Постанова 4857 № 140/12349/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/12349/20 пров. № А/857/4153/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Онишкевича Т. В., Шевчук С.М.; розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 140/12349/20 (головуючий суддя Валюх В. М., м. Луцьк) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 25 серпня 2020 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513 та від 09.01.2020 № 0244985533, № 0244955533. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що неправомірними є висновки акту перевірки від 11.01.2019 про порушення позивачем пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України). У вказаному акті відображені операції від 20.04.2015, 20.07.2015, 20.09.2015, по яких минув строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України. В операції від 20.11.2016, що вказана в акті від 11.01.2019, порушення відсутнє, оскільки позивачем сплачено авансовий платіж в перший робочий день після вихідного дня. Також зазначено, що є неправомірним висновок, викладений в акті перевірки від 18.11.2019 про порушення пункту 295.1 статті 295 ПК України, оскільки у ньому вказані операції 20.05.2019, 20.06.2019, 20.07.2019, 20.08.2019, 20.09.2019 - за періоди, за які сплачені авансові внески в повному розмірі, а ГУ ДПС у Волинській області неправильно зарахувало суми авансового внеску єдиного податку в рахунок погашення податкового боргу, що виник за податковим повідомленням-рішенням № 0003985513. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області форми Ш від 05 березня 2019 року № 0003985513. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області форми Ш від 09 січня 2020 року № 0244985533, № 0244955533. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Волинській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що на підставі аналізу в ІКП позивача по платежу єдиний податок перевіркою встановлено, що станом на 14.05.2019 обліковувався податковий борг у сумі 421,49 грн., який виник у зв`язку з відсутністю сплати узгодженої суми податкових зобов`язань на загальну суму 503,20 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 05.03.2019 № 0003985513 (граничний термін сплати 14.05.2019, сплачено 17.05.2019, із затримкою 2 дні). У зв`язку із відсутністю сплати штрафних санкцій по граничному терміну 20.05.2019 виник податковий борг в розмірі 421,58 грн., який в подальшому погашався та виник новий (за період червень - вересень 2019 року) за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди згідно із календарною черговістю його виникнення, борг погашено 17.10.2019. Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України щодо несвоєчасної сплати грошового зобов`язання з єдиного податку за травень - вересень 2019 року на загальну суму 4173 грн., що призвело до нарахування штрафних санкцій у розмірі 2086,50 грн. відповідно до вимог пункту 122.1 статті 122 ПК України та вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України щодо сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у розмірі 421,50 грн., що призвело до нарахування штрафної санкції у розмірі 42,15 грн. відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області провела камеральну перевірку дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2016-2019 р.р., про що складено акт перевірки від 11.01.2019 № 331/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 , яким встановлено затримку сплати авансового внеску єдиного податку за 2016-2019 роки, чим порушено пункт 295.1 статті 295 ПК України (а. с. 16-17). 05.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту перевірки від 11.01.2019 № 331/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 , прийняло податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0003985513, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 1006,40 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50%, що становить 503,20 грн. (а. с. 15). Крім того, судом встановлено, що посадова особа Луцького управління ГУ ДПС у Волинській області провела камеральну перевірку дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2016-2019 р.р., про що складено акт перевірки від 18.11.2019 № 5311/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 , яким встановлено затримку сплати авансового внеску єдиного податку за 2016-2019 роки, чим порушено пункт 295.1 статті 295 ПК України (а. с. 13-14). 09.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області, на підставі акту перевірки від 18.11.2019 № 5311/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 , прийняло податкові повідомлення-рішення форми Ш: № 0244985533, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 4173,40 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50%, що становить 2086,50 грн. (а. с. 11); № 0244955533, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 421,50 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 42,15 грн. (а. с. 12). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За приписами пункту 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Разом з тим, відповідно до пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. За приписами пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. За правилами пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Встановлено, що до позивача ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за затримку сплати авансового внеску за період 20.04.2015, 20.07.2015, 20.09.2015 згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.09.2014 в розмірі 50% від суми 243,60 грн., що становить по 121,80 грн. за кожний з періодів (а. с. 17). Разом з тим, вказані штрафні санкції згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2019 № 0003985513 застосовані без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати податку. При цьому, винятки, з якими законодавець пов`язує можливість визначення грошового зобов`язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер, та при розгляді цієї справи таких винятків судом не встановлено та їх наявність відповідачем не доведена. Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 (справа № 806/1770/16), відповідно до яких закон не надає повноважень податковому органу застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а винятки, з якими законодавець пов`язує можливість визначення грошового зобов`язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер. Також, відповідно до пункту 102.3 статті 102 ПК України (у редакції, чинній на момент складання акту камеральної перевірки від 11.01.2019 № 331/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 ) відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні. Тобто, відлік строку давності зупиняється на період, протягом якого контролюючому органу заборонено проводити перевірку платника податків не згідно із законом, а згідно з рішенням суду. Відтак, законодавча заборона на проведення перевірок платників податків протягом 2015, 2016 років у даному випадку відлік строку давності не зупиняє. Крім того, з акту камеральної перевірки від 11.01.2019 № 331/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 та розрахунку штрафної санкції до нього також вбачається, що до позивача ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за затримку сплати авансового внеску за період 20.11.2016 згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.01.2016 в розмірі 50% від суми 275,60 грн., що становить по 137,80 грн. (а. с. 17). Разом з тим, суд звертає увагу, що авансовий внесок в сумі 276,00 грн. позивач сплатив відповідно до платіжного доручення від 19.11.2016, а його зарахування відбулося 21.11.2016, що підтверджується витягом з електронного кабінету платника (а. с. 8). Крім того, суд бере до уваги, що 20.11.2016 припало на вихідний день (неділя), тому він не порушив строк сплати авансового внеску, оскільки така сплата відбулася 19.11.2016, а фактичне зарахування до бюджету коштів відбулося 21.11.2016 - у перший робочий день після вихідного. За приписами пунктів 31.1 - 31.3 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати єдиного податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день. Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Враховуючи наведене, зарахування сплаченого позивачем єдиного внеску у перший робочий день після вихідного свідчить про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 (справа № 820/1867/17) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи. Як вбачається із матеріалів справи, зарахування авансового внеску єдиного податку в сумі 276,00 грн. терміном сплати до 20.11.2016 (неділя) відбулося у перший робочий день після вихідного 21.11.2016 (понеділок) (а. с. 8), тому позивач у даному конкретному випадку не допустив порушення строку сплати податку. Крім того, судом встановлено, що станом на 30.04.2019 у позивача була наявна переплата в сумі 81,71 грн., а 14.05.2019 в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 відбулося донарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513 (при цьому, в картці помилково вказана дата його прийняття) та у зв`язку із цим станом на 14.05.2019 утворилася заборгованість в розмірі 421,90 грн. (а. с. 32). Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня - вересня 2019 року позивач своєчасно сплачував авансові внески, проте таку сплату відповідач зараховував в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513, та згідно із розрахунком до акту перевірки від 18.11.2019 № 5311/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 штрафні санкції застосовані за несвоєчасну несплату грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням (термін сплати 15.05.2019, сплачено 17.05.2019) та авансового внеску по операціях 20.05.2019, 20.06.2019, 20.07.2019, 20.08.2019, 20.09.2019 (а. с. 14). Оскільки нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513 суд цим рішенням визнано протиправним, а застосування штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 09.01.2020 № 0244985533, № 0244955533 відбулося у зв`язку із тим, що контролюючий орган своєчасну сплату авансових внесків зарахував в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513, внаслідок чого у інтегрованій картці платника було відображено погашення боргу та виникнення нової заборгованості (за період червень-вересень 2019 року), тому у зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 05.03.2019 № 0003985513 підлягають до задоволення також похідні позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 09.01.2020 № 0244985533, № 0244955533. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 140/12349/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук