Постанова 4876 № 904/6088/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6088/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванов О.Г. розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 року (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення складено 20.02.2020р.) у справі № 912/2984/19 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров?я України», м.Дніпро про стягнення 16 071,57 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 032,53 грн. та пені в сумі 15 039,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору постачання природного газу № 58/16-ТЕ(Т)-4 від 25.01.2016р., в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний Рішенням господарського суду від 18.04.2020р. позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Українипеню у розмірі 7 519,52 грн., 3% річних у розмірі 1 032,53 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. В частині стягнення з Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" пені у сумі 7 519,52 грн. - відмовити. Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача. Зменшуючи розмір пені на 50% і відмовляючи у стягненні 7 519,52 грн. пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України. Не погодившись з рішенням суду, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що господарським судом не прийнято до уваги той факт, що уклавши договір, відповідач погодився з встановленою відповідальністю. Відсутність грошових коштів на рахунку не звільняє відповідача від відповідальності. Збитковість особи або відсутність прибутку не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судом не досліджувалися майнові інтереси позивача. Судом не враховано особливості діяльності позивача як підприємства великої соціальної важливості, несвоєчасна оплата контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків з постачання природного газу, погіршує фінансове становище та впливає на якість та своєчасність надання послуг останнім Просить рішення суду скасувати і частині відмови в стягненні 7 519,22 грн. пені та прийти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі постачальник) та Державним закладом "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" (далі споживач) укладено договір постачання природного газу №58/16-ТЕ(Т)-4, до якого 31.03.2016р. сторонами підписано додаткову угоду №1. За умовами п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди), постачальник передає споживачу з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року (включно) газ обсягом до 249,577 тис.куб.м з розбивкою по місяцям. Згідно п. 3.4. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Відповідно до п.3.5. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику: - завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортнованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого природного газу, споживач надає детальну розбивку за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; - підписані та скріплені печатками споживача два примірники Акта приймання-передачі газу, фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта. Підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку не надання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання - передачі природного газу обсяги використання встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У відповідності до п. 4.1. договору, кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2493. Згідно з п. 5.1. договору, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №

758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» установлюється Національною компанією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію. Пунктом 5.2. договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становлять 1 770,74 грн., крім того, податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 265,60 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 318,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу 2 036,34 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2 443,61 грн. Відповідно до п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди, загальна вартість цього договору становить 508 223,63 грн., крім того ПДВ 101 644,73 грн., разом з ПДВ 609 868,36 грн. Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 10.3. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років). Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженим представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016 року і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 року (включно), а ч частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 12 договору). На виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2016 року поставлено відповідачу газ на загальну суму 608 868,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.21-23). Відповідач розрахувався за отриманий природний газ у повному обсязі, але з порушенням строку, встановленого пунктом 6.1 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, сальдова відомість та довідка по операціях позивача з відповідачем (а.с.24-28). За порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню у розмірі 15 039,04 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 1 032,53 грн. Дані обставини не заперечуються сторонами. Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується позивачем в частині зменшення розміру пені на 50% у зв?язку з чим відмовено в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 78619,58грн. Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України. Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Відповідно з ч.1 ст.549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст.ст.610, 612 Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст.611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У відзиві на позовну заяву відповідач звернувся з проханням про зменшення розміру штрафних санкцій, обґрунтовуючи це тим, що відповідач являється закладом державної форми власності, основною формою діяльності якого є надання освітніх послуг, фінансується з Державного бюджету. Просив врахувати ступінь виконання зобов?язання та майновий стан сторін. Зменшуючи розмір пені на 50%, господарським судом враховано, що підприємство відповідача є неприбутковим, прострочення виконання зобов?язання є незначним, розмір нарахованої пені є надмірно великим. Апеляційний господарський суд погоджується з рішенням суду та відхиляє посилання скаржника на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків й впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів, оскільки неустойка не є джерелом прибутку і позивач не надав доказів на підтвердження ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Крім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 3%, що компенсує можливі негативні наслідки для кредитора. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції. З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 року справі № 904/6088/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя О.Г. Іванов