Постанова 4821 № 705/3294/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Черкаси Справа № 705/3294/20 Провадження № 22-ц/821/564/21 категорія: 305010300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Виконавчий комітет Уманської міської ради розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що позивач звернувся до Відповідача (Виконавчого комітету Уманської міської ради) з запитом про надання публічної інформації. Запитувалася наступна інформація (документи): надати інформацію про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року у справі № 580/1519/20, визнано протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Зобов`язано Виконавчий комітет Уманської міської ради надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 06.04.2020 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Протиправними діями Виконавчого комітету Уманської міської ради, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило законні права позивача, сприймалося позивачем, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити, як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, з якими він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї, родичам та ін. Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Розрахунок моральної шкоди позивач здійснив наступним чином: за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, він оцінив у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2020 року для працездатних осіб - 4 723 грн. (ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Відповідач повинен був надати інформацію в квітні 2020 року. Станом на серпень 2020 року минуло 5 місяців. Відповідач не надав доступ до публічної інформації. Таким чином, з квітня 2020 року по серпень 2020 року минуло - 5 місяців. 5 місяців * 4 723 грн. = 23 615 грн. Просить стягнути з Виконавчого комітету Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 23615 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року відмовлено повністю в позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не зазначив у позовній заяві, якими об`єктивними доказами він може підтвердити свої твердження про те, що в результаті неправомірної бездіяльності відповідача, йому було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок з бездіяльністю відповідача. Відповідно, позивач не надав таких об`єктивних доказів суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Вказує, що факт незаконної бездіяльності державного органу підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню. Наявність моральної шкоди він мотивував тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав він повинен був декілька разів їхати до м. Львова, звертатись за правовою допомогою. У зв`язку з вищевикладеним, судом 1 інстанції не було враховано всю сукупність характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача, позбавлення його можливості їх реалізації (право на отримання земельної ділянки), ступеня вини відповідача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, а саме, що він є учасником бойових дій та намагався скористатися першочерговим правом наданим йому законом на отримання земельної ділянки під забудову, який передує зібранню інформації щодо наявності вільних земельних ділянок. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У квітні представником відповідача направлено до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому виконавчий комітет Уманської міської ради просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 , як на підставу задоволення позову, посилається на наявність рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1520/20 від 12.06.2020 року, яким визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Апелянт посилається на те, що вказаною бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативному для нього явищі, необхідність неодноразового повторного звернення на встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сили на відновлення порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Зазначає, що разом з тим, апелянтом не надано суду доказів наявності перешкоди в реалізації прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, які і не конкретизовано з зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Додатково зауважено, що виходячи з практики судів з розгляду даної категорії справи, здійснено відповідний висновок, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки вказаним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Вказує, що апелянтом не надано до суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою, як і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди та обрахунки, зазначені в позовній заяві вказані без обґрунтувань та документальних підтверджень. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 01 березня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.04.2020 року до Виконавчого комітету Уманської міської ради від позивача надійшов запит на отримання публічної інформації, а саме про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Зобов`язано Виконавчий комітет Уманської міської ради надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 06.04.2020 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Протиправність бездіяльності відповідача, яка виразились у ненаданні позивачу інформації на запит про інформацію, підтверджена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі №580/1520/20 і не підлягає доказуванню. Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Предметом даного позову є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу бездіяльністю Виконавчого комітету Уманської міської ради у зв`язку з ненаданням інформацію, що запитувалась згідно із запитом на отримання публічної інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». Системний аналіз відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року ( справа №464/3789/17). Зокрема, зазначено, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року, справа № 818/607/17). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Уманської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Зобов`язано Виконавчий комітет Уманської міської ради надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит від 06.04.2020 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Протиправність бездіяльності відповідача, яка виразились у ненаданні позивачу інформації на запит про інформацію, підтверджена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі №580/1520/20 і не підлягає доказуванню. Отже, судовим рішенням встановлено наявність неправомірних дій з боку відповідача, що в свою чергує дає підстави для вирішення питання про стягнення моральної шкоди. Проте, суд першої інстанції, встановивши наявність судового рішення, яким визнано неправомірними дії відповідача, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір завданої йому моральної шкоди, не обґрунтував співмірність заявленої до стягнення суми засадам розумності та справедливості, а виходив із мінімального розміру заробітної плати. При цьому, апеляційний суд зауважує, що прив`язка моральної шкоди до мінімального розміру заробітної плати передбачена ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та підлягає застосуванню в спеціальних випадках, передбачених цим Законом. В даному випадку вказана норма не підлягає застосуванню. Тому колегія суддів відхиляє доводи позову про те, що моральна шкода у даному випадку повинна бути обрахована щомісячно, виходячи із мінімального розміру заробітної плати як одиниці соціальної гарантії. Такі доводи не підкріплені відповідним законодавчим підґрунтям. Також колегія суддів враховує, що наразі відсутній законодавчо встановлений алгоритм визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому її сума повинна бути визначена з урахуванням конкретних обставин справи, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи тривалість порушення прав позивача, докази надані позивачем в підтвердження його психоемоційного стану та з урахуванням вимог розумності та виваженості апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, який необхідно стягнути з відповідача, становить 300 грн. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди, - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Виконавчого комітету Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко