Постанова 4814 № 524/6910/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6910/20 Номер провадження 22-ц/814/841/21Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Одринської Т.В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Позов мотивовано тим, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18 липня 2018 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.02.2018 року та на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.02.2018 року і до досягнення дітьми повноліття та на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 02.02.2018 року до досягнення сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Вказує, що нею здійснено додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 12042,78 грн., участь у яких повинен приймати відповідач. Просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частку понесених нею додаткових витрат, що становить 6021,39 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, дитини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 1297,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення суду мотивоване тим, що до додаткових витрат на дитину сторін слід віднести витрати понесені позивачем на придбання окулярів та їх запчастин на загальну суму 2595 грн., які повязані з захворюванням дитини та підтверджені належними доказами. Оскільки, відповідач зобов`язаний утримувати дітей на рівні з позивачем, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 1/2 вказаних витрат. Решту витрат позивача, суд першої інстанції вважав такими, що не доводять факту понесення таких витрат, саме на дітей. Щодо витрат, пов`язаних з придбанням абонементу на відвідування басейну, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо необхідності відвідування саме «Sport life Кременчук». З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_3 , та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. ОСОБА_3 , вважає, що нею надано належні та допустимі докази понесення додаткових витрат на утримання дітей. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , заперечує щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що предметом позову є стягнення додаткових витрат на дітей, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 25 липня 2015 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2018 року було розірвано. В шлюбі у сторін народилися сини: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , які проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 02.02.2018 року і до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Згідно консультаційного висновку спеціаліста № 971 від 26.09.2019 року, виданого лікарем-консультантом Консультативно-діагностичної поліклініки Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: співдружня розбіжна косоокість з перевагою, далекозорий астигматизм. Рекомендовано: окуляри постійно, вправи на конвергенцію, курси апаратного лікування, спостереження в динаміці. На підтвердження понесених додаткових витрат на дітей, позивачем надано оригінали товарних чеків № 2 від 05.06.2020 року на суму 185 грн., № 2 від 23.05.2020 року на суму 1530 грн., № 1 на суму 880 грн. від 23.05.2020 року, за придбання окулярів та їх запчастин: лінз, оправ до окулярів, футляр. Позивачем долучено копії чеків на придбання ліків від 03.09.2020 року на суму 46,95 грн., від 31.08.2020 року на суму 52,87 грн., від. 01.09.2020 року на суму 601,80 грн., від 23.09.2020 року на суму 817,16 грн., від 21.09.2020 року на суму 95 грн. Також на підтвердження додаткових витрат на дитину позивачем надано чек № 15 від 12.10.2020 року на суму 1000 грн. з зазначенням: оплата за лікування. Надано копію договору від 29 липня 2020 року про надання спортивно-оздоровчих послуг, згідно якого позивачкою придбано річний абонемент на відвідування ОСОБА_4 басейну « Sport life Кременчук ». За вказаним договором проведено оплату абонемента у розмірі 6384 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем документально підтверджено витрати які повя`зані з хворобою дитини - ОСОБА_4 (придбання окулярів та їх запчастин) та підлягають стягненню з відповідача у розмірі Ѕ частини від загальної їх вартості. Інші витрати, а саме: витрати за придбання ліків, абонементу в басейн «SportlifeКременчук» та лікування у ФОП ОСОБА_9 , позивачем не підтверджені належними доказами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 185 СК України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних здібностей, страждає на тяжку хворобу, має каліцтво. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, малюванню або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору. Аналізуючи положення ст. 185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17. Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Позивачкою надано медичні документи, з яких вбачається, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вади зору, знаходиться під наглядом лікаря-офтальмолога із діагнозом: співдружня розбіжна косоокість з перевагою, далекозорий астигматизм. Лікарем консультативно-діагностичної поліклініки Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» дитині рекомендовано: окуляри постійно, вправи на конвергенцію, курси апаратного лікування, спостереження в динаміці. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги оплату послуг наданих ФОП ОСОБА_9 , а саме - витрат понесені на лікування дити в оптометричному кабінеті, оскільки таке лікування було рекомендоване лікарем ОСОБА_10 . Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 , що остання надавала докази вартості проходження лікування дитини, оскільки у справі встановлено, що дитина перебуває на обліку у КНМП «ЦПМСД № 3» м.Кременчука, амбулаторія ЗПСМ №

11. Товарний чек № 15 від 12.10.2020 року за лікування, виданий ФОП ОСОБА_9 , не містить даних кому саме надані послуги. Окрім того, в матеріалах справи відсутнє направлення лікаря на лікування дитини саме в ФОП ОСОБА_9 та відсутні докази, що він надає такі послуги. Послуги за лікування, згідно вказаного чеку, надано більше ніж через рік після рекомендацій лікара. З чеків № 1 від 19.09.2020 року на суму 200 грн., № 1 від 26.09.2020 року на суму 200 грн. взагалі не вбачається яким лікарем та якій особі надавались послуги, а тому вони не є належними доказами понесених додаткових витрат на дитину, про що судом вірно зазначено в оскаржуваному рішенні. Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив надані позивачем копії чеків на придбання ліків, оскільки матеріали справи не містять відомостей про призначення лікарем відповідного лікування та необхідності придбання ліків, зазначених в чеках для дитини. В апеляційній скарзі позивач стверджує про безпідставне відхилення її вимог про оплату вартості тренувань дитини в спортивній секції - басейн «Sport life Кременчук», так як зазначені витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дитини. Однак, за вказаним абонементом, дитина займається у фітнес-клубі, який надає послуги спортивно-оздоровчого характеру, а не у спортивній школі, яка займається розвитком особливих здібностей дітей. Таким чином, оплата позивачем тренувань з плавання не є такою, що зумовлена саме особливими здібностями дитини. Окрім того, відвідування дитиною басейну відноситься до загального розвитку та оздоровлення дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач самостійно, на власний розсуд, обрала басейн «Sport life Кременчук». А тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Позивачем не надано доказів, що ці витрати є додатковими у розумінні ст. 185 СК України та що вони здійснюються позивачем поза межами коштів, які стягнуті як аліменти. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, в оскаржуваній частині, в зв`язку їх необґрунтованістю та недоведеністю. При цьому слід зазначити, що позивачка не позбавлена права звернення до суду, з аналогічним позовом, за наявності належних доказів про стягнення коштів, витрачених на лікування саме дитини, якщо вони є додатковими. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 02 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. Повний текс постанови складено 20.04.2021 року. Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді О.О.Панченко В.П. Пікуль