Постанова 4814 № 529/34/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/34/21 Номер провадження 33/814/284/21Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М., за участі: адвоката - Матюха О.В. при секретарі: Ряднині І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року, у с т а н о в и л а: Постановою судді Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом невірно застосовані норми процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнає, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП Вказував, що зупинка його транспортного засобу була безпідставною, працівниками поліції йому не було повідомлено про причину його зупинки, не роз`яснено його право на захист та інші права, не було вручено протокол після його складання. Крім того, пояснення відібрані у свідків є незаконними, оскільки вони написані на заготовлених бланках та підписані однією особою. Зазначав, що у судовому засіданні працівники поліції та свідки не допитувалися. У матеріалах справи відсутні підтвердження повноважень посадових осіб, підтвердження статусу, паспортних даних свідків. Відсутні будь-які докази того, що протокол було складено в двох примірниках, один з яких був під розписку вручений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Ураховуючи викладене просив скасувати ухвалу судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. про накладення адміністративного стягнення від 11 березня 2021 року та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В судове засідання з`явився адвокат Матюх О.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Окрім того від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами у справі. Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотрималась та дійшла правильного висновку про доведеність факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06 січня 2021 року серії ДПР18 № 244559, ОСОБА_1 керував автомобілем Дачія Соленза 1.4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді різкого запаху алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, порушивши таким чином вимоги п. 2.5 ПДР України. Згідно із письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, хоча працівники поліції неодноразово у їх присутності пропонували це йому, адже у нього були явні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, хиткої ходи, невиразної мови. На відеозаписах з відеореєстратора у автомобілі та бодікамер поліцейських від 06 січня 2021 зафіксовано зупинку ОСОБА_1 та подальшу його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі. Таким чином суддя місцевого суду дійшла вірного висновку про те, що вищезазначені обставини в сукупності свідчать про вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівниками поліції дотримані вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення. За ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону водій зобов`язаний виконувати розпорядження поліцейського. Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103- водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 № 1452/735 передбачає чітко обумовлену процедуру порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема п. 6 Розділу І вказаної Інструкції передбачає, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я) (п. 7 Розділу І цієї Інструкції). Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є самостійним складом правопорушення. Разом з тим, згідно з ч.2 ст.9 КпАП України адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. 17 березня 2021 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху №1231-IX від 16 лютого 2021 року. Відповідно до вказаного закону стаття 130 КпАП України викладена в новій редакції, якою передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, дії, вчинені ОСОБА_1 , містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України в редакції, що діє на час розгляду справи в апеляційному суді. Чинна редакція ст.286-1 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому певні тілесні ушкодження чи потягло смерть людини. Відповідно до ч.1 ст.8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. При цьому, згідно з ч.2 цієї статті закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення викладені в ч.1 ст.5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Таким чином, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, оскільки чинним законом кримінальна відповідальність за дії, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не передбачена. Крім того, санкція ч.1 ст.130 КпАП України (в новій редакції) передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто чинним законом передбачено більш суворе стягнення, ніж призначене суддею місцевого суду. Однак, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ст.294 КпАП України не може вийти за межі апеляційної скарги, погіршивши тим самим становище апелянта. Доводи апеляційної скарги не спростовують законність оскаржуваної постанови, оскільки обставини вчинення правопорушення підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Ураховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає. Керуючись ст. 253, 294 КпАП України, суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а на постанову судді Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Л.М. Хіль