Постанова 4876 № 904/8/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/8/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. секретар судового засідання Михайлова К.С., Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 року (повний текст складено 01.03.2021, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/8/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпро про стягнення 528 019,24 грн. В С Т А Н О В И В:

1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (КЕВ Дніпро) заборгованість у розмірі 528 019,24 грн., з яких: - основний борг у розмірі 433 812,38 грн.; - пеня у розмірі 33 095,72 грн.; - 3 % річних у розмірі 25 104,71 грн.; - інфляційні втрати у розмірі 36 066,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №9025/18-БО(Т)-5 постачання природного газу від 12 листопада 2018 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України було нараховано 3% річних за період прострочення з 27.12.2018 по 30.11.2020 у сумі 25 104,71 грн. та інфляційні збитки за період з січня 2019 року по листопад 2020 року. На підставі пункту 8.2 договору позивачем було нараховано пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 33 095,72 грн. за загальний період з 27.12.2018 по 26.06.2019 Рішенням Господарського Дніпропетровської області від 24.02.2021 року по справі №904/8/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 433 812,38 грн., пеню у розмірі 16547,86 грн., 3 % річних у розмірі 25 104,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 36066,43 грн., витрати зі сплати судового збору 7920,29 грн. У решті позову відмовлено. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що нарахування суми основного боргу, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції було здійснено позивачем правомірно та арифметично вірно, проте згідно ст. 233 ГПК України, ч. 3. ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення, керуючись ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, керуючись законом, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі № 904/8/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 457,86 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив наступне: - на думку позивача, суд був позбавлений можливості дослідити майновий стан відповідача, оскільки останнім не було надано належних доказів в обґрунтування скрутного матеріального становища, внаслідок чого судом було порушено ст.ст. 13, 80, 233, 236, 238 ГПК України; - на думку позивача, неприбутковість, державне фінансування та скрутне матеріальне становище підприємства відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені; - судом не враховано ступінь виконання зобов`язання (строк прострочення з боку відповідача є значним і складає більше 2 років); - суд не надав належної оцінки майнового стану сторін зобов`язання, зокрема не врахував спеціальний статус НАК «Нафтогаз» у сфері забезпечення підприємств та суспільства природним газом, зокрема протягом опалювальних сезонів.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі №904/8/21, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2021р. 21.04.2021 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі №904/8/21слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини. 12 листопада 2018 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (споживач) укладено договір № 9025/18-БО(Т)-5 постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у листопаді 2018 року природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п.1.2. договору). За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) (п.1.3 договору). Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) газ за орієнтовним обсягом до 230,0тис.куб.м. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000куб.м. газу за цим договором становить 6235,51грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61грн. (п.5.2. договору). Згідно з п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом п. 6.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: - у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; - у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; - у третю чергу погашається основна сума боргу. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 договору). У пункті 10.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Розділом 12 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 2 154 812,68 грн., що підтверджуються актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 (а.с.23). Станом на дату подання позову, розмір основного боргу становив 433 812,38 грн. з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за поставлений за вказаним договором природний газ. Таким чином, предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений та спожитий природний газ, пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого за договором природного газу. Згідно заяви № 525/425 від 04.02.2021 про відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру пені у справі, відповідач просив надати відстрочку виконання рішення у справі №904/8/21 на строк 4 місяці, зменшити розмір пені. 6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що згідно пункту 6.1 договору, строк оплати вартості поставленого природного газу настав 25.12.2018, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав, доказів оплати вартості поставленого газу у сумі 433 812,38 грн. до суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що за таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 433 812,38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо строку оплати спожитого газу, з огляду на що позивач, з посиланням на п. 8.2 договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 33095,72 грн. за загальний період з 27.12.2018 по 26.06.2019 (182дні). Відповідно до частини першої ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача по суті позовних вимог, а також неподання відповідачем доказів спростування наведених в обґрунтування позову підстав та відсутність зауважень щодо арифметичної точності розрахунку обчислення пені, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правомірності заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 33095,72 грн. за загальний період з 27.12.2018 по 26.06.2019р. Проте, на думку колегії суддів, враховуючи клопотання відповідача про зменшення пені, місцевий господарський суді дійшов правомірного висновку щодо можливості зменшення пені на 50% від заявленого розміру з огляду на наступне. За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 р. по справі № 902/417/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 13 лютого 2020 по справі №912/690/19). Відповідно до статті 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Отже, вирішення питання щодо можливості зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду, які суд використовує з урахуванням ст. 86 ГПК України, здійснюючи оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до вимог закону. З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки, викладені в рішенні господарського суду, законними та обґрунтованими. Натомість, твердження апеляційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, яким господарський суд першої інстанції вже надав відповідну правову оцінку під час розгляду справи в межах своїх дискреційних повноважень у відповідності до чинного законодавства. За підсумками розгляду апеляційної скарги колегія суддів вбачає в доводах скаржника формальну незгоду з висновками, викладеними в судовому рішенні, з огляду на що зазначає про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника з підстав, зазначених в пункті 6 цієї постанови. Довід про недослідження судом фінансового стану відповідача спростовується наявним у справі рішенням про неприбутковість (а.с. 45), скороченням консолідованим проміжним звітом про фінансовий стан (а.с. 76). Судом обґрунтовано враховано, що відповідач є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить теплопостачання військових містечок Дніпропетровського гарнізону.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Під час перегляду справи апеляційним господарським судом доводи апеляційної скарги не підтвердились, скаржником висновки місцевого господарського суду не спростовано, тому колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до статті 276 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 24.02.2021 року у справі №904/8/21 без змін. 10.Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 року у справі №904/8/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 року у справі №904/8/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню окрім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 22.04.2021 року. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді Ю.Б. Парусніков Т.А. Верхогляд