДВ у попередніх та звітному податкових періодах постачальнику «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н». На підставі зазначеного висновку перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 27.05.2025 № 11413/2201-0701, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 579170,0 грн, застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 57917,0 грн, визначив податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 579170,0 грн та зобов`язав сплатити зазначену суму податку на додану вартість. Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення від 27.05.2025 №11413/2201-0701 позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою обставиною, яка зумовлює виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування, є сплата отримувачем товарів/послуг суми ПДВ у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Факт здійснення операцій з придбання позивачем товару від постачальника «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н», правомірність віднесення ПДВ по цих операціях до податкового кредиту у відповідних звітних періодах відповідачем не заперечується. Натомість, в результаті перевірки від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларованого позивачем у деклараціях з ПДВ (рядок 20.2.1 Декларації) за період з 08.06.2022 по 31.12.2024, відповідач дійшов висновку про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування всього у загальній сумі 579170,0 грн. Підставою для такого висновку слугувало не підтвердження перевіркою фактичної сплати ПДВ у попередніх та звітному податкових періодах постачальнику «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» з вартості поставлених товарів/послуг на вказану суму, зокрема, у жовтні 2022 року в сумі 11959 грн, січні 2023 року в сумі 9969 грн, лютому 2023 року в сумі 53680 грн, квітні 2023 року в сумі 89759 грн, травні 2023 року в сумі 143093 грн, липні 2023 року в сумі 63648 грн, червні 2024 року в сумі 207062 грн. Дослідивши надані позивачем документи, зокрема, податковий накладні, рахунки на оплату, платіжні інструкції, акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2023 - грудень 2024 року та банківську виписку за період з 01.07.2022 по 21.12.2024, суд першої інстанції встановив, що від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за жовтень 2022 року (вх. №9246978249 від 21.11.2022) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 62335,08 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у вересні 2022 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем на підставі рахунків №475 від 05.09.22 та №481 від 09.09.22 на загальну суму 112 499,99 грн у жовтні 2022 року. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за січень 2023 року (вх. №9027353414 від 17.02.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 54 881,67 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у грудні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 31.01.2023 на підставі рахунку №699 від 14.12.2022 на суму в ПДВ 54 881,67 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за лютий 2023 року (вх. №9052298373 від 16.03.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 53 679,67 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у січні 2023 року . Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 31.01.2023 на підставі рахунку №9 від 09.01.2023, на суму ПДВ 53 679,67 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за квітень 2023 року (вх. №9114597986 від 17.05.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 111 211,17 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у березні 2023. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 27.04.2023 на підставі рахунку №121 від 07.03.2023 на суму ПДВ 111 211,17 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за травень 2023 року (вх. №9144010341 від 16.06.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н», на суму ПДВ 120 792,92 грн у березні 2023 року та на суму ПДВ 102 226,67 грн, складених у квітні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у квітні і травні 2023 року на підставі рахунків №166 від 23.03.23 та №201 від 13.04.23 на загальну суму ПДВ 223 019,59 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за липень 2023 року (вх. №9209593212 від 17.08.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 136 173,09 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у червні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у червні та липні 2023 року на підставі рахунків №292 від 02.06.23, №330 від 20.06.23 та №359 від 28.06.23 на загальну суму ПДВ 136 173,09 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за червень 2024 року (вх. №9197782881 від 16.07.2024) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 207 062 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у березні на суму ПДВ 170 801,58 грн. та квітні 2024 року на суму ПДВ 57360 грн. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у червні 2024 року на підставі рахунків №163 від 13.03.24 та №238 від 05.04.24 на загальну суму ПДВ 228 161,58 грн. Факт сплати позивачем заявленого до бюджетного відшкодування у період з 08.06.2022 по 31.12.2024 податку на додану вартість у загальній сумі 579170,0 грн підтверджений банківськими виписками за відповідні періоди. Заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 579170,0 грн, відповідач посилається на наявність у позивача кредиторської заборгованості у відповідних звітних періодах, у загальній сумі 579170,0 грн по розрахунках з постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» за товар, поставлений за договором поставки від 01.09.2022 №59802-22. Однак, суд першої інстанції вважає, що існування заборгованості за окремі партії товару, поставленого позивачу постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» відповідно до договору поставки від 01.09.2022 №59802-22м протягом червня 2022 року грудня 2024 року, не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в сумі, яка відповідає розміру заборгованості на кінець відповідного звітного періоду, у зв`язку з тим, що сама по собі наявність кредиторської заборгованості перед постачальниками, не може слугувати доказом відсутності фактичної сплати суми податку, від`ємне значення, якої визначене відповідно до абзацу «б», пункту 200.4, статті 200 ПК України. Таким чином, суд першої інстанції вважає безпідставними висновки про порушення позивачем пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та Порядку №21 та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на загальну суму 579170 грн. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.05.2025 №11413/2201-0701, а тому враховуючи викладене, позов слід задовольнити. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. (застосовується редакція чинна на момент виникнення правовідносин). Згідно з пп. 14.1.18, 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції. Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статі 200 Податкового кодексу України. Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 ПК України). Згідно з п.200.4. ст.00 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Як передбачено п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження формування об`єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а також сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік. Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів. Аналіз вказаних правових норм свідчить, що платник податку формує об`єкт оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість та податковий кредит за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Тобто, визначальною має бути подія, підтверджена документально, а не формальне складення документів про таку подію, що цілком узгоджується з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Зазначена правова позиція є послідовною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 19 жовтня 2023 року (справа №420/18874/22), від 09 листопада 2023 року (справа №480/1162/22). Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем документи, податкові накладні, рахунки на оплату, Акт звірки, виписки по рахунку за період з 01.07.2022 по 31.12.2024, податкові декларації та інше. В межах даних доказів, а також тієї обставини, що згідно з Акту перевірки вказані рахунки на оплату дійсні і факт господарської операції по рахункам відбувся (податкова інформація), колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відповідач не спростував, що від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за жовтень 2022 року (вх. №9246978249 від 21.11.2022) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 62335,08 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у вересні 2022 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем на підставі рахунків №475 від 05.09.22 та №481 від 09.09.22 на загальну суму 112 499,99 грн у жовтні 2022 року. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за січень 2023 року (вх. №9027353414 від 17.02.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 54 881,67 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у грудні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 31.01.2023 року на підставі рахунку №699 від 14.12.2022 на суму в ПДВ 54 881,67 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за лютий 2023 року (вх. №9052298373 від 16.03.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 53 679,67 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у січні 2023 року . Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 31.01.2023 на підставі рахунку №9 від 09.01.2023, на суму ПДВ 53 679,67 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за квітень 2023 року (вх. №9114597986 від 17.05.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 111 211,17 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у березні 2023. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем 27.04.2023 на підставі рахунку №121 від 07.03.2023 на суму ПДВ 111 211,17 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за травень 2023 року (вх. №9144010341 від 16.06.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н», на суму ПДВ 120 792,92 грн у березні 2023 року та на суму ПДВ 102 226,67 грн, складених у квітні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у квітні і травні 2023 року на підставі рахунків №166 від 23.03.23 та №201 від 13.04.23 на загальну суму ПДВ 223 019,59 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за липень 2023 року (вх. №9209593212 від 17.08.2023) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 136 173,09 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у червні 2023 року. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у червні та липні 2023 року на підставі рахунків №292 від 02.06.23, №330 від 20.06.23 та №359 від 28.06.23 на загальну суму ПДВ 136 173,09 грн. Від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (Додаток 3) у декларації з ПДВ за червень 2024 року (вх. №9197782881 від 16.07.2024) виникло внаслідок включення позивачем до податкового кредиту накладних на суму ПДВ 207 062 грн, складених постачальником «Договір управління майном від 29.04.2013 № Б/Н» у березні на суму ПДВ 170 801,58 грн. та квітні 2024 року на суму ПДВ 57360 грн. Оплата зазначеного товару здійснена позивачем у червні 2024 року на підставі рахунків №163 від 13.03.24 та №238 від 05.04.24 на загальну суму ПДВ 228 161,58 грн. Факт сплати позивачем заявленого до бюджетного відшкодування у період з 08.06.2022 по 31.12.2024 податку на додану вартість у загальній сумі 579170,00 грн підтверджений банківськими виписками за відповідні періоди. Щодо доводів в частині кредиторської заборгованості, колегія суддів зазначає, що позивач визнає наявну кредиторську заборгованість, однак вказує, що оплати по рахункам відбулись в межах господарських операцій, а кредиторська заборгованість була погашена в повному обсязі 17.02.2025 за платіжною інструкцією №379. В свою чергу, апелянт в межах ч.2 ст.77 АС України не спростовує вказані доводи позивача. Крім того, як вже вказував суд апеляційної інстанції позивач підтвердив вказані операції не лише рахунками на оплату (на що вказує відповдіач), а й наявними податковими накладними та випискою по рахунку за період з 01.07.2022 по 31.12.2024 (де відображена плата по відповідному рахунку). Також, вказані документи в своїй сукупності передбачають суму відповідної сплати та за що саме була здійснена така сплата (найменування товарів). Тобто, зазначені первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо наданих послуг, поставки товару. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що сама по собі наявність кредиторської заборгованості перед постачальниками, не може слугувати доказом відсутності фактичної сплати суми податку, від`ємне значення, якої визначене відповідно до абзацу «б», пункту 200.4, статті 200 ПК України. Тобто, висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та Порядку №21 та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на загальну суму 579170 грн є безпідставними. Доводів в частині судових витрат апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції не надає оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині (в межах ч.1 ст.308КАС України). Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 квітня 2026 року. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.