Постанова 4813 № 505/3310/19

Номер провадження: 22-ц/813/5828/21 Номер справи місцевого суду: 505/3310/19 Головуючий у першій інстанції Івінський О. О. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та - В С Т А Н О В И Л А: ПРОЦЕДУРА: АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08.06.2008 року. Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.06.2008 року Відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24323,11 грн., яка складається з наступного: - 3172,38 грн. заборгованість за кредитом, - 19516,30 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 1134,43 грн. - штраф (процентна складова). Зокрема Позивач зазначив, що ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31.08.2020 року позов - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АК КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08 червня 2008 року у розмірі 3172,38 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31.08.2020 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів штрафів та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в цій частині. Судом апеляційної інстанції зроблено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . З відповіді вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Знятий з обліку 24.01.2017 року - АДРЕСА_3 ОСОБА_1 був сповіщений про розгляд апеляційної скарги за наявною в матеріалах справи адресою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 21.04.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН: ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, пені та комісії і вважає, що в цій частині рішення є незаконним. Зокрема заявник посилається на те, що заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі Зазначає, що, як в анкеті-заяві позичальника, так і в довідці про умови кредитування, яка власноруч підписана Відповідачем, зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 1,9% на місяць. Крім того, суду 1 інстанції надана довідка про умови кредитування, яка власноруч підписана Відповідачем. У вказані довідці також зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (1,9% на місяць). Також, сторонами узгоджено розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки тощо. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. При цьому зазначає, що відповідно до виписки з карткового рахунку, відповідач здійснював активно користувався картками, а саме здійснював розрахунки за рахунок кредитних коштів, а також часткове погашення заборгованості, що є неможливим без надання картки. Заявник зазначає, що він виконав умови договору та у виписці по рахунку проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту. Посилається на те, що місцевий суд оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. В апеляційній скарзі заявник посилається на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року та на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 18.12.2009 р. №

14. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ: Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Матеріалами справи встановлено, що 08.06.2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав Відповідачу кредит у сумі 30 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У анкеті-заяві, підписаній ОСОБА_1 зазначено про погодження відповідача з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також згідно з указаною заявою Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які йому були надані для ознайомлення в письмовій формі. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2019 року становить 24 323,11 грн., яка складається з наступного: - 3172,38 грн - заборгованість за кредитом; - 19516,30 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 500,00 грн - штраф (фіксована частина); - 1134,43 грн - штраф (процентна складова). До анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" по договору (0112090600083735432) та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті (а.с. 11-17). З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором б/н від 08.06.2008 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов`язання не виконував - не погашав кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що сальдо поточної заборгованості банк почав нараховувати 26.11.2011 року, а останній платіж здійснений 18.06.2019 року в сумі 11,87 грн (а.с.8-9). Виписка по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н від 08.06.2008 року підтверджує рух коштів відповідача (а.с.31-35,71-75). З виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги, частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив зі статті 1049 ЦК України, згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та пені за несвоєчасну сплату кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. При цьому посилався на правову позицію ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/182/17-ц, відповідно до якої відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість також роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбаченим цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. За змістом ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. (пункти 1 та 3 частини 1 статті 611 ЦК України). Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Згідно наданого Позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом становить 19 516,30 грн. Відсутність заборгованості за тілом кредиту чи її наявність у іншому розмірі Відповідач суду не довів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 172,38 грн. Щодо стягнення процентів за кредитним договором Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що сторонами при укладенні Кредитного договору досягнути усі істотні умови договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. В анкеті-заяві позичальника зазначена базова процентна ставка 1.9 % на місяць. Разом з тим у анкеті-заяві позичальника зазначено валюта картки, кредитний ліміт в сумі 500,00 грн, номер кредитної картки. Крім того, суду першої інстанції надана довідка про умови кредитування ( НОМЕР_1 ), яка власноруч підписана відповідачем ОСОБА_1 . В зазначеній довідці також вказана базова відсоткова ставка за користування кредитом (1,9% на місяць). Крім цього, сторонами узгоджено розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки тощо. В кінці довідки зазначено: ''З фінансовими умовами надання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений (а)" (а.с.11). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на: - встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства); - договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема: - заборгованість по процентам за користування кредитом; - штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку узгодили у довідці, підписаній відповідачем. У довідці про умови кредитування зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (1,9%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.11). Вказану довідку про умови кредитування районний суд належним чином не оцінив, хоча Верховний Суд вже звертав увагу на такі обставини, зокрема, у постанові від 12.02.2020 року у справі № 382/327/18-ц. Пред`являючи цей позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нарахованими за період з 2008 по 2019 рік у розмірі 19 516,30 грн. Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, суд апеляційної інстанції виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» (1,9% на місяць (22,80% річних)), підписаній особисто відповідачем. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 08.06.2008 року вбачається, що сальдо поточної заборгованості банк почав нараховувати 26.11.2011 року. З вищезазначеного вбачається, що, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 26.11.2011 року по 31.08.2019 року становить 2835 днів. Заборгованість за тілом кредиту складає 3172,38грн, яка не оспорена відповідачем. Отже розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 5696,00 грн (3172,38 х 22,8%) : 360) х 2835 днів. Таким чином за період з 26.11.2011 року по 31.08.2019 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить 5696,00 грн. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року №61-5459св20. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5696,00 грн, оскільки розмір 19516,30 грн позивачем є недоведеним. Щодо стягнення штрафів Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.? ? Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн +5% від суми заборгованості. Виходячи з вищезазначеного підлягають до задоволення вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення штрафів, так як вони узгоджені довідкою про умови кредитування 500 грн + 5% від суми позову. Враховуючи те, що сума позову становить 3172,583 грн, а сума стягнутих процентів за користування кредитом - 5969,00 грн, а тому 5% від цієї суми є 457,00 грн, яка і підлягає стягненню як процентна складова. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" по договору (0112090600083735432) є складовою до заяви-анкети та Умов та правил надання банківських послуг, так як підписана особисто відповідачем щодо розміру процентів та нарахування штрафних санкцій, районний суд помилково вважав, що сторони їх не узгодили. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судовий збір Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 1921,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн, а тому у зв`язку із задоволенням позову частково присудженню з відповідача на користь АТ «ПриватБанк» підлягає судовий збір в сумі 1344,70 грн. (6926,00*100/24323,11=28%; 4802,50*11%/100= 1344,70 грн.). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 серпня 2020 року - скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості по процентам та штрафу за користування кредитом та в цій частині прийняти постанову. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ): -5969,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; -500,00 грн штраф (фіксована частина); -457,00 грн штраф (процентна складова). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судові збір у сумі 1344,70 (одну тисячу триста сорок чотири гривні сімдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.А. Гірняк Судді: С.М. Сегеда О.С.Комлева