Постанова 4824 № 757/50015/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Григоренко І.В. Єдиний унікальний номер справи № 757/5001/20-ц Апеляційне провадження №22ц/824/ 5031 /2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар -Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про скасування арешту. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, В с т а н о в и в : У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» звернулось до суду з позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) . У позові просили скасувати арешт майна ТОВ «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» в тому числі з банківських рахунків вказаного товариства та, зокрема, з рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «ОТП Банк». Позовна заява обґрунтована тим, що на банківські рахунки ТОВ «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» та, зокрема, рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП Банк», постановою державного виконавця було накладено арешт в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення Печерського районного суду м. Києва. Під час виконання рішення, 22 червня 2016 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Печерський районний відділ ДВС в м. Києві на звернення директора ТОВ «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» повідомив , що справа про виконавче провадження знищена у зв`язку з закінченням строку зберігання Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження з підстав п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), роз`яснено позивачу право на звернення із скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. У скарзі зазначав, що суд неповно з`ясував обставини справи, і відмова у відкритті провадження є передчасною. На думку апелянта, позов має розглядатися саме в порядку цивільного судочинства, оскільки вони звертаються з позовом не до приватного виконавця, а саме до відділу виконавчої служби, і іншого способу захистити своє право у них немає . Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 15 квітня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від осіб, які приймають участь у справі, до апеляційного суду не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, про причини неявки сторони суд не повідомили, відсутні підстави вважати причини неявки поважними. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року ( справа № 554/7908/17-ц ) установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Саме такий висновок міститься у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) та підтверджується змістом статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій. При цьому, посилання позивача в позовній заяві на положення статті 391 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органами державної виконавчої служби. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Як видно з матеріалів справи, позивач зазначає, що обтяження накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження, де він був боржником. Таким чином, висновок суду першої інстанції ,що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, правильно відмовив у відкритті провадження у справі, роз`яснивши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і ТОВ «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» слід звернутися із скаргою в порядку розділу У11 ЦПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Перевіряючи законність і обґрунтованість постановленої ухвали, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна школа технічного законодавства та управління якістю» залишити без задоволення. Ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлено 20 квітня 2021 року. Головуючий Судді