Постанова 4873 № 911/2167/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" квітня 2021 р. Справа№ 911/2167/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Зубець Л.П. Мартюк А.І. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белрум" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2167/20 (суддя Заєць Д.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белрум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" про визнання недійсним договору за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Белрум" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" про визнання недійсним договору. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2020 в справі № 911/2167/20 у задоволенні позову ТОВ "Белрум" до ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" про визнання недійсним Договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги №01/04/19-2-ФД від 01.04.2019 року відмовлено. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановивши відсутність обставин з якими закон пов`язує визнання недійсними правочинів, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Белрум" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2167/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про схвалення позивачем спірного правочину, оскільки наявність відбитку печатки на договорі не є обов`язковою, а неповернення коштів відповідачу зумовлено відсутністю будь-яких претензій з його боку. За доводами позивача, факт отримання та неповернення коштів за спірним договором не стосується предмета спору у даній справі. Крім того апелянт вказує на порушення місцевим господарським судом приписів процесуального законодавства в частині відхилення клопотання про призначення судової експертизи. Також до апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021, справа № 911/2167/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Белрум" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020; розгляд справи призначено на 15.02.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про призначення судової експертизи протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач вказує на помилковість доводів апелянта про те, що наявність відтиску печатки товариства на спірному договір не підтверджує його правомірність, оскільки позивачем жодними належними засобами доказування не підтверджено обставин її використання поза волею ТОВ "Белрум". Крім того відповідач зазначає, що за змістом приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно, зобов`язана його повернути. Тобто у особи виникає обов`язок, а не право, на його повернення. За доводами відповідача, факт неповернення позивачем перерахованих на його рахунок коштів як фінансової допомоги та використання їх у господарській діяльності є свідченням схвалення ТОВ "Белрум" спірного правочину шляхом мовчазної згоди. Також відповідач звертає увагу на те, що ним до матеріалів справи було надано висновок експерта № 577/10/2020 від 20.10.2020, яким підтверджено обставини вчинення підпису на оспорюваному договорі саме директором ТОВ "Белрум". Крім того відповідачем подані письмові заперечення з приводу заявленого позивачем клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, в яких сторона вказує на відсутність визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України сукупності умов, необхідних для винесення ухвали про призначення експертного дослідження. Крім того, відповідачем було надано висновок експерта № 577/10/2020 від 20.10.2020, яким підтверджено, що підпис від імені Маркунтовича В.Ф. на оспорюваному договір підписаний ним особисто. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 справу № 911/2167/20 за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду; задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.03.2021. 01.03.2021 від ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" надійшла заява про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. У зв`язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному розгляд справи, що був призначений на 22.03.2021, не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 розгляд справи за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 призначено на 19.04.2021. Представник позивача в судове засідання 19.04.2021 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, згідно якого представником позивача отримано поштову кореспонденцію суду 08.04.2021. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно п. 3 ч. 6, ч. 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Колегія суддів, розглянувши заявлене позивачем клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, заслухавши думку присутнього представника відповідача, відмовляє в його задоволенні, оскільки позивачем належними доводами та аргументами не доведено наявності сукупності умов, визначених ст. 99 ГПК України. До того ж, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідності для призначення судової експертизи не вбачається. Північний апеляційний господарський суд, серед іншого, звертає увагу на те, що безпідставне призначення судової експертизи судом може призвести до порушення права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, оскільки зумовлює необхідність зупинення провадження у справі на стадії апеляційного провадження. Наявність заперечень та сумнівів скаржника щодо висновку експерта, наданого відповідачем, не є безумовною підставою для проведення судової експертизи, оскільки такі сумніви мають бути підтверджені та обґрунтовані доказами. Вихід за межі розумного строку розгляду справи суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ "Фридлендер проти Франції" №30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI). В судовому засіданні 19.04.2021 представник відповідача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. 01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум" укладено договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №01/04/19-2-ФД (далі - договір), згідно умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу цільову поворотну фінансову допомогу для потреб господарської діяльності останнього відповідно до статутних цілей діяльності ТОВ "Белрум", а позивач зобов`язався використати цільову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням і повернути у визначений цим договором строк. Цільова поворотна фінансова допомога (далі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана ТОВ "Белрум" у користування на визначений строк відповідно до даного договору, яка не передбачає нарахування процентів за користування такою допомогою та є обов`язковою до повернення (згідно п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України) у строк до 01.04.2020 року (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 2.1 договору, сума допомоги, яка надається ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" та отримується ТОВ "Белрум" по цьому договору, становить 1 600 000,00 грн. В п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору сторонами узгоджено, що ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" зобов`язується (за наявності можливості) надати ТОВ "Белрум" визначену п. 2.1 договору допомогу в повному обсязі до 31.12.2019 року. Допомога надається у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Белрум", вказаний у даному договорі. Днем надання допомоги вважається день зарахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Белрум". Пунктом 5.1 договору визначено, що ТОВ "Белрум" зобов`язано повернути надану допомогу в строк до 01.04.2020 року включно. ТОВ "Белрум" має право повернути допомогу до закінчення строку, визначеного в п. 5.1 даного договору. Допомога повертається ТОВ "Белрум" у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування суми коштів, отриманої від ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" у відповідності до п. 2.1 та п. 3.1 договору на поточний рахунок ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" (п. 6.1 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним (п. 11.1 договору). Предметом розгляду у даній справі є вимога ТОВ "Белрум" до ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" про надання цільової поворотної фінансової допомоги №01/04/19-2-ФД від 01.04.2019 на підставі приписів ч. 3, ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Як на підставу для визнання недійсним договору позивач посилається на відсутність волевиявлення позивача на укладення правочину, оскільки наявний на ньому підпис директора ТОВ "Белрум" Маркуновичем В.Ф. не належить вказаній особі, а про існування договору та надання відповідачем фінансової допомоги стороні не було відомо. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже двостороннім правочином є погоджена дія двох чи більше сторін. Для вчинення двостороннього правочину необхідно волевиявлення кожної із сторін та їх взаємоузгодженість. Договірні правовідносини виникають між суб`єктами лише тоді, коли кожна із сторін висловить свою волю на його встановлення і ця воля набуде характеру узгодженого волевиявлення. Дослідивши зміст оспорюваного правочину, колегія суддів встановила, що даний договір за своєю правовою природою є договором позики, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного, Господарського кодексів України та інших нормативно-правовивих актів. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається зі змісту наданого до матеріалів справи договору та вже зазначалось у цій постанові, ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" зобов`язалось надати ТОВ "Белрум" фінансову допомогу в строк до 31.12.2019 року. Тоді як, позивач був зобов`язаний здійснити повернення відповідних коштів до 01.04.2020 року включно. Згідно платіжних доручень № 588981365 від 01.04.2019 та № 588981379 від 08.04.2019, що були надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень щодо дійсності спірного правочину, ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" перераховано на рахунок ТОВ "Белрум" кошти в загальній сумі 1 550 000,00 грн з призначенням платежу: «цільова поворотна фінансова допомога згідно договору № 01/04/19-2-ФД від 01.04.2019». Обставини перерахування відповідачем вказаних сум саме на виконання оспорюваного правочину також було встановлено за результатами розгляду спору у справі №916/1470/20 за позовом ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія" до ТОВ "Белрум" про стягнення заборгованості за договором про надання цільової поворотної фінансової допомоги №01/04/19-2-ФД від 01.04.2019 року у розмірі 1756117,80 грн, в т.ч. основний борг в сумі 1 550 000, 00 грн, пеня в сумі 33 540, 98 грн, штраф в сумі 155 000, 00 грн, 3% річних в сумі 5 590, 16 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.09.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020, вказаний позов задоволено повністю. Доказів того, що вказаний платіж був повернутий позивачем відповідачу у зв`язку з помилковим його перерахуванням та/або неналежності товариству цього рахунку, в матеріалах справи відсутні. Відтак судова колегія приходить до висновку, що позивач, починаючи з квітня 2019 року, здійснював використання коштів в своїй господарській діяльності в загальній сумі 1 550 000, 00 грн як розпорядник рахунка, на який їх було перераховано відповідачем. Аргументація апеляційної скарги відносно того, що позивачем не вчинялись дії щодо схвалення спірного правочину, Північним апеляційним господарським судом оцінюється критично, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Тобто законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. При цьому наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Беручи до уваги те, що позивачем належними засобами доказування не спростовано обставин прийняття до виконання спірного договору шляхом отримання та неповернення перерахованих відповідачем коштів як платежу з надання поворотної фінансової допомоги, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, зокрема, відсутності волевиявлення сторони оспорюваного правочину на його укладення та його не спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. До того ж, як підставно зауважено місцевим господарським судом, наявність на договорі та/або інших первинних бухгалтерських документах відбитку печатки товариства, за загальним правилом господарської діяльності, є свіченням участі відповідної особи в правовідносинах. Враховуючи наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства позивача, а також з огляду на той факт, що позивач не довів обставин протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18). Доводи апелянта про необов`язковість проставлення відбитку печатки юридичної особи на договорі не мають значення для вирішення спору у даній справі та встановлення обставин відсутності волевиявлення сторони на час його укладення, оскільки не спростовують участі товариства в спірних правовідносинах. Твердження апелянта про те, що повернення коштів, перерахованих відповідачем як цільова фінансова допомога, не здійснювалось у зв`язку з відсутністю претензій ТОВ "Торговий дім "Олійно-жирова Компанія", визнаються судовою колегією неприйнятними, оскільки повернення безпідставно набутого майна (коштів) не поставлено в залежність від безумовного обов`язку власника звернення з відповідними вимогами. Підсумовуючи вищенаведене, а також з врахуванням наявності у даній справі достатніх доказів в обґрунтування обставин вчинення позивачем конклюдентних дій, зокрема, щодо виконання оспорюваного правочину шляхом прийняття до використання зарахованих на його рахунок коштів поворотної фінансової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги №01/04/19-2-ФД від 01.04.2019 згідно приписів ч. 3, ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України. Відносно тверджень апелянта про порушення місцевим господарським судом приписів процесуального законодавства та відхилення його клопотання про призначення судової експертизи судова колегія зазначає, що за змістом приписів ст. 99 ГПК України експертне дослідження, зокрема, призначається у випадку неможливості встановлення обставин, що входять в предмет доказування у даній справі. Отже з огляду на те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а також з урахуванням підтвердження належними доказами обставин наявності волевиявлення позивача на настання правових наслідків, що обумовлені спірним договором, - отримання фінансової допомоги та використання цих коштів позивачем, апеляційна інстанція відхиляє вищенаведені доводи апелянта як безпідставні. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі № 911/2167/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Белрум" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 підлягає залишенню без задоволення. Судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі). Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено в порядку ст. 244 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белрум" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/2167/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/2167/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Белрум".

4. Справу №911/2167/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді Л.П. Зубець А.І. Мартюк Повний текст постанови складено 22.04.2021