Постанова 4813 № 523/117/21

Номер провадження: 33/813/461/21 Номер справи місцевого суду: 523/117/21 Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Радулова Валерія Володимировича на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси Кивельова В.К. від 19.02.2021 року, установив Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови суду, водій ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, 27.12.2020 року о 17 годині 30 хвилин керував автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Агрономічна в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, тим самим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху». В апеляційній скарзі адвокат Радулов В.В. зазначив, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає її незаконною, адже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки чинною редакцією ст.130 КУпАП не передбачено такого суб`єкту відповідальності, як особа, яка керує транспортним засобом. Крім того звертає увагу на те, що ОСОБА_1 надав до суду клопотання трудового колективу про передачу матеріалів справи на розгляду трудового колективу. На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року та закрити провадження у справі. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Радулов В.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, про причини неявки не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались. Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного сп`янінняпід час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Доводи про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР№ 000703 від 27.12.2020 року о 17 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Агрономічна в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, тим самим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху». Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4, 5). Крім того, доказом провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є оглянутий під час підготовки до апеляційного розгляду відеозапис з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на вимоги співробітників поліції, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу так і у медичному закладі, при цьому працівниками поліції йому було роз`яснено як порядок проходження такого огляду, так і наслідки відмови від його проходження. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що чинною редакцією ст.130 КУпАП не передбачено такого суб`єкту відповідальності, як особа, яка керує транспортним засобом з огляду на таке. 01.07.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 року (далі Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, 17.06.2020 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі Закон №720-IX), який 02.07.2020 року було підписано президентом України, а 03.07.2020 року опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс доповнено статтею 286-1. Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10.02.2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради України у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». Виходячи з аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, апеляційний суд дійшов висновку, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження освідування на стан сп`яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована з 03.07.2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції, яка діяла до внесення в неї вищевказаних законодавчих змін. При цьому, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст.130 КУпАП та ст.286-1 КК, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст.3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної Ради України законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10.02.2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України». Більш того, слід зазначити, що адміністративна відповідальність, до якої притягується ОСОБА_1 , по суті і за встановленими санкціями є більш м`якою порівняно з кримінальною і покращує становище даної особи, тому все, що покращує становище правопорушника має бути витлумачено на його користь. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозиція ст.130 КУпАП передбачає притягнення водія до адміністративної відповідальності як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Що стосується посилання на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду та надав клопотання і протокол зборів трудового колективу Одеської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу, апеляційний суд звертає увагу на таке. Положеннями ч.1 ст.21 КУпАП законодавець передбачив можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Застосування передбаченого ст.21 КУпАП інституту звільнення від адміністративної відповідальності до особи є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення відноситься до тих правопорушень, що за своїм характером є грубим, суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та, відповідно, несуть підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху, ОСОБА_1 свідомо керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.21 КУпАП від адміністративної відповідальності та доцільності застосування до нього заходів громадського впливу. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на місці або в умовах медичного закладу, що було встановлене в передбаченому законом порядку. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок районного суду про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Радулова Валерія Володимировича залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 19.02.2021 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І.Кравець